Анатомія ненависті. Чия діяльність у Польщі сприяє розколу між українцями й поляками
Коли світ дивився на злочини в Бучі, польський сегмент соцмереж раптом заговорив про Волинь. До 65% цих повідомлень генерували акаунти, пов’язані з Катажиною Соколовською. Зрештою увага аудиторії зміщувалась з актуальних злочинів Росії на історичний конфлікт між поляками й українцями
У Польщі антиукраїнські тези дедалі частіше повторюють різні політики, активісти, блогери. На перший погляд між ними мало спільного. Але якщо придивитися уважніше, починаєш дещо помічати. Журналісти видання SESTRY.eu дослідили зв’язки, середовища та спільні наративи людей, яких українські й польські правоохоронці, державні аналітики та дослідники інформаційних операцій згадують у контексті поширення не лише антиукраїнських, але й проросійських наративів.
Цей текст я дописувала вночі під час російського обстрілу — у підвалі школи, переобладнаному в укриття. Поки над Україною летіли російські ракети й дрони, я думала про Польщу. Країну, яку Україна теж захищає — стримуючи російську агресію.
Але саме тут, у Польщі, дедалі частіше мова ненависті переходить у приниження, погрози й фізичне насильство.
У Бельсько-Бялій чоловік у міському автобусі ображав дітей, виганяючи їх в Україну. Українця у Вроцлаві побили просто тому, що він розмовляв українською. У Пшасниші група чоловіків атакувала українця з мачете. У Варшаві після маршу пам’яті жертв Волинської трагедії її учасник розгромив крамничку, працівниця якої виступила проти мови ненависті. Подібні повідомлення надходять з різних польських міст дедалі частіше.
Артур Колдомасов, голова правління Альянсу 24.08 та керівник проєкту «Обсерваторія ненависті — Бачимо. Моніторимо. Реагуємо», переконаний: нинішня криза у відносинах між Києвом і Варшавою не виникла раптово. За його словами, ще під час парламентських виборів у Польщі 2023 року було помітно стрімке посилення «Конфедерації», антиукраїнську риторику якої активно підживлювали російські інформаційні операції.
«Ми ще у 2023 році бачили, що потрібно уважно стежити за “Конфедерацією польської корони”. Росія активно розкручувала цю силу в Польщі, і було зрозуміло, що далі буде тільки складніше. Але нам відповідали: “Не можемо втручатися у внутрішню політику Польщі”. Що ж, тепер польська внутрішня політика втручається в українські справи».
Про системне використання антиукраїнських наративів у російських інформаційних операціях пишуть українські та європейські аналітики. Водночас польська прокуратура (Prokuratura Krajowa) веде низку проваджень щодо осіб, які поширювали мову ненависті, виправдовували російську агресію або пропагували війну.
Так, у червні 2026 року Центр протидії дезінформації спільно з Європейською службою зовнішніх дій (EEAS) оприлюднив аналітичний звіт «Beyond the Battlefield: Russia’s Information War Against Ukraine’s European Future», присвячений російським інформаційним операціям, спрямованим на зрив європейської інтеграції України. У документі окремо аналізується використання Кремлем історичних травм, зокрема польсько-українських суперечок, як одного з ключових інструментів інформаційного впливу.
Автори дослідження наголошують: Кремль системно намагається підірвати підтримку України в Європі, використовуючи інформаційні операції для розпалювання євроскептицизму, послаблення довіри до українських реформ і провокування конфліктів між Україною та її союзниками.
Минулого року Центр протидії дезінформації провів окремий моніторинг польського інформаційного простору, проаналізувавши діяльність політичних діячів, медіа та інформаційних ресурсів, чиї заяви можуть використовуватися російською пропагандою.
За підсумками дослідження експерти виокремили трьох публічних осіб: Матеуша Піскорського, Катажину Соколовську та Конрада Ренкаса. Висловлювання цих осіб, на думку дослідників, можуть слугувати інструментом кремлівських інформаційних операцій.
Зліва направо: Гжегож Пятовський, Томаш Соммер, Гжегож Браун, Матеуш Піскорський на презентації книги у Щецині, 12.12.2025. Фото: Zygmunt Karwowski/East News
Саме вони заслуговують на окрему увагу, адже їхня публічна діяльність ілюструє, як антиукраїнська риторика може ставати елементом ширшої інформаційної кампанії, що збігається зі стратегічними інтересами Кремля.
Майже в усіх історіях, які ми проаналізували, повторюється одна й та сама схема. Спочатку історичну трагедію перетворюють на політичний лозунг. Потім цей лозунг поширюють через соцмережі, мітинги й медіа. Далі він переходить у мову ненависті, а іноді — у фізичне насильство. Найбільше від цього виграє Росія, якій стає все легше посварити двох союзників.
Якщо шукати людину, публічні заяви якої роками збігаються з ключовими кремлівськими наративами у Польщі, це буде Матеуш Піскорський.
Колишній депутат, засновник проросійської партії «Зміна», учасник псевдореферендуму в окупованому Криму 2014 року у ролі так званого «міжнародного спостерігача», він роками просуває тези, які повторюють меседжі російської державної пропаганди.
У 2016 році Піскорського затримало Агентство внутрішньої безпеки Польщі за підозрою у шпигунстві на користь Росії та Китаю. У квітні 2018 року Матеушу Піскорському було висунуто звинувачення у шпигунстві Мазовецьким відділенням Департаменту з питань організованої злочинності та корупції у Варшаві (про що Sestry повідомив прокурор Пшемислав Новак, речник Національної прокуратури). Судовий процес триває «за зачиненими дверима», каже прокурор Мацей Млинарчик, координатор з питань злочинів, скоєних на ґрунті упередженості, в Окружній прокуратурі Варшави. При цьому Матеуш Піскорський заперечує обвинувачення.
І що цікаво, він публічно не дистанціюється від своїх поглядів: регулярно виступає в російських медіа, називає українську владу «необандерівською диктатурою», повторює тези про «англосаксонське управління» Східною Європою та перекладає польською праці ідеолога «руського миру» Олександра Дугіна.
Показово, що Піскорський систематично використовує найболючіші сторінки польсько-української історії у своїй політичній риториці. Тему Волинської трагедії у своїх виступах він використовує насамперед як політичний аргумент для розпалювання взаємної ненависті та підживлення образу України як екзистенційного ворога Польщі.
Інший приклад — Конрад Ренкас. Польський журналіст і політик з Любліна, який у різні роки був пов’язаний з націоналістичними та правопопулістськими політичними середовищами. У 2015 році він став одним із заступників голови проросійської партії Zmiana, яку очолював Матеуш Піскорський, хоча сама політична сила так і не була офіційно зареєстрована.
З початком повномасштабної війни Росії проти України Ренкас систематично поширював матеріали, що відтворюють ключові кремлівські наративи.
Найбільший резонанс викликала його публікація «Україна. Після денацифікації — реполонізація?», у якій він фактично виправдовував російську агресію та закликав до входження польських військ до Львова
У березні 2022 року до прокуратури в Любліні подали заяву щодо можливого вчинення ним злочинів, пов’язаних з пропагандою російської агресії та підбурюванням до геноциду українців. Про початок перевірки тоді офіційно повідомила речниця Окружної прокуратури Аґнєшка Кемпка. Сам Ренкас усі звинувачення відкидає і заявляє про намір судитися з медіа та особами, які, на його думку, його обмовляють.
Конрад Ренкас. Фото: Facebook Konrad Rękas
Втім, на цьому увага польських правоохоронців до його діяльності не зникла. Як повідомила Sestry речниця Окружної прокуратури Варшава-Прага Мажена Кєлек-Лопіньська, щодо Ренкаса відкрито кілька кримінальних проваджень. У двох з них йому вже висунуто обвинувачення. Слідство стосується, зокрема, публічного схвалення агресивної війни Росії проти України, виправдання міжнародних та воєнних злочинів, а також поширення матеріалів з ознаками пропаганди війни.
Окремо прокуратура розслідує справу щодо можливого розпалювання національної ненависті та публічної образи осіб за національною ознакою. У цьому провадженні Ренкас має статус підозрюваного.
Наразі всі ці розслідування призупинені через виконання запитів про міжнародну правову допомогу. Йдеться про отримання доказів з-за кордону, проведення процесуальних дій та інші слідчі заходи, які польська прокуратура не може здійснити самостійно в межах своєї юрисдикції. Тож поки провадження залишаються відкритими, а збір доказової бази триває, пояснює Мацей Млинарчик.
Але найцікавіший випадок — Катажина Соколовська. Разом з Матеушем Піскорським і Конрадом Ренкасом вона включена до переліку осіб, чиї публічні заяви та діяльність можуть використовуватися російською пропагандою як інструмент інформаційного впливу. Дослідження Digital Forensic Research Lab (DFRLab) також зафіксувало, що після початку повномасштабного вторгнення фонд Соколовської Wołyń Pamiętamy розгорнув у Facebook масштабну антиукраїнську інформаційну кампанію.
Діяльність Соколовської поєднує кампанії довкола історичної пам’яті, політичну мобілізацію та продаж тематичної продукції. На думку Конрада Дульковського, голови польського Центру моніторингу расистської та ксенофобської поведінки, ця монетизація є важливою частиною її моделі діяльності.
Фонд Wołyń Pamiętamy («Волинь пам’ятаємо») заявляє, що його метою є поширення знань про злочини, вчинені проти поляків на Волині та інших територіях Другої Речі Посполитої. При цьому організація веде активну політичну кампанію, систематично просуваючи антиукраїнські наративи та образ сучасної України як держави, побудованої на «бандерівській» ідеології.
У 2022 році фонд відкрив власний інтернет-магазин. У ньому продають футболки, худі, прапори, наклейки, чашки, книги, сувеніри та іншу продукцію із символікою, пов’язаною з Волинською трагедією, антиукраїнськими гаслами та історичними сюжетами. Сам фонд прямо зазначає, що фінансує свою діяльність за рахунок пожертв і доходів від продажу продукції.
«Я вважаю Соколовську просто цинічною людиною. Вона знайшла нішу, на якій заробляє гроші. Вона продає футболки, горнятка, значки та іншу продукцію із символікою Волині», — зазначає Конрад Дульковський.
Кримінальні претензії до Соколовської виникли ще у 2020 році, ко
- Останні
- Популярні
Новини по днях
28 липня 2026
