"Довелось одягатися скромніше": українська біженка – про життя у Франції (фото)
Після випробувань у Німеччині та Словенії українська матуся разом із двома дітьми переїхала до Франції. Вона відверто розповіла Фокусу про тамтешню гостинність, рівність у стосунках, особливості місцевої медицини, побут багатодітних родин та різницю у менталітеті.
Українці продовжують відкривати для себе Європу в умовах війни. Проте досвід переїзду та адаптації у кожній країні унікальний. Героїня нашого інтерв'ю Віта переїхала до Франції у серпні. Жінка зупинилася в містечку Отен у родині, яка виховує п'ятьох дітей.
Про те, чому французів здивував український борщ, як в аптеці роблять аналізи без страховки та чому французьке сімейне життя схоже на "родину мрії" – у матеріалі Фокусу.
Ви переїхали до Франції нещодавно. Якими були ваші перші враження від країни?
– По-перше, французи дуже люблять скромних. Тож довелося одягатися скромніше (сміється).По-друге, це вже друга сім'я, в якій ми зараз живемо, і це просто щирі, добрі люди. Я знаю, що є різні люди в усьому світі як в Україні, так і у Франції, Польщі чи Німеччині. Але ці дві родини мене просто вразили своєю щирістю, турботою та доброзичливістю. Видно, що в сім'ї є повага, кохання і турбота.
Ви згадали про гостинність і традиційні застілля. Як вас зустрічали та чи куштували господарі українську кухню?
– Ми влаштували вечір української кухні. Зараз мої французи пробують окрошку, борщ і шашлик. Говорили, що це як "інбутік" – поєднання різних смаків. Чоловік куштує і каже: "Very good! Мерсі!".
Також нас вразили культурні відмінності. Наприклад, при зустрічі вони обов'язково цілують у дві щоки: що чоловіки, що жінки. Моя мала стояла просто з такими очима від шоку! Але вони дуже привітні: вітаються завжди й усюди – у супермаркеті, на вулиці, в аптеці. Це відкритий, щирий народ, який дійсно живе і насолоджується життям.
Багато українток, переїжджаючи до Європи, помічають різницю у розподілі побутових обов'язків. Що вас здивувало у французькому побуті?
– Ставлення чоловіків до жінок – це просто шок для мене. Чоловіки дійсно поважають жінок, поважають їхню думку. У них абсолютно довірливі, гарні стосунки.
Ось приклад: у нас гості, я по звичці почала зі столу прибирати, навіть не знаю чого. Встали всі! Чоловік почав завантажувати посудомийку, хоча він господар і це були його гості. Тобто в них немає такого, як у нас часто буває, що прибирання й кухня – це "жіноча робота", а чоловік сидить на релаксі. Тут я навіть бачила навпаки: жінка сидить як королева відпочиває, а чоловік прибирає, готує, приносить щось.
У мене був інший досвід: я і працювала в Україні, і забезпечувала чоловіка, та ще й вдома фігачила. Тож для мене це нормальний такий контраст!
Тобто традиційної "патріархальної" напруги в родинах немає?
– Взагалі немає. Ніхто не спорить, хто чим займається, хто бере дитину, хто готує чи прибирає. Хто вільний – той і робить, без жодних скандалів чи питань. Коли ми приїхали в цю родину, де зараз живемо, чоловік чекав нас із дітьми й сам приготував обід.
Якщо жінка втомилася, вона піде й буде дивитися телевізор, а чоловік займеться домашніми справами. Ніхто нікого не ґвалтує побутом. Я побувала в цій сім'ї – це дійсно "сім'я мрії". Вони часто збираються з батьками на обіди, кожен готує якусь страву і приносить із собою, п'ють вино, їдять сир, спілкуються, сміються. І головне – ніхто не напевається до неадекватного стану.
Ви згадали, що мешкаєте у багатодітній родині. Як французи виховують дітей?
– Родина, в якій ми живемо, має п'ятеро дітей (четверо мешкають з ними). Мене вразило, як спокійно вони спілкуються з дітьми. Я не чую жодних сварок чи криків.
Трапилася навіть така історія: 6-річний малюк зняв кошти – близько 70 євро. Шахраї це помітили й почали знімати гроші далі. Загалом було здійснено платежів на 1200 євро! Ви розумієте, яка це сума і як можна було б "офігеть". Але банк помітив підозрілі транзакції та заблокував їх, тож вони практично нічого не втратили (у суді оскаржуватимуть лише 200 євро).
Але як батьки відреагували на дитину? Вони обоє сіли з ним, спокійно розмовляли, показували на готівці, яка це сума, пояснювали наслідки та що могло б статися. Все без крику, абсолютно спокійно.
Французьку бюрократію та медицину часто критикують. Яким був ваш особистий досвід?
– Мене вразив випадок в аптеці. У мене поки немає місцевого страхування, бо документи ще оформлюються. Виникли проблеми зі здоров'ям, я прийшла в аптеку і сказала, що погано почуваюся, але страховки немає.
Знаєте, що вони запропонували? Здати аналізи прямо в аптеці! У прямому сенсі – мені дали баночку, я зробила аналіз прямо там, вони його перевірили й підібрали правильні антибіотики. Все швидко і якісно. Я була в шоці!
Наші трохи зажралися, розказуючи, як усе погано в Європі. Ті, хто приїхали сюди одразу після початку війни, часто чимось незадоволені. Але коли ми сюди приїхали, ми кажемо: "Вау, це супер!".
Скільки коштує життя у Франції для великої родини?
– Я розпитувала господарів про витрати. Харчування: на родину з двох дорослих і чотирьох дітей на їжу йде приблизно 1500 євро на місяць. Оренда житла: у великих містах ціни різні: і 800, і 1000, і 2000-4000 євро. У нашому містечку Отен квартира площею близько 50 кв. м коштує орієнтовно 700 євро на місяць.
Наскільки реально знайти роботу біженцям чи новоприбулим?
– Якщо у Франції ви дійсно талановита та відповідальна людина, ви можете досягти кар'єрного росту навіть без дипломів! Якщо ти не лінивий і стараєшся, тебе швидко просуватимуть по кар'єрній драбині. Єдина й головна умова – це знання мови, що абсолютно нормально.
Французи цінують людей за їхні реальні навички та людські якості.
Як місцева громада ставиться до українців?
– Нам дуже допомагає місцева французька асоціація. Вони возять продукти, допомагають дитячим будинкам в Україні, опікуються біженцями. Вони навіть допомогли нам із переїздом! Мер нашого міста навіть поділився публікацією про нас у своєму офіційному чаті.
Французи дуже співчувають і дійсно живуть цим родинним теплом. Вони не заморочуються над тим, щоб "ідеально виглядати", як це часто буває в нас. Для них головне – душевний спокій, комфорт і щирість. Жінки ходять у сукнях, з легким макіяжем, усміхаються. На це просто приємно дивитися.
Після складних періодів переїздів я нарешті відчула, що потрапила туди, де є повага, спокій і справжня людська підтримка.
Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:
Ще одна українка, яка після початку повномасштабного вторгнення переїхала з Харкова до Маґдебурґа, зізналася, що життя в сучасній Україні перетворилося для неї на "тотальний кошмар", і детально пояснила, чому не готова повертатися додому.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 вересня 2026
