Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

"Цей досвід вартий усіх витрачених зусиль": студентка з Рівненщини - про навчання в Іспанії за обміном

rivne.media

Цей досвід вартий усіх витрачених зусиль: студентка з Рівненщини - про навчання в Іспанії за обміном

Навчання за програмою Erasmus+ — це не лише знайомство з новою академічною системою та подорожі Європою, а й можливість стати амбасадором своєї країни.

Студентка НаУОА розповіла, як після невдалої спроби на першому курсі все ж потрапила на семестр до Universidad de Jaén, як влаштований побут та навчання в Іспанії і чому на парах та вуличних акціях вона постійно говорила про реалії війни в Україні.

Про підготовку документів, побут в Іспанії, навчання англійською мовою та реакцію іноземців на війну в Україні ми поспілкувалися з героїнею матеріалу — студенткою 4 курсу Національного університету «Острозька академія» Оксаною Куц.

- Розкажи трохи про себе: звідки ти родом, на кого навчаєшся в Острозькій академії та в яку країну їздила за обміном?

- Я народилась і проживаю у м. Звягель Житомирської області. Зараз навчаюсь на 4 курсі, спеціальність “Українська мова та література”. У лютому-червні 2025 р., була на обміні Erasmus+ в Іспанії, м. Хаен, Universidad de Jaén.

- Як дізналась про програму?

- Про програму дізналась через соціальні мережі міжнародного відділу, а саме в інстаграмі.

- Як ти потрапила на цю програму і що було найважчим під час відбору?

- Я подала заявку з усіма документами і згодом отримала лист-підтвердження, де мене обрали на програму. Разом зі мною пройшла ще одна дівчина зі спеціальності «Англійська філологія». Сам етап відбору не здався мені чимось надскладним. Оскільки це була вже моя друга спроба поїхати за обміном (перша була ще на першому курсі), я чітко зрозуміла алгоритм: які документи потрібні та де їх брати, тим паче вся інформація була у вільному доступі. А от кроки, які почалися після зарахування (пошук житла, вибір дисциплін в університеті Хаену, оформлення візи тощо) далися важче. З цими процесами я зіткнулася вперше, тому довелося в усьому розбиратися з нуля.

- Якими були твої перші враження після приїзду: що здивувало найбільше?

- Якщо чесно, у перший день хотілося просто відпочити від довгої дороги.

Але пам’ятаю цей момент: я виходжу з автобуса на автовокзалі й просто не можу збагнути, де я і як взагалі тут опинилася. Було важко усвідомити скільки кілометрів зараз віддаляє мене від Острога. Довкола купа пальм, зовсім незвичний ландшафт.

Насправді складно описати якісь конкретні перші емоції. Це було радше відчуття чогось нереального, важко було повірити, що я справді вже тут і що попереду такий новий, насичений етап життя.

А щодо того, що дійсно здивувало в перші дні, то це суто побутовий момент, коли я зрозуміла, що свою величезну валізу доведеться тягнути на четвертий поверх без ліфта

- Де ти жила і з ким ділила побут? Як швидко вдалося знайти друзів у чужій країні?

- Я орендувала квартиру ще з трьома дівчатами: двома українками та студенткою із Тайваню. У кожної була власна кімната, а ванна, кухня і вітальня були спільними.

Щодо друзів, то ми почали знайомитися з новими людьми в перший же день. Організація ESN влаштовує багато класних івентів спеціально для того, щоб студенти перезнайомилися, плюс багато спілкування зав’язувалося просто на парах. Я підтримувала контакт із французами, німцями, поляками, іспанцями, італійцями, мексиканцями, студентами з Тайваню та Узбекистану. І це далеко не весь список.

Загалом, якщо ви комунікабельні, знайти компанію буде дуже легко. Це ж Еразмус – тут усі відкриті до нових знайомств, хочуть разом проводити час, ділитися досвідом і завжди є про що поговорити.

- Питання, яке цікавить усіх: наскільки дорого там жити студенту? Чи вистачало стипендії на житло та базові потреби?

- Насправді це дуже індивідуальна історія, адже все залежить виключно від ваших звичок та вміння розпоряджатися фінансами. Але якщо коротко, то на базові потреби стипендії вистачає на всі 100%.

Особисто мені цих коштів було цілком достатньо, щоб почуватися комфортно. Приблизно шоста частина стипендії йшла на оренду квартири (звісно, тут усе залежить від того, де і за скільки ви знайдете житло, бо ціни бувають різні). А решта суми спокійно і рівномірно ділилась на їжу, побутові дрібниці, ліки та дозвілля. Тобто виживати точно не доводилося, фінансово все було чудово.

- Чим навчання в закордонному виші найбільше відрізняється від пар в Острозькій академії?

- Почну з того, що система навчання для студентів Еразмусу та місцевих дещо відрізняється. Оскільки ми самі обирали предмети з різних курсів, мій розклад міг ділитися на дві частини. Наприклад, дві пари вранці та ще дві після обіду чи навіть увечері. У місцевих студентів графік скомпонований зручніше. Вони навчаються або тільки в першій половині дня, або тільки в другій.

Проте величезним плюсом для мене стала стабільність розкладу по днях тижня. Я чітко знала, що щопонеділка чи щовівторка в мене будуть одні й ті самі заняття. Мені пощастило й вийшло так, що у п’ятницю у мене завжди був ще один вихідний, усі пари рівномірно поділилися на 4 дні тижня. В електронній системі одразу видно весь графік, дати іспитів та вихідні дні. Для студентів за обміном це неймовірно зручно, адже ти можеш заздалегідь планувати подорожі та свій вільний час.

Через самостійний вибір предметів у мене часто виникали «вікна» між парами. З одного боку, це можливість перепочити. З іншого, повертатися на орендовану квартиру було невигідно через час, витрачений на дорогу. Тому доводилося залишатися на території університету, обідати в їдальні чи просто відпочивати з друзями. Цей час ніби трохи випадає з дня, бо повноцінно чимось зайнятися не встигаєш, але до такого ритму швидко звикаєш і він стає абсолютною нормою.

Також цікава відмінність у тривалості занять. В Острозькій академії пара триває 1 годину 20 хвилин, а в Хаені дві години (наприклад, з 8:30 до 10:30 або з 10:30 до 12:30). Але посеред заняття обов'язково роблять перерву на 10-20 хвилин. Тобто за обсягом це ніби дві наші пари, об'єднані в одну, але завдяки цим павзам час минав дуже швидко і навчання не виснажувало.

- Чи складно було вчитися іноземною мовою?

- Якщо твій рівень англійської достатній для розуміння предметів за спеціальністю, то вчитися не складно. Уся комунікація відбувалася англійською, за винятком пар, де ми, власне, вивчали іспанську (але і там ми переходили на англійську за потреби).

Загалом на заняттях не виникало особливих труднощів, адже викладачі були дуже комфортними і з розумінням ставилися до студентів Еразмусу. Єдиний нюанс, що часом було трохи важко через специфічний іспанський акцент, тому деякі слова доводилося просто додумувати з контексту.

- Яка звичка чи правило місцевих жителів спочатку здавалися тобі дивними?

- Однозначно сієста! Спочатку до цього було дуже важко звикнути. Середина дня, ти якраз маєш вільний час між парами, хочеш піти в магазин або вирішити якісь побутові справи, а майже все просто зачинено.

Іспанці ставляться до свого відпочинку з максимальною повагою. В обідній час життя на вулицях буквально завмирає. Зачиняються деякі магазини, дрібні крамниці, аптеки та багато закладів. Для них це недоторканний час, щоб перечекати спеку, неквапливо пообідати та перезавантажитися.

У перші тижні мене це навіть трохи вибивало з колії, адже ми звикли, що у нас все працює безперервно і будь-що можна купити коли завгодно. Але згодом я усвідомила, що це зовсім інша філософія життя. Іспанці справді вміють насолоджуватися моментом, нікуди не поспішати і не ставити буденну метушню вище за власний комфорт та здоров'я. І цьому в них точно варто повчитися.

- Що з місцевої їжі тобі сподобалося найбільше, а за якими українськими продуктами чи стравами ти сумувала найсильніше?

- Хамон та місцева оливкова олія – це просто любов! Хаен взагалі славиться своїми безкрайніми оливковими полями, тому логічно, що олія там неймовірно смачна. Особливо я полюбляла брати в університетській їдальні тостаду – це і дешево, і дуже смачно.

А от чого справді не вистачало, так це нашого печива, звичної ковбаси та сиру. В іспанських супермаркетах усе це продається здебільшого вже запакованим (у вакуумних нарізках), і з часом такий формат дуже набридає, тому просто хотілося звичайної, нашої їжі на вагу.

- Як ти проводила вільний від пар час? Чи вдавалося подорожувати іншими містами або країнами?

- Вільний час ми проводили в компанії майже щодня. Багато гуляли, досліджували місто, влаштовували пікніки. До того ж місцева організація ESN постійно влаштовувала різноманітні вечірки для знайомств та поїздки регіоном, а ближче до літа ще й виїзди на море.

Варіантів дозвілля було настільки багато, що іноді я просто розривалася і не знала, що обрати. З одного боку тебе кличуть кудись нові знайомі, з іншого хочеться провести час із дівчатами, з якими ділиш квартиру. Ми ходили в боулінг та більярд, на шопінг, збиралися на навчальні зустрічі чи просто на посиденьки. Дуже запам'яталися прогулянки вечірнім містом і підйом на гору до Кастільйо (замку), звідки відкривається неймовірний вигляд на все місто.

Щодо подорожей іншими містами та країнами, то ця можливість точно є! Я подорожувала Іспанією, також літала на Пальма-де-Майорку, у Португалію.

Тож мандрувати під час Еразмусу цілком реально. Головне – навчитися правильно розподіляти свій час та можливості, і тоді встигнеш абсолютно все.

- Що розпитували іноземні студенти та викладачі про Україну?

- На перших парах ми багато знайомилися з однокурсниками. Оскільки я обирала дисципліни з різних курсів, колектив постійно змінювався, і ми часто розповідали про себе: звідки приїхали, що любимо, чим захоплюємося.

Тема України та війни виринала постійно. Наприклад, одна з викладачок на предметі «Ingles 2» розпитувала мене про ситуацію вдома і щиро висловила свою підтримку. Згодом на заняттях з іспанської, де кожен презентував свою країну, традиції та культуру, я неодноразово розповідала про наші реалії та події в Україні. І студенти, і викладачі реагували дуже тепло – масово підтримували та висловлювали солідарність.

- Як ти представляла свою країну за кордоном?

- Для мене було важливо не просто розповісти про традиції чи культуру, а донести правду про те, що зараз насправді проживають українці. На заняттях з іспанської, де ми мали презентувати свої країни та

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
20 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин