«20 років колонії лише за те, що він залишився в Херсоні»
24 лютого 2022 року Сергій Кабаков відмовився виїжджати з окупованого Херсона. Тоді він сказав племінниці лише одну фразу: «Я Херсон не покину».
Через пʼять місяців він перестав виходити на зв’язок, а згодом родина побачила його на російському телебаченні у постановочному сюжеті про нібито «теракт».
Вирок Сергія — 20 років позбавлення волі і він залишається одним із дев’яти цивільних херсонців, яких Росія незаконно утримує у справі так званої «Херсонської дев’ятки».
«24 лютого 2022 року ми були в Херсоні і вирішили виїжджати майже одразу, за місто, де було, як ми думали, безпечніше. Але згодом, ми все одно попали в окупацію. Я запропонувала дядькові поїхати разом із нами, але він відмовився і сказав, що залишиться в Херсоні. Ми постійно були на зв’язку. Кілька разів на тиждень телефонували або переписувалися. Ми весь час просили його приїхати до нас, але він незмінно відповідав, що з ним усе добре і він залишиться в місті. 10 квітня 2022 року, напередодні нашого виїзду на вільну територію України, ми бачилися востаннє. Перед від’їздом він попросив мене відкрити для нього доступ до моєї геолокації в Google. Хотів бачити, де ми перебуваємо, щоб, якщо раптом зникне зв’язок, хоча б розуміти, на якому етапі дороги ми були. Тоді я ще не знала, що це буде наша остання зустріч».
«21 липня дядько Сергій перестав виходити на зв’язок. Як і щоранку, я перевірила, коли він востаннє був онлайн у Telegram. Побачила, що ще напередодні. Написала, почала телефонувати — відповіді не було. Не відповідав і його товариш, з яким вони трималися разом у Херсоні. Більше я не знала, де його шукати. Лише через місяць наша родичка з Росії надіслала мамі відео з російського телебачення. На ньому Сергій разом із своїм другом нібито “зізнавалися” у підготовці теракту проти колаборантів у Херсоні. Це була постановка. Уже пізніше, коли Сергій опинився в російському СІЗО, він розповів адвокатці, що цей сюжет був повністю зрежисований. Їм видали сценарій, пояснили, що і як потрібно робити перед камерою, а потім змусили повторити потрібні слова. Коли я вперше побачила це відео, мене вразило який дядько був виснажений і страшенно схуд. Саме тоді я зрозуміла, що до цієї “зйомки” вже сталося щось дуже страшне».
«Про це повідомила адвокатка, яку призначила Росія. Нам сказали терміново підготувати для нього одяг, продукти й найнеобхідніші речі, бо він залишався у тому самому одязі, в якому його затримали. Але вже наступного дня дядька етапували до Москви, і передати нічого не вдалося. Наприкінці 2022 року Сергій опинився у московському СІЗО “Лефортово”. Перші адвокати за призначенням фактично відмовилися допомагати без грошей. Лише згодом одна з українських волонтерських організацій допомогла знайти незалежну адвокатку, яка почала регулярно відвідувати дядька. Вона розповідала, що він перебував у дуже пригніченому стані. У камері було понад двадцять людей, хоча спальних місць удвічі менше, тому полонені спали по черзі. Їжа була настільки поганою, що її майже неможливо було їсти. У дядька Сергія почалися серйозні проблеми зі шкірою, але всі звернення адвокатки щодо медичної допомоги адміністрація відхилила, відповідаючи, що він “здоровий” і отримує все необхідне».
«У 2024 році Сергія перевели до СІЗО у Ростові-на-Дону. За словами адвокатки, умови там стали ще жорсткішими. Полонених били, змушували співати російський гімн, цілими днями не дозволяли сідати, а під час переміщення коридорами принижували і знову били. Дядько надсилав список необхідних ліків і ми намагались передати, але не вдалося. Коли адвокатка офіційно запитала адміністрацію, чому йому не передають медикаменти, Сергія побили й змусили написати заяву, що він не потребує лікування, не має жодних скарг і повністю забезпечений усім необхідним».
«31 січня 2026 року російський суд виніс йому вирок— 20 років позбавлення волі. П’ятнадцять років — у колонії суворого режиму, ще п’ять — у колонії загального режиму. У своїх останніх листах він пише не про побут чи здоров’я. Найбільше його виснажує повна інформаційна ізоляція. Раніше поряд були інші українці, від яких можна було бодай щось дізнатися про дім чи обміни. Тепер цього немає. Він пише, що опинився в інформаційному вакуумі і йому дедалі важче вірити, що одного дня його обміняють. Ми довго були переконані, що справа “Херсонської дев’ятки”— групи з дев’яти цивільних херсонців, яких Росія у 2022 році звинуватила у нібито підготовці терактів і незаконно утримує в російських СІЗО та колоніях, – потрібна Росії лише як показова історія. Нам здавалося, що після вироку їх обміняють. Але цього не сталося».
«Я лише знаю, що не маю права мовчати. Тому погоджуюся на кожне інтерв’ю, пишу листи до міжнародних організацій, беру участь в акціях, підтримую будь-які ініціативи, які допомагають розповідати про цивільних заручників. Я хочу, щоб про нього пам’ятали. Щоб не забували ані про Сергія, ані про інших учасників “Херсонської дев’ятки”. Нас постійно запевняють, що шукають дипломатичні шляхи повернення цивільних. Нам пояснюють, що їх не обмінюють так, як військовополонених, адже відповідно до міжнародного права Росія повинна просто їх звільнити. Якщо ж почати офіційні обміни “цивільний на цивільного”, це може створити небезпечний прецедент, який Росія використає у власних інтересах. Як людина, яка чекає одну з найдорожчих для себе людей, мені дуже важко це прийняти. Але якщо дивитися на ситуацію ширше, я розумію логіку таких рішень. Я дуже хочу, щоб Сергій повернувся додому. І хочу, щоб повернулися всі цивільні, яких Росія незаконно утримує вже багато років».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 червня 2026
