Заводи ГМК України зупиняються один за одним: потрібні термінові кроки з боку держави
Український гірничо-металургійний комплекс переживає найважчий період від початку повномасштабної війни. На галузь одночасно тиснуть російські удари по підприємствах, блокада чорноморських портів, нові квоти ЄС, витрати на CBAM, високі ціни на електроенергію та 30-відсоткове підвищення залізничних тарифів. На цьому тлі частина підприємств уже зупинила роботу, а виробництво залізорудної сировини у другому півріччі може впасти до 50%.
Про це повідомляє GMK Center.
До початку серпня поточного року український ГМК уже працював в умовах «ідеального шторму» — блокада чорноморських портів, катастрофічний вплив на експорт сталі нової системи квот ЄС, високі ціни на електроенергію, зростання цін на залізничні вантажоперевезення на 30% з 1 серпня, поява витрат на CBAM від початку 2026 року тощо. Однак це не єдиний негативний чинник, з яким стикається галузь в умовах війни. Серпневі обстріли «Запоріжсталі» й «АрселорМіттал Кривий Ріг» призвели до жертв серед персоналу та пошкодження виробничих потужностей.
Нині без жодних зайвих слів можна акцентувати на тому, що гірничо-металургійний комплекс України переживає найважчий період не лише від початку повномасштабної війни, а й з моменту здобуття незалежності.
Металургійні підприємства
Протягом серпня російські ракетні удари двічі припали по меткомбінату «Запоріжсталь» і одного разу — по «АрселорМіттал Кривий Ріг». В обох випадках пошкоджено доменне виробництво й енергетичне господарство. В результаті «Запоріжсталь» зупинено на невизначений час, а на «АрселорМіттал Кривий Ріг» обмежено частину виробничих процесів.Ці два підприємства охоплюють близько 72% українського виробництва сталі, тому їхній тривалий простій може скоротити загальний випуск сталі приблизно на 2 млн т до кінця 2026 року.
На думку Олександра Каленкова, президента ОП «Укрметалургпром», втрати для експорту металопродукції через блокаду чорноморських портів (окрім наслідків обстрілів меткомбінатів) можуть перевищити 50% поточних обсягів. Зберегти постачання зможуть лише окремі високомаржинальні категорії (труби, залізничні колеса), проте логістичні витрати зростуть і для них.
Крім того, ще у липні виробник безшовних нержавіючих труб «Сентравіс» вирішив законсервувати виробничий майданчик в Ужгороді на тлі скорочення квот для українських компаній у ЄС.
Інші українські сталевиробники, активи яких не постраждали від обстрілів, продовжують роботу, але стикаються з іншими проблемами — складнощами під час експорту продукції на тлі зростання витрат на логістику, що робить принаймні частину експорту металопродукції нерентабельною.
Важливо, що «Запоріжсталь» є єдиним виробником плоского прокату, тому припинення роботи меткомбінату становить великі виклики внутрішньому ринку. У 2025-му споживання гарячекатаного й холоднокатаного рулону становило 1,3 млн т, внаслідок чого виникла потреба у додатковому імпорті кількох сотень тисяч тонн прокату. Через своєрідну поточну логістику ці обсяги можна ввозити тільки з ЄС, але в Європі на тлі запровадження імпортних квот постачання також є проблематичним. Зі свого боку, простій «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить під питання реалізацію в Україні будь-яких будівельних та інфраструктурних проєктів, зокрема й оборонного призначення.
Гірничо-збагачувальні комбінати
Залізорудний сектор постраждав значно сильніше за металургійний. Ще наприкінці липня зупинився Південний ГЗК: удари по цивільних суднах, що йдуть в українські порти, унеможливили відвантаження накопиченої руди. Інгулецький ГЗК простоює через високі ціни на електроенергію та логістику з 2024 року, а випуск на Об’єднаному ГЗК (Північний, Центральний та Інгулецький комбінати) у серпні може скоротитися приблизно на третину.
Через блокаду портів і пошкодження судна, яке перевозило її вантажі, компанія Ferrexpo від початку серпня призупинила виробничу діяльність. Ба більше, держава має заборгованість перед Ferrexpo з відшкодування ПДВ на понад $90 млн, через що компанія відчуває нестачу оборотного капіталу і вже кілька місяців намагається залучити новий акціонерний капітал у розмірі не менш ніж $100 млн. Без нового фінансування резервів компанії вистачить лише до середини вересня.
Для українських виробників залізної руди проблема полягає не лише у блокаді портів і недоцільності роботи «на склад», а й у відсутності рентабельної альтернативи. Майже половина довоєнного морського експорту руди йшла до Китаю, де котирування становлять близько $95–105/т, а з урахуванням логістики через західні порти (додатково $50–60 за тонну) такі постачання є економічно недоцільними. Переорієнтація на Європу теж обмежена спадом місцевої металургії та конкуренцією з бразильською сировиною.
За оцінками заступника директора Департаменту комерційної роботи “Укрзалізниці” Валерія Ткачова, втрати експортерів руди від блокади чорноморських портів можуть становити не менш як 500 тис. т експорту на місяць, або 30–40% від експортного потенціалу руди навіть за максимального нарощування продажів до Європи.
Читайте також: Українська металургія зазнала подвійного удару: Reuters повідомляє про нову загрозу
«Ми раніше припускали, що лише через морську блокаду втрата випуску залізорудної продукції у другому півріччі становитиме 35%. Проте, з огляду на тривале призупинення найбільших металургійних комбінатів виробництво, ЗРС може впасти на 50%. Значну частину залізорудних потужностей, імовірно, буде виведено у простій», — зазначає Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.
Продовжувати роботу зможуть лише потужності, спрямовані на внутрішній ринок. Нині продовжують функціонувати тільки Північний і Центральний ГЗК.
Вплив кризи на ГМК України - фото GMK Center
Феросплавні заводи
Наразі Нікопольський і Запорізький заводи феросплавів продовжують працювати з невисоким завантаженням та шукають варіанти експорту готової продукції до Європи. Тут поточні логістичні потреби підприємств знизилися до мінімуму. Якщо в липні до Нікополя з портів щодобово приходило 3–4 вантажних потяги, то у серпні — 1–2, і то не завжди регулярно.
«Марганецький та Покровський ГЗК практично не ведуть видобуток і намагаються продати на експорт раніше вироблений концентрат. Однак через блокування портів у серпні невідомо, чи будуть виконані вже укладені контракти — є ризик, що підприємства знову підуть у простій», — розповів у коментарі GMK Center Сергій Кудрявцев, виконавчий директор Української асоціації виробників феросплавів (УкрФА).
Наслідки зупинення підприємств ГМК
ГМК — системоутворювальний сектор економіки: з урахуванням ланцюжків постачань він формує близько 5,5% ВВП і приблизно 15% експортної виручки країни понад $6 млрд 2025 року. Одночасна зупинка потужностей стосуватиметься не лише самих підприємств. Тільки втрати від блокади портів оцінюються у розмірі $150–200 млн щомісяця через скорочення експорту, без урахування непрямих ефектів на кшталт подорожчання доставки сировини та зростання витрат після втрати ефекту масштабу. Серед інших галузей економіки особливо постраждає «Укрзалізниця», чия вантажна база вже скоротилася приблизно на чверть.
Поки що складно спрогнозувати вплив кризи в ГМК на державний і місцеві бюджети, а також на місцеві громади, для яких більшість таких підприємств є містоутворювальними, але зрозуміло, що негативний ефект виявиться величезним. Наприклад, за підсумками минулого року найбільші металургійні компанії України спрямували до бюджетів усіх рівнів понад 33 млрд грн.
Допомогти галузі могло б скасування торгових бар’єрів на європейському ринку для української металопродукції (як це було у 2022 році) та надання звільнення з-під дії CBAM, але поки що ми не спостерігаємо ані звернення української влади, ані готовності Євросоюзу обговорювати конкретні заходи допомоги галузі.
Без швидких і скоординованих рішень уряду та партнерів нинішня криза може обернутися для українського ГМК важчими та, можливо, незворотнішими наслідками, ніж потрясіння першого року війни.
Раніше ми писали: українська металургія перебуває під подвійним тиском: війна та обмеження ЄС загрожують експорту
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 вересня 2026
