До Житомира на щиті повернувся 30-річний воїн Владислав Шуляренко
До Житомира на щиті повернувся солдат Владислав Петрович Шуляренко. Захисник загинув 12 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Майже чотири місяці його рідні жили в очікуванні, надії та молитвах.
Владислав Шуляренко народився 14 червня 1996 року в Коростені. Навчався у Вишевицькій школі-інтернаті, а згодом закінчив Коростенський професійний ліцей, де здобув професію зварювальника зі складання металевих конструкцій.
Він любив автомобілі, швидкість, подорожі та пригоди. Мав активний характер і прагнув наповнювати життя яскравими моментами.
У 2016 році Владислав обрав військову службу. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді та 13-му окремому батальйоні Десантно-штурмових військ. Брав участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил, був відзначений нагородами.
На початку 2022 року Владислав звільнився зі служби, однак уже в перші години повномасштабного російського вторгнення добровільно знову став на захист України. Брав участь в обороні Київщини, виконував бойові завдання на Курському напрямку.
Після поранення продовжив службу на Запорізькому напрямку. Був стрільцем-помічником гранатометника у складі штурмового спеціалізованого батальйону «Шквал».
Побратими згадують Владислава як сміливого, зібраного, позитивного та завжди готового прийти на допомогу воїна. Особливу відвагу він виявляв під час евакуації поранених.
Ризикуючи власним життям, Владислав вивозив побратимів навіть на пошкодженій обстрілами техніці. Найважливішим для нього було врятувати тих, хто потребував допомоги. За сміливість і ризиковані виїзди товариші називали його «Тигром» та романтиком небезпечних доріг.
Навіть у найважчі моменти Владислав умів підтримати, пожартувати й подарувати іншим трохи світла.
Найважливішими людьми у житті Владислава були дружина та донечка. Дружина називала його фантазером — за вміння мріяти, вигадувати та зберігати позитив навіть у найтемніші часи.
Після кожного повернення з позицій він насамперед телефонував рідним, щоб почути їхні голоси й переконатися, що все гаразд. Намагався не показувати власної втоми та тривоги, оберігаючи найдорожчих від переживань.
12 липня 2026 року життя 30-річного воїна обірвалося під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
У глибокій скорботі залишилися дружина, донечка, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла пам’ять і вічна слава Герою України!
Стежте за новинами Житомира й області у Telegram, Facebook та
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 листопада 2026
