Окупанти поранили дитину у Слов’янську: ворог атакував громаду дроном (фото)
У ніч на 1 червня окупаційні війська рф атакували Слов’янськ безпілотником «Молнія». Внаслідок удару поранення дістала дитина.
Про це повідомив у фейсбуці начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.
«Вночі місто вчергове зазнало ворожого обстрілу. Є влучання БпЛА «Молнія» у приватний будинок. На жаль, поранена 13-річна дівчинка», – йдеться у дописі.
Крім того, протягом доби 31 травня ворог шість разів наносив удари по Слов’янській громаді громаді. Бив по автівках fpv-дронами, застосовував різні ударні дрони, зокрема, «Герань-2». У пресслужбі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області повідомили, що росіяни безпілотником атакували автозаправну станцію в одному з районів міста. Там виникла пожежа адміністративної споруди. На місці події рятувальники ліквідували осередок займання.
Колишній військовослужбовець Збройних Сил України з Луганщини перейшов на бік держави-агресора, очолив штурмовий загін окупантів та брав участь у бойових діях проти Сил оборони.
Про це повідомили у пресслужбі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
За інформацією слідства, уродженець Луганської області, гранатометник однієї з механізованих бригад ЗСУ, під час воєнного стану самовільно залишив службу та добровільно приєднався до незаконного збройного формування підконтрольного армії рф. Згодом він став командиром так званого добровольчого штурмового загону.
У серпні 2024 року підозрюваний брав участь у штурмових діях проти Сил оборони України на Покровському напрямку. Наразі він продовжує воювати у складі незаконного збройного формування на боці рф.
«Фігурант неодноразово давав інтерв’ю російським пропагандистським медіа, де підтримував збройну агресію рф та демонстрував участь у бойових діях проти України», – йдеться у повідомленні.
Йому інкримінують державну зраду в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України) та колабораційну діяльність (ч. 7 ст. 111-1 КК України).
У Слов’янську патрульні зупинили КамАЗ, який перевозив кузов трактора Т-150 без документів. На місце викликали слідчо-оперативну групу.
Про це повідомили у патрульній поліції.
Автомобілем керував 42-річний чоловік. У кузові вантажівки правоохоронці виявили кузов трактора Т-150.
Під час перевірки водій не зміг надати жодних документів ані на перевезення вантажу, ані на саму техніку.
Через це патрульні викликали на місце слідчо-оперативну групу Краматорського районного управління поліції для подальшої перевірки.
Працівники ДБР передали бойовому підрозділу Нацгвардії, який воює на Донеччині, майже 300 дронів і комплектуючих. Техніку вилучили у межах кримінальних проваджень та повернули військовим.
Про це повідомили у Державному бюро розслідувань.
Техніку передали за сприяння Спеціалізованої прокуратури Східного регіону у сфері оборони.
Йдеться про БПЛА різних типів і модифікацій, серед яких «Hunter», «Shrike» та FPV-дрони. Також військові отримали пульти керування, акумулятори, зарядні пристрої, окуляри для управління безпілотниками та інші комплектуючі.
У ДБР зазначили, що техніку вилучили під час розслідування справ про незаконний обіг зброї, боєприпасів та розкрадання військового майна.
Слідчі перевіряють походження вилученого обладнання та встановлюють, до яких військових частин воно належить. Після цього ініціюють повернення техніки військовим у процесуальному порядку.
Передані дрони вже використовуватиме підрозділ Нацгвардії, який виконує бойові завдання на Донеччині.
В Україні суди у 98% випадків дозволяють неповнолітнім укладати шлюб. На Донеччині за останні п’ять років суди ухвалили 45 таких рішень.
Про це повідомляє Опендатабот із посиланням на дані пошуковика судового реєстру «Бабуся».
За інформацією аналітиків, у 98% випадків суди ставали на бік заявників. За п’ять років суди відмовили лише у 48 справах.
На Донеччині за цей період суди ухвалили 45 рішень щодо шлюбів неповнолітніх. Це один із найнижчих показників серед регіонів України.
Менше таких справ зафіксували лише у Луганській області – 12, а також у Херсонській області – 23.
Найбільше дозволів на шлюб неповнолітніх видавали у Львівській, Вінницькій та Дніпропетровській областях.
Головною причиною, через яку суди дозволяють неповнолітнім укладати шлюб, залишається вагітність. Саме цей аргумент фігурував у понад 72% справ.
Водночас кількість таких справ в Україні поступово зменшується. Якщо у 2021 році суди ухвалили 790 рішень щодо шлюбів неповнолітніх, то у 2025 році — вже 356. У 2026 році наразі зафіксували 92 рішення.
Ще частину рішень суди пояснювали тим, що шлюб відповідає інтересам заявників або що пара вже має спільну дитину.
Водночас суди найчастіше відмовляли у випадках, коли заявники не могли довести необхідність такого рішення або не досягли 16-річного віку.
Після виїзду з Краматорська у 2022 році Ксенія Ковальова почала нове життя у Швеції – без мови, стабільності й звичних опор. Сьогодні вона працює в комуні міста Лунд і говорить про адаптацію як про щоденну роботу над собою. Вона переконана: повернення українців додому можливе лише тоді, коли є відчуття, що на тебе справді чекають. Свою історію Ксенія Ковальова розповіла журналістці «Антикризового медіа-центру».
Тиждень наприкінці лютого 2022 року я ще протрималася в Краматорську. Щодня читала повідомлення «Сьогодні буде найпотужніша атака…» і уявляла, як прилітає ракета, а я не можу захистити п’ятирічного сина. Тоді зрозуміла, що втрачаю здоровий глузд – і на початку березня ми виїхали.
Мені допоміг знайомий, який усе організував: мене зустріли у Львові та направили до Польщі. Я дуже вдячна йому, бо сама вже не могла нічого планувати.
Ми жили польському селищі неподалік кордону. Постійно чула літаки і це мене непокоїло, тому не могла усвідомити, що робити далі. Крім того, було побоювання, що до Польщі приїхало дуже багато українців і мені не вдасться влаштуватися роботу. У фейсбуці знайшла оголошення про можливість пожити два-три місяці у Швеції й подумала, що цього часу мені вистачить, аби оговтатися. Та й була надія, що війна завершиться і ми поїдемо додому.
Швеція – країна специфічна: холодна й темна. Тут я зрозуміла, що таке нестача вітаміну D, коли можеш бути на межі втрати свідомості. Коли завершується зимова темрява, люди щиро радіють сонцю.
Переваги Швеції не одразу можна помітити – вони заховані в побуті, структурі та певній турботі про людину. Наприклад, якщо втрачу роботу або захворію, в мене є страхування і я можу не хвилюватися за найближче майбутнє.
Мені сподобалися люди, які підтримують Україну. У місті Лунд, де працюю, висить український прапор. Шведи поважають простір інших людей і хочуть, щоб цінували їхній. Тут жартують, що під час ковіду не потрібно було встановлювати дистанцію. Мене дивувало, коли в автобусі сидить людина, а місце поруч вільне – туди ніхто не сяде.
Я адаптуюся до цього і тепер знаю, як ми, українці, іноді порушуємо межі інших людей. Швеція вчить: перед тим як порадити, спочатку запитай: «А чи можу я це зробити? Чи зараз це доречно?»
Фото героїні
Думаю, у нас такий радянський пережиток – непрохані поради. Зараз Україна змінюється і на цьому шляху здобуває свою ідентичність, де люди дозволяють бути самими собою і не зазнавати осуду. Гадаю, це добре, і тут ми маємо підтримувати одне одного.
Ми трохи пожили у волонтерів, а потім близько два з половиною роки – у гуртожитку, який надала міграційна служба. Це була велика підтримка, бо коли є житло, можеш спокійно вчити мову.
Грошова допомога була невеликою – 110 євро. Для Швеції це навіть менше рівня виживання і радше було мотивацією щось робити. Ми користувалися магазинами, де можна дешевше купити товари, від яких відмовилися покупці. Завдяки цим магазинам і виплатам я могла рік жити й вчити мову.
Я раділа, що сина у школі безоплатно годували і він міг там їсти фрукти. Також була безкоштовна медицина для екстрених випадків.
Спочатку чотири місяці я пропрацювала прибиральницею в готелі, і це для мене було справжнім випробуванням: важка фізична праця, обмежений час, за який треба прибрати все ідеально, а гроші платили невеликі. Ми, українці, дуже працьовиті, і щойно приїжджаємо за кордон, одразу хапаємося за роботу.
Перші півтора року війни Швеція не поспішала інтегрувати дорослих: і гроші на наше навчання не виділяли. Але діяли різні європейські програми з адаптації українців, тож одразу почала вчити мову в денній школі, а вечорами – онлайн. Я хотіла займатися тим, до чого в мене лежить душа.
І тепер впевнена: краще повчитися два-три роки, щоб у майбутньому мати хороший фундамент. Тим більше, що кілька років тому Швеція надала українцям можливість стати на програму, за якою можна отримувати 800–900 євро на місяць.
У скандинавських країнах добре володіють англійською мовою, але для тих, хто нею спілкувався, це іноді гальмувало вивчення шведської. Моєї англійської було недостатньо для роботи, яку я хотіла отримати, і це теж стимулювало.
На ярмарку вакансій мені запропонували попрацювати педагогом для підлітків протягом трьох літніх місяців у комуні – це як наша міська рада. Я погодилася, бо така робота була мені близька. До того ж добре себе показала: придумувала нові проєкти, збирала багато людей на заходи. Мені запропонували продовження співпраці, а згодом і контракт.
Тепер я вже керую проєктом з організації дозвілля для дітей у комуні Лунда. Мені дуже подобається моя робота, ідеї, які генерую, та те, що їх підтримують.
Також керую грантовими програмами для громадських організацій. Наприклад, футбольна організація хоче влаштувати турнір під час канікул і шукає на це фінансування. Я переглядаю заявки, оцінюю їх і затверджую, щоб вони могли реалізовувати свої ідеї за кошти громади.
Мені вдалося об’єднати різні культурні інституції Лунда – і ми реалізуємо спільні програми. Зараз, наприклад, впроваджуємо квиток для дітей на безплатне відвідування всіх музеїв протягом літа.
Фото героїні
У Краматорську в мене був аматорський театр «СТУЛ», і тут мені теж вдається реалізовуватися творчо. У нас є українська недільна школа, де діти займаються українською мовою, малюванням, співо
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 червня 2026
