Від протезів до керування дронами: як Esper перетворює біонічні руки на міжнародний бізнес і готується вийти на ринок багатосенсорних систем
У листопаді 2022 року на обкладинці журналу TIME з’явився роботизований протез глибокого матового кольору. Це була розробка українського стартапу Esper Bionics (зараз – Esper), яку видання визнало одним із 200 найкращих винаходів року. Поки в Україні тривали масовані удари росіян, інженерна команда з Києва продовжувала доводити, що інновації наступного покоління створюються не лише в Кремнієвій долині.
Сьогодні Esper – це міжнародна human augmentation компанія з виробництвом у Києві, логістичним хабом у Берліні, штаб-квартирою в Нью-Йорку, мільйонами доларів венчурних інвестицій та місією, що виходить за рамки заміни втрачених кінцівок.
Як влаштована бізнес-модель Esper? Як стартап монетизує продукт через страхову систему США? Що насправді відрізняє їхню технологію від рішень глобальних конкурентів? Та як у компанії планують вирости з виробника протезів у повноцінний бізнес багатосенсорних систем? Про це та багато іншого у публікації Mind.
Щоб зрозуміти, за яких умов з'явилася Esper, варто подивитися, який вигляд мав світовий ринок протезування верхніх кінцівок наприкінці 2010-х років. Це було «тихе болото» медтехнічних конгломератів. Десятиліттями індустрію очолювали консервативні гіганти, на кшталт німецької Ottobock або ісландської Össur. Їхня продукція була надійною, але коштувала як новий автомобіль бізнес-класу ($30–60 тис.), важила часом понад кілограм і працювала на аналогових принципах: два датчики фіксували напруження м'яза, і користувачеві доводилося тригерами перемикати режими.
Співзасновник Esper Дмитро Газда – улітку 2006 року студент Національного медичного університету імені Богомольця – проходив клінічну практику в одній із лікарень Фінляндії. Серед його пацієнтів опинилася 18-річна українка, яка потрапила в автомобільну аварію. Дівчина пережила травматичну ампутацію руки, втім продовжувала мріяти стати професійною акторкою, постійно жартувала з персоналом і намагалася не показувати відчаю.
Проте від емоційного потрясіння у фінській палаті до появи першого промислового зразка Esper мине понад 13 років. Газді знадобився цей час, щоб здобути диплом лікаря, самостійно освоїти програмування та залізо, запустити кілька бізнесів у сфері дистрибуції та розробки софту й накопичити стартовий капітал.
Esper стартувала 2019 року в Києві на власні заощадження фаундерів. До протезування Газда запускав споживчі бренди: меблі MZPA, домашній декор Ohhio та крісла-мішки Poparada. З цих бізнесів прийшли перші $150 тис. на розробку.
До Дмитра Газди як співзасновники компанії приєдналися фінансистка Анна Белєванцева та інженер Ігор Ільченко.
Команда одразу відмовилася від шляху класичних протезних майстерень, які брали готові іноземні вузли та виготовляли під них індивідуальні гільзи. Засновники почали проєктувати власну мехатронічну платформу з нуля.
Перед тим як сісти за креслення, команда провела понад 30 інтерв’ю з протезистами в Україні та США. Фідбек виявився майже однаковим: фахівці обох країн працювали з тими самими продуктами й методами, бо більшість українських протезистів навчалися в американських колег. Перших тестувальників компанії рекомендували самі протезисти.
Головна проблема тогочасних міоелектричних протезів полягала не в нестачі міцності, а у високому відсотку відмов від використання: до 40% пацієнтів у світі через пів року ховали куплені за десятки тисяч доларів протези в шафу. Причини були банальними: надмірна вага пристрою (часто понад 800–1000 грамів), незграбне керування двома датчиками та постійний перегрів двигунів.
Розробники Esper взяли це до уваги та занурилися в розробку. Перший прототип 2019 року вийшов далеким від ринкового продукту: це була величезна роборука з простою електронікою, китайськими компонентами й деталями з 3D-принтера. Рука рухалась і брала предмети, але не пройшла б жодної сертифікації – власне, її і робили, щоб показувати інвесторам і партнерам.
До ринкової версії пристрій пройшов щонайменше п’ять повних переробок, а в лабораторії робопальці випробовували спеціальні стенди понад 100 тис. циклів згинання. Перший користувач отримав прототип у 2020 році.
Уже в перший же рік роботи стартап здобув перемогу на інженерному хакатоні Vernadsky Challenge у Дніпрі та отримав 1 млн грн гранту. Згодом команда залучила грант на $50 тис. від Українського фонду стартапів (USF).
Ці гроші пішли на створення робочих лабораторних прототипів кисті та експерименти із сенсорами. Замість класичних двох електродів, що реєстрували лише базове скорочення м’язів-згиначів, інженери Esper розробили двоканальну систему зчитування біопотенціалів і почали навчати нейромережу розпізнавати рухові наміри людини.
Більшість біонічних рук зчитують лише дві групи м’язів – згиначі та розгиначі, і керування ними нагадує набір тексту двома клавішами. «Ми ж даємо користувачам не дві кнопки, а 20», – пояснюють у стартапі.
Український ринок протезування до повномасштабного вторгнення був мізерним і тримався на скромних державних тендерах. Запустити капіталомісткий R&D-стартап у галузі MedTech без виходу на ринок США було надскладно.
Тому наприкінці 2020 року Esper пройшов відбір в один із найсильніших B2B-акселераторів Кремнієвої долини – Alchemist Accelerator. Компанія юридично зареєструвала штаб-квартиру в США (штат Делавер), відкрила представництво в Нью-Йорку, а все інженерне ядро, лабораторію та розробку софту зосередила в Києві.
Публічно стартап презентувався на Demo Day акселератора в жовтні 2021 року. Тоді TechCrunch описав Esper як розробника протеза, чиє розпізнавання сигналів на основі машинного навчання стає точнішим із використанням.
В Alchemist бізнес-модель компанії трансформувалася. Засновники усвідомили, що технологічна досконалість становить лише половину успіху – решта залежить від уміння вбудуватися в консервативну систему страхування та клінічного партнерства.
У цей же період український венчурний фонд SMRK VC повірив у здатність команди побудувати світовий хардверний бізнес і закрив seed-раунд стартапу. Суму угоди у вересні 2020 року не розкрили, але середній чек фонду тоді становив близько $750 тис.
Уже під час повномасштабного вторгнення SMRK інвестував в Esper удруге, за вищою оцінкою. Керуючий партнер фонду Андрій Довженко 2022 року ставив Esper поруч з Ajax, Competera та Turnkey Lender, найстійкішими компаніями портфеля. Компанія також одержала «воєнний» грант від Google for Startups.
Ціна сучасного біонічного протеза в США становить від $20 тис. до $40 тис.. Платоспроможних клієнтів, готових викласти таку суму з власної кишені, одиниці. Тому найчастіше витрати покривають страхові плани Medicare, військове відомство Veterans Affairs (VA) або приватні страхові конгломерати.
Щоб потрапити в цю систему Esper подолав два регуляторні рубежі:
На ринок США стартап вийшов влітку 2022 року та спочатку працював із закритою групою бета-тестувальників і клінік.
Комерційну експансію в США компанія будувала не через пряму рекламу на кінцевого споживача, а через B2B-партнерство з мережами сертифікованих ортопедів-протезистів. Як пояснюють у компанії, саме протезист є кінцевим баєром у цій системі: він обирає кисть під анатомію кукси, монтує її в карбонову гільзу та калібрує разом із пацієнтом.
Нині Esper Hand доступна в усіх великих мережах протезних клінік США, а загальна кількість користувачів у Сполучених Штатах та Україні перевищила 650. Для клінік компанія наголошує, що протез і застосунок працюють за принципом plug-and-play і не потребують додаткової сертифікації протезиста, а налаштування можна робити віддалено.
В Україні, за даними Protez Hub, станом на кінець 2023 року працювало понад 80 виробників протезів.
На ринку біонічних рук Esper конкурує з кількома помітними гравцями. Найближчий за профілем суперник – польська Aether Biomedical із кистю Zeus. Вона підіймає до 35 кг, має силу хвату 152 Н, а в Україні компанія вже встановила понад 125 пристроїв.
Серед українських розробників також вирізняється Allbionics, заснована 2023 року українцем Володимиром Бандурою й американцем Стівом Ван Флітом. Її біонічна кисть коштує від $8500 до $15 тис., а програмне забезпечення з елементами машинного навчання для неї розробила GlobalLogic.
Ще один локальний стартап – Versi Bionics – робить ставку на складніший зап'ясток із двома ступенями свободи та сенсори тиску, температури й вібрації, які мають дати користувачеві відчуття дотику.
Окремо варто згадати український стартап SYLA, який розробляє біонічне коліно: прямим конкурентом Esper він не є, бо працює з нижніми кінцівками, але показує, що українська біонічна галузь розвивається не лише навколо рук.
Над усіма ними височіють глобальні гіганти. Німецький Ottobock пропонує повний спектр протезів, зокрема лінійку біонічних кистей bebionic, і має власний майданчик в Україні. Ісландський Össur, другий світовий лідер галузі, виробляє біонічні руки та ноги. Їхні вироби вирізнялися високою надійністю, але водночас значною вагою.
Українська команда ж зробила ставку на розробку легкого, модульного смартґаджета, де «залізо» оптимізується за рахунок хмарного софту.
Система складається з трьох елементів:
Пристрій складається з 10 модулів – тому, наприклад, палець можна замінити менш ніж за п’ять хвилин, без відправляння руки на завод. Це дозволяє обслуговувати протез там, де немає сервісного центру.
Є два розміри протеза. Менший, за даними компанії, – один із найлегших на ринку й добре підходить жінкам. Його вага з кріпленням становить 460 г. Вага більшої роборуки з кріпленням не перевищує 611 г.
Проте це вага саме кисті разом із відповідним зап'ястковим з'єднанням, а не всього протеза. Вага повної протезної системи буде більшою через куксоприймач та інші компоненти.
Більшість металевих деталей, зокрема фаланги, фрезерують у Києві з авіаційного алюмінію, бронзи та нержавійки, а мотори закуповують у Європі.
На початку лютого 2022 року ключові керівники компанії прибули до США на заплановані зустрічі з клінічними партнерами та фондами. Ранок 24 лютого перекреслив звичний ритм.
У Німеччині оперативно створили європейський офіс, аби гарантувати безперервність конт
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 листопада 2026