Пиво, яке постачали за кордон: історія загубленої броварні на Хмельниччині
На початку ХХ століття село Нове Поріччя, яке нині входить до Городоцької міської територіальної громади на Хмельниччині, було відоме далеко за межами Поділля завдяки місцевому пиву. Тут діяла одна з найпотужніших броварень регіону — за масштабами виробництва вона поступалася лише вінницькій. Її продукцію постачали до великих міст Російської імперії та навіть за кордон.
Секрет популярності новопорічанського пива полягав у кількох чинниках: особливо смачній місцевій воді, сучасному на той час обладнанні та досвідчених пивоварах, запрошених із території сучасної Чехії, розповідає історик і краєзнавець Дмитро Полюхович.
Броварню в Новому Поріччі збудував у 1876 році Генрик Скибневський. Однак уже наступного року він продав місцеві маєтності графині Катерині Ігнатьєвій — онуці того самого одноокого Кутузова, який спалив Москву. Хороший чоловік був.
Сама графиня господарством особливо не займалася, тому одразу здала броварню в оренду Леону Кляве. Він був відомим на Поділлі пивоваром. Згодом, заробивши в Новому Поріччі стартовий капітал, Кляве заснував власну броварню в Проскурові. Це підприємство згодом стало відомим як «Хмельпиво».
З 1909 року броварня належала херсонському адвокату Миколі Тимчинському, а орендував її Вольф Лемберґ.
Останній використав своє прізвище для створення впізнаваного оформлення пивної продукції: на пляшках зображували лева, який осідлав барило з пивом. Щоправда, за словами Дмитра Полюховича, цар звірів на малюнку більше нагадував мавпу.
На підприємстві працювали 46 робітників. Щорічна вартість виробленого пива сягала 85 тисяч рублів — на той час це була значна сума.
Броварня працювала до серпня 1914 року. З початком Першої світової війни в Російській імперії запровадили сухий закон, який поширювався не лише на горілку та вино, а й на пиво. Через це новопорічанське виробництво зупинилося.
Наступного року ситуація на фронті наблизила війну безпосередньо до Поділля. Після Горлицького прориву в травні 1915-го союзні австро-угорські та німецькі війська звільнили від російських військ значну частину Тернопільщини й розгорнули наступ у напрямку старого кордону.
Влітку того року війська дійшли до Гримайлова — приблизно за 50 кілометрів від Нового Поріччя. Російське командування побоювалося, що противник може перетнути Збруч і просунутися на Поділля. Тому власникам фабрик і заводів у прикордонних районах наказали терміново евакуювати обладнання вглиб імперії, щоб воно не потрапило до рук противника.
Обладнання новопорічанської броварні вивезли в невідомому напрямку — ймовірно, у бік Києва. Подальша його доля залишається невідомою.
Існує переказ, нібито у 1918 році обладнання броварні захопив австрійський офіцер із родини спадкових пивоварів, якому свого часу сподобалося місцеве пиво.
Однак ця версія викликає сумніви: виробництво зупинилося ще в серпні 1914 року, тож незрозуміло, де офіцер міг скуштувати новопорічанське пиво під час подій 1918-го.
У пореволюційні роки залишки броварні розграбували, а спорожнілі виробничі корпуси розібрали на будівельні матеріали.
Від колись потужного підприємства збереглися лише великі льохи, у яких дозрівало пиво. За розмірами вони нагадують тунелі метро, а нині їхні підземні приміщення мають вигляд руїн стародавнього замку.
Саме ці підземелля залишаються матеріальним нагадуванням про броварню, яка свого часу зробила невелике подільське село відомим далеко за межами краю.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
21 листопада 2026