Тиск на Україну замість Росії: що насправді стоїть за діями Трампа і до чого це призведе
Заяви Дональда Трампа про війну в Україні, які фактично ставлять Київ і Москву на один рівень відповідальності, можуть свідчити про спробу Білого дому відбілити російські злочини та змусити жертву агресії піти на поступки. Водночас спільні заходи української та російської делегацій у Вашингтоні, обіцянки великої мирної угоди й розмови про енергетичне перемир'я викликають питання щодо справжніх намірів американської адміністрації. Однак без реального тиску на Кремль будь-які домовленості можуть лише дати Росії час на підготовку нових атак.
Українська журналістка та медіарадниця Razom for Ukraine Катерина Лісунова пояснила 24 Каналу, чому адміністрація Трампа тисне саме на Україну, як зустріч у Білому домі допомагає Кремлю та чи варто розраховувати на нову велику угоду за участю Європи. Також журналістка оцінила перспективи енергетичного перемир'я, пояснила, чому Росія не зацікавлена в припиненні війни та як перемога демократів на проміжних виборах може змінити політику США щодо України.
Трампа запитали, чи обговорював він із посланцем Путіна Кирилом Дмитрієвим російські атаки на цивільних в Україні, однак він натомість згадав про загибель мирних жителів у Росії. Якою була ваша реакція на таку відповідь і чи не свідчить вона про те, що Трамп вважає Україну та Росію однаково відповідальними за війну?
Я думаю, що на даному етапі такі заяви, які ми вже неодноразово чули, – це, по суті, відбілювання російських злочинів, жахливих і нелюдських російських злочинів. Ми говоримо про зґвалтування дітей, вбивства мирних жителів – це те, про що навіть говорити огидно.
І використання цього наративу про "обидві сторони", твердження, що обидві сторони винні, обидві сторони гинуть і мають зупинитися, – це, по суті, наратив для відбілювання російських злочинів.
Це ставить жертву і агресора на один рівень, що просто неправильно. Це неправда. Якщо говорити про інформацію, якщо ми оперуємо чистими фактами. Як ви щойно зазначили, українці ніколи не цілилися в російських цивільних, ніколи не атакували місця з російськими мирними жителями. Це чистий факт, це загальновідомий факт, який дуже легко перевірити.
Українська журналістка про настрої у США щодо політики Трампа: відео
У сучасному світі все буквально зафіксовано на відео, це найбільш висвітлювана онлайн-війна в історії людства. І дуже легко перевірити, що це просто неточно, якщо ми говоримо про факти. Тож я розглядаю такі заяви як наратив, що відбілює російські злочини.
Як у Вашингтоні сприйняли зустріч української та російської делегацій у Білому домі, зокрема присутність підсанкційних російських чиновників і теплий прийом обох сторін Меланією Трамп? Чи може така атмосфера сприяти новим домовленостям між Україною та Росією?
Я маю на увазі, що якщо надія на нові домовленості і є, то росіяни порушать їх одразу ж після підписання. Така історична практика. Тому я думаю, що українці не є наївними в цьому питанні. Це питання того, чи західний світ досі настільки наївний, щоб довіряти "рускому міру".
Я б сказав, усі дії, усі вчинки, заяви, які ми бачили вчора, і про які ми говорили – через це відбілювання російських злочинів, ставлячи жертву й агресора в один ряд, – це саме те, що ми бачили в Білому домі, зокрема з Меланією Трамп.
До слова. Володимир Зеленський відзначив Меланію Трамп орденом княгині Ольги I ступеня за значний внесок у порятунок депортованих українських дітей та організацію гуманітарної допомоги. Нагороду першій леді США у Білому домі вручив омбудсмен Дмитро Лубінець. Завдяки посередництву дружини американського президента також вдалося погодити тимчасове припинення вогню в Олешках для проведення евакуаційної місії.
Перш за все, в українців немає іншого вибору, окрім як брати в цьому участь, бо Україні потрібна американська підтримка. І американці також є тими, хто гарантував цю підтримку. Це не те, що українці вимагають нізвідки.
Ми знаємо про меморандум та багато інших обіцянок, фактично наданих американцями. Тож очікування українцями американської підтримки та підтримки західних союзників є цілком справедливими. І вони також, українці, буквально потребують цього, і в них немає іншого вибору.
Тож їм потрібно брати участь у цій події, у цій, як ви називаєте, політичній акції, яку ми бачили, але наративи та заяви – я повторюся – відбілюють російські злочини. Єдине питання – це факт, ось як ми маємо це сприймати, що ми не повинні це нормалізувати, але єдине питання, яке виникає з того, що ми побачили, це чому, чому адміністрація просуває цей порядок денний.
Це також може бути наслідком інерції, яку вони розпочали під час цієї передвиборчої гонки до Конгресу, коли Дональд Трамп вирішив, що це буде чудовою кампанією – тиснути на Україну і таким чином нібито здобути якісь перемоги та досягти певних політичних здобутків. Існує багато теорій, чому ця адміністрація так чинить, у нас немає чіткої відповіді на це.
Одна з теорій полягає в тому, що адміністрація думала, і, мабуть, досі думає, що тиснути на Україну буде набагато легше, ніж тиснути на Росію. І саме тому, просто тиснучи на жертву, щоб вона здалася, адміністрація Дональда Трампа може здобути якусь політичну перемогу, нібито закінчивши війну шляхом придушення жертви та примушування України до капітуляції.
Але це також свідчить про дуже велике нерозуміння цього регіону, про те, що, тиснучи на українців, українці лише чинитимуть опір ще сильніше. І це історичний факт, і це, по суті, те, що зробили б багато інших країн, і це, я б сказав, просто помилкова політика, яку ми спостерігаємо.
Чи не створює участь української делегації у спільних заходах із росіянами враження, що Україна готова до нормалізації відносин із тими, хто її вбиває? Чи не суперечить це міжнародній політиці тиску на Росію, зокрема санкціям, дипломатичній ізоляції та обмеженням у спорті?
Я маю на увазі, що це однозначно підриває всі зусилля, які докладають інші союзники, тиснучи на Росію. Дії, які ми бачимо з боку американської адміністрації, підривають усю виконану роботу, а ця робота і так недостатня, і треба було зробити набагато більше, і навіть ці маленькі кроки підриваються такими діями, і це, по суті, правда.
Якщо ми говоримо про українців, які сідають за стіл переговорів з росіянами, то українці сідали навпроти росіян багато разів. Було багато переговорів, було багато спроб українців закінчити це дипломатично, закінчити це шляхом переговорів, але росіяни – це єдина сторона в цих переговорах, яка не бажає закінчувати цю війну, тому що Україна не є кінцевою метою для них. Відбудова СРСР – це кінцева мета для Путіна, і отримання нових територій у Європі – це кінцева мета для Путіна.
Ось чому Україна навіть не є головною причиною цієї війни, і саме тому будь-які переговори, усі переговори, які українці вели також і з європейцями, ніколи не закінчувалися жодною реальною угодою з боку Росії.
Після зустрічі з Кирилом Дмитрієвим Трамп знову заговорив про велику угоду за участю України, Росії та Європи. Як у Вашингтоні розуміють ці заяви американського президента і що він насправді може мати на увазі?
Якщо ми говоримо про обіцянки великої угоди, яка все вирішить, то на даний момент американське суспільство об'єктивно сприймає це скоріше як казку про хлопчика, який кричав "вовк". Ми вже чули це багато разів.
Ми чули багато, що згідно з 2024 роком війна мала закінчитися за два дні після того, як Трамп повернеться на посаду. Чого не сталося. Я думаю, що найбільша проблема всіх цих обіцянок, особливо коли Трамп обіцяє, ну, укласти якусь угоду разом із європейцями.
У цієї адміністрації є одна велика помилка. Вони ніколи не думають про росіян. Європейці приєднаються до будь-яких зусиль. Україна приєднається до будь-яких зусиль, але Росія буде тією, хто порушить кожну обіцянку.
Тож неважливо, що ви робите серед союзників, скільки людей ви залучите до цих зусиль. Є лише одна проблема, і це Росія. І поки адміністрація не почне зосереджуватися на реальній проблемі, війна не закінчиться. Вона лише розширюватиметься.
І за ці два минулі роки, на жаль, за ці два роки адміністрації Трампа загинуло більше людей, ніж раніше, і жертв було більше, ніж власне під час війни. Це факти на місцях. І поки адміністрація не зосередиться на справжній причині цієї проблеми, на її суті, проблему не буде вирішено.
Це одне, а інше – я б сказав, будь-яка заява про нову велику угоду за участю європейців сприймається тими, хто підтримує Україну, з більшою підозрою, бо для них це завжди звучить як чергова ідея тиску на Україну та Європу, адже ці два роки Україна сильно покладалася на європейських союзників, коли втратила більшу частину підтримки від Сполучених Штатів Америки.
Що люди у Вашингтоні думають про енергетичне припинення вогню, енергетичне перемир'я між Україною та Росією? Чи це взагалі можливо? Я чув багато ідей. Ну, від він в недавньому інтерв'ю сказав, що не вірить Путіну. Який сюрприз, правда? Але в будь-якому разі, так.
Отже, по суті, він сказав, що Путін ні на що не погодиться до весни і посилюватиме атаки на українську енергетичну інфраструктуру, особливо в грудні, січні тощо. Що люди у Вашингтоні думають після цієї так званої дизельної угоди, яка взагалі не є угодою з Росією?
Це складне питання, бо люди у Вашингтоні різні. Якщо ми говоримо про прихильників України, якщо ми говоримо про саму адміністрацію, то ви щойно згадали дизельну угоду, яка на цей момент виглядає так, ніби жоден порт не хоче приймати російський дизель, бо це накладе багато юридичних зобов'язань на будь-яку американську компанію, яка почне з ними справу, оскільки це суперечить уже ухваленим законам.
Принаймні три закони суперечили цьому рішенню Дональда Трампа. Принаймні один закон точно містить певні формулювання, що можуть це дозволяти, але існує як мінімум один закон, який однозначно це забороняє.
Тому будь-яка компанія, яка отримає це російське дизельне паливо, не зможе нічого з ним зробити, бо на неї подадуть до суду, і вона матиме багато юридичних зобов'язань та проблем, якщо це зробить. Ось чому більшість компаній на цей момент просто відмовлялися від тих російських суден з російським дизелем
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 листопада 2026
