На Венері знайшли свідчення тектонічної активності
Дослідники використали новітні комп'ютерні моделі для відтворення процесів у надрах сусідньої планети. Вони виявили, що високі та круті краї рифтів, які ми бачимо на радіолокаційних знімках, можуть існувати лише за умови постійного тектонічного руху. Симуляції показують: якби активність припинилася мільйони років тому, ці структури давно б "розслабилися" і стали пласкими під дією високої температури та тиску, пишуть дослідники у своїй науковій роботі, що з'явилася у журналі Nature Geoscience.
Рифтові долини, які вказують на тектонічну активність, можуть бути величезними і нагадувати земні, такі як Африканська рифтова долина. На Венері вони можуть простягатися до 10 000 кілометрів, – прокоментував професор Федеральної вищої технічної школи Цюриха Тарас Геря, який походить з села Іванівка Луганської області.
Учені встановили, що розломи в таких регіонах, як Ganis, Dali та Devana Chasmata, розширюються значно швидше, ніж вважали раніше. Швидкість їхнього руху становить від 3 до 10 сантиметрів на рік. Це можна порівняти зі швидкістю найбільш активних континентальних рифтів на Землі. Попри відсутність тектонічних плит у земному розумінні, внутрішня частина Венери виявилася набагато динамічнішою, а її літосфера – достатньо міцною, щоб підтримувати такі масштабні структури.
Для того, щоб пояснити спостережувані форми рельєфу, автори дослідження Сі Ян, Тарас Геря та Анна Гюльчер провели серію експериментів із різними типами гірських порід. Найкращі результати показали моделі з використанням сухого діабазу або мафічного граніту.
Учені встановили, що для формування таких глибоких долин теплова літосфера Венери повинна мати товщину близько 150 кілометрів.
Моделі вказують на те, що широкі хребти, відомі як фланги рифтів, формуються уздовж країв долин, коли розломи геологічно молоді та або все ще активно рухаються, або лише нещодавно зупинилися, – заявив дослідник Сі Ян із Федеральної вищої технічної школи Цюриха.
Ці результати узгоджуються з даними зонда NASA Magellan, який працював на орбіті Венери в дев'яностих роках минулого століття. Моделювання пояснює, чому одні розломи на планеті залишаються високими й гострими, а інші виглядають стертими. Гострота рельєфу прямо вказує на його молодість.
Дослідники вважають, що рушійною силою цих процесів можуть бути потужні мантійні плюми – потоки гарячої речовини, що піднімаються з глибин планети. Це відкриття допомагає науковцям точніше визначити регіони, які варто досліджувати під час майбутніх космічних місій до Венери.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 липня 2026
