Жінки-фермерки Херсонщини: 20 господарств вирощують хліб і мед під обстрілами
Зображення: Суспільне Херсон
Майже 20 жінок-фермерок працюють на правобережній Херсонщині, вирощуючи зернові, займаючись бджільництвом та розвиваючи власні господарства попри війну, за інформацією Херсонської обласної військової адміністрації.
Марія, яку називають вимушеною фермеркою, очолила сільськогосподарське підприємство у пам’ять про свого чоловіка Володимира, котрий трагічно загинув в окупації, підірвавшись на російській міні на полі. Жінка розповідає, що не змогла покинути справу всього життя чоловіка, який дуже любив свою землю.
«Я просто не змогла покинути справу всього життя мого чоловіка, який трагічно загинув в окупації, підірвавшись на російській міні на полі. Він дуже любив свою землю, він жив нею. Навіть коли зайшли танки до нас у березні 2022 року, казав: “Ми маємо сіяти хліб, бо ми маємо годувати країну, ми маємо годувати наших людей”. І він завжди казав: “Якщо навіть нас захопили, ми не маємо здаватись, ми підемо в партизани, ми будемо боротися далі”», — згадує Марія.
Жінка вважає вирощування хліба своєю боротьбою проти окупантів. Марія підкреслює складність фермерства, кажучи, що потрібно довго вчитись, відчувати і любити землю. Вона зазначає, що продовжує навчатися, виконуючи обіцянку не покидати рідну землю. Господарство Марії, розташоване в Херсонському районі, раніше спеціалізувалося на органічному овочівництві, але через відсутність зрошення тепер вирощує лише зернову групу.
Щороку фермерка стикається з новими викликами. «У минулому році у нас, на жаль, майже увесь урожай згорів — була посуха. В цьому році дуже важка весна. Перед цим була дуже важка зима, тому що повимерзало, видавило озимий горох. Ми його пересівали, пересіяли соняшник також. Великі проблеми з соняшником, шкідники його з’їдають. Пшеничка, слава Богу, нічого. Ячмінь озимий сіємо. Будемо надіятись на погоду», — говорить Марія.
Без допомоги міжнародних організацій, за словами Марії, було б складно сіяти, обробляти та збирати врожай. Вона особливо вдячна програмі «Жнива Перемоги» Говарда Баффета, яка надала техніку: сівалки, обприскувачі та комбайн. «На даний момент дуже небезпечно хлопцям виїжджати в поле — постійно летять дрони, постійно летять КАБи, але покинути землю ми цю свою не можемо. Найбільше хочу подякувати “Жнивам Перемоги” Говарда Баффета — це неймовірна допомога, без якої такі маленькі фермери, як я, ми б просто не вижили. Це техніка — сівалки, оприскувачі, а найголовніше — комбайн», — розповідає Марія. Наразі найбільшим викликом залишається збір врожаю, оскільки поля піддаються обстрілам та дроновим атакам, що створює пожежонебезпечну ситуацію.
Директор Департаменту розвитку сільського господарства і зрошення Херсонської ОВА Дмитро Юнусов повідомив, що на правобережній Херсонщині близько 20 жінок-фермерок або відкрили власну справу, або очолили фермерські господарства чи інші агропідприємства. За його словами, обставини, часто трагічні, змусили їх взяти на себе цю роль, адже багато хто втратив чоловіків чи синів.
«Ці жінки або відкрили власну справу (ФОП), або очолили фермерські господарства чи інші агропідприємства. Зробили вони це не з власного бажання — їх змусили обставини. У багатьох випадках це сталося через трагедії: загинули чоловіки чи сини, які раніше займалися господарством. Тож жінки змушені були взяти все на себе і тепер продовжують працювати в аграрній сфері. При цьому частина з них ще й поєднує керування господарством із волонтерською діяльністю», — наголошує Юнусов.
Він додав, що багато міжнародних програм надають підтримку жінкам-фермеркам, пропонуючи безкоштовне навчання та гранти на розвиток сільськогосподарського виробництва. Зокрема, у Калинівській, Великоолександрівській, Борозенській та Високопільській громадах діє грантова програма від FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), що надає фермерам від трьох до шести тисяч доларів на розвиток господарства, з пріоритетом для жінок-фермерів. Програма підтримує бджільництво, вирощування овочів та інші традиційні види сільського господарства.
Ольга Крисюченко, власниця пасіки з Приозерного, скористалася програмами навчання, пройшовши курс з бджільництва від Mercy Corps. Вона зазначила, що навчання було дуже корисним, хоча довелося довго чекати, оскільки її населений пункт знаходиться у «червоній зоні», і донори не хотіли надавати підтримку через небезпеку. «Цього року зробили виняток, бо наша пасіка кочова, ми багато переміщаємося, тому дали можливість навчатися. Це було моє перше системне навчання з бджільництва, адже раніше ми вчилися самостійно — переймали досвід у старших людей, читали книжки, дивилися відео. Тепер сподіваюсь, що зможу ще й отримати фінансову підтримку для розвитку. Крім того, я проходила багато онлайн-навчань із SMM у Херсоні», — розповіла бджолярка.
Ольга з чоловіком займаються бджільництвом з 2020 року, починаючи з восьми вуликів, кількість яких до повномасштабного вторгнення зросла до 16. Через обстріли родина виїхала з Приозерного, була вимушеною переселенкою в Миколаївській та Одеській областях. Після підриву Каховської ГЕС Ольга повернулася додому з бажанням залишитися. У 2024 році вона отримала грант на власну справу від державної служби зайнятості.
Жінка наголошує на важливості використання можливостей, які надають міжнародні фонди, що пропонують навчання та фінансову допомогу. Вона також відзначає наявність у Херсоні численних просторів для жінок, де можна опанувати різні навички — від роботи з Word до бухгалтерії, SMM чи фарбування меблів. «Тобто, попри війну, можливостей навчатися і розвиватися зараз багато. І важливо цим користуватися, рухатися вперед і не зупинятися», — говорить Ольга.
Пасіка Ольги пересувна: вулики перевозять на причепах на поля медоносних рослин у Херсонській та Миколаївській областях. Перебувати у Приозерному бджолярі не можуть через обстріли та дронову небезпеку, тому з лютого 2026 року змінили місце проживання. «Мені рухатись з такою кількістю вуликів зараз з Приозерного — це постійне переміщення, переїзд, це перевірка пасіки. Якщо дрони побачать, то ми можемо бути атаковані. Тому цього року ми переїхали, знайшли місце, звідки можемо працювати повноцінно, але рідний будинок ми все одно ніколи не покидаємо. Знаєте, коли повертаєшся додому, проїжджаєш місток, заходиш у двір, відкриваєш вікно і вдихаєш це повітря — воно таке рідне, тепле, ніби наповнює тебе зсередини. І ти ніби знову набираєшся сил», — говорить Ольга.
Зараз родина має 80 бджолосімей. Цьогоріч вже зібрали мед з ріпаку, акації та різнотрав’я, наступною чергою — квіти коріандру. Ольга позиціонує свій продукт як натуральний мед від працьовитих бджіл незламної Херсонщини, підкреслюючи, що це не тільки користь, а й частинка рідного дому для людей, які були змушені його покинути. Вона відчуває гордість, бачачи, як відновлюють зрошення, як фермери працюють на полях навіть під обстрілами, вірять у майбутнє та будують плани. «Люди працюють навіть під обстрілами. Вони не здаються, вірять у майбутнє, будують плани. Мабуть, саме це й тримає нас, херсонців, разом», — підсумовує Ольга.
За матеріалами: Суспільне Херсон
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 червня 2026
