Михайло Драпатий: бойовий шлях, репутація та невдачі нового головкома ЗСУ
21 липня 2026 року президент Володимир Зеленський заявив, що визначив 43-річного генерал-майора Михайла Драпатого новим Головнокомандувачем ЗСУ. Драпатий має замінити Олександра Сирського та долучитися до підготовки оновленої стратегії оборони, продовження корпусної реформи, забезпечення бойових частин зброєю і дронами та перегляду підходів до мобілізації.За повідомленням АрміяInform, оголошенню передувало подання тимчасового виконувача обов'язків міністра оборони Євгенія Хмари. На момент підготовки цієї статті в офіційній базі документів президента ще не було окремого указу про призначення, який Зеленський пообіцяв формалізувати 22 липня.в.о. міністра оборони Євгеній Хмара, колишній головком ЗСУ Олександр Сирський, президент Володимир Зеленський та новий головком ЗСУ Михайло Драпатий / Джерело: t.me/V_Zelenskiy_officialЧитайте також:НовиниЧитайте також:НовиниКадрові зміни у ЗСУ оформили п’ятьма указами: чому Зеленський замінив одразу двох командирівДля української армії це не просто заміна однієї людини на чолі командування. Драпатий належить до покоління генералів, чию репутацію сформували бойові дії після 2014 року.Financial Times назвала його одним із найвідоміших українських польових командирів і представником покоління, сформованого війною з росією, а не радянською військовою школою. Водночас нова посада змусить оцінювати його вже не за стабілізацією окремої ділянки фронту, а за здатністю змінювати всю систему ЗСУ.Як починався бойовий шлях Михайла ДрапатогоМихайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам'янці-Подільському. У 2004 році закінчив Харківський інститут танкових військ і почав службу в 72-й окремій механізованій бригаді. Згодом пройшов навчання в Національному університеті оборони України та обіймав командні посади від батальйонного до оперативного рівня.Широкій аудиторії Драпатий став відомий навесні 2014 року. 9 травня його 2-й механізований батальйон 72-ї бригади допомагав деблокувати українських силовиків, оточених у будівлі Маріупольського міського управління міліції. На відео з тих подій БМП-2К під командуванням Драпатого пробиває барикаду на вулиці міста.У серпні того ж року він очолив вихід частини українських сил із району Ізвариного та Червонопартизанська, де підрозділи опинилися у вкрай складному становищі біля кордону з росією. Саме ці два епізоди стали основою його публічної репутації командира, який бере на себе рішення під час кризи.У перші дні серпня 2014 року майор Михайло Драпатий вивів ударну групу своєї 72-ї окремої механізованої бригади та інших підрозділів з «Ізваринського котла» біля кордону з Росією / Джерело: соцмережіУ 2016 році Драпатий очолив 58-му окрему мотопіхотну бригаду. Вона воювала, зокрема, на Авдіївському напрямку. У 2021 році він отримав звання бригадного генерала, а в жовтні 2024-го — генерал-майора.Драпатий є повним кавалером ордена Богдана Хмельницького та нагороджений Хрестом бойових заслуг. Він також має недержавну відзнаку «Народний Герой України», яку не слід плутати з державним званням Героя України.Драпатий під час повномасштабної війни: від оборони Кривого Рогу до ХарківщиниПісля початку повномасштабного вторгнення Драпатий командував угрупованням, яке обороняло підступи до Кривого Рогу. Восени 2022 року підпорядковані йому сили наступали в напрямку Берислава та брали участь у ширшій операції зі звільнення правобережної частини Херсонщини.Йому інколи приписують і операцію в Кринках на лівому березі Дніпра. Однак Babel уточнює межі цієї відповідальності: Драпатий долучався до раннього планування, але повне командування операцією згодом передали Юрію Содолю. Драпатий супроводжував її та допомагав, проте називати Кринки його особистою операцією некоректно.У травні 2024 року, після російського наступу на півночі Харківщини, Драпатого направили очолити оперативно-тактичне угруповання військ «Харків». Секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки Роман Костенко тоді назвав призначення правильним і звернув увагу, що разом із генералом прибула команда командирів, які працювали з ним на півдні. Водночас Костенко обумовив можливий результат достатньою кількістю сил і засобів.Українським військам вдалося відновити керованість оборони та зупинити розвиток російського наступу. Проте це не означало повернення всіх втрачених позицій: частина прикордонної території та Вовчанська залишалася зоною тривалих боїв. Тому точніше говорити про стабілізацію фронту, а не про повне усунення наслідків прориву.Надалі Михайло Драпатий командував угрупованнями на сході, а в листопаді 2024 року очолив Сухопутні війська. У червні 2025-го його призначили командувачем Об'єднаних сил.У жовтні 2024 року командувачу оперативно-тактичного угруповання «Харків» бригадному генералу Михайлу Драпатому присвоєно звання генерал-майора / Джерело: Офіс ПрезидентаОдним із найскладніших епізодів цього періоду став Куп'янськ. За реконструкцією «Української правди», російські групи протягом кількох місяців приховано накопичувалися на правому березі міста. Це свідчило про провал раннього виявлення загрози на кількох рівнях управління.Після того, як масштаб проблеми став очевидним, Драпатий ініціював створення тактичної групи «Куп'янськ», якою керував його заступник Віктор Солімчук. Разом із силами корпусу «Хартія» група повернула основний контроль над містом.Цей кейс показує водночас сильну і слабку сторони репутації Драпатого. Його команда змогла організувати кризову відповідь, але загроза до того тривалий час була непоміченою. Персоналізувати як початкову невдачу, так і подальший успіх не можна: за ділянку відповідали кілька штабів, корпусів і угруповань.Як Драпатого оцінюють військові та аналітикиКолишні підлеглі, з якими спілкувалися ЗМІ, переважно описують Драпатого як командира, який занурюється в деталі, перевіряє доповіді й вимагає від командирів знати реальний стан підрозділів. Більшість співрозмовників медіа залишилися анонімними.ПідписуйтесяПублічні оцінки загалом особи нового головкома теж позитивні. Військовий і журналіст Юрій Бутусов хвалив Драпатого за здатність відновлювати керованість у кризових ситуаціях, налагоджувати взаємодію між безпілотниками та засобами радіоелектронної боротьби, слухати критичні оцінки й брати відповідальність.Водночас Бутусов критикував не самого генерала, а рішення влади переводити ефективного польового командира на адміністративну посаду і доручати йому одночасно Сухопутні війська та фронтове угруповання.Михайло Драпатий під час випуску з Національного Університету оборони України імені Івана Черняховського, 2021 рік / Джерело: ZN.ua155-та бригада «Анна Київська», трагедія на полігоні та незавершені реформиПершою великою системною кризою після призначення Драпатого командувачем Сухопутних військ став скандал навколо 155-ї механізованої бригади «Анна Київська». Бригаду почали формувати ще до його приходу як одну з нових частин ЗСУ, особовий склад якої мали навчити й озброїти західні партнери. Частина військових проходила підготовку у Франції, однак формування супроводжувалося постійними кадровими змінами, проблемами з комплектуванням і передаванням уже підготовлених бійців до інших частин.Наприкінці 2024 року Юрій Бутусов повідомив, що ще до повноцінного вступу бригади в бій її самовільно залишили близько 1700 військовослужбовців, понад 50 із них — під час навчання у Франції. Журналіст також писав про нестачу досвідчених командирів, дронів і засобів РЕБ, організаційний хаос та поспішне введення недостатньо злагоджених підрозділів у бої під Покровськом. ДБР розпочало розслідування, а згодом затримало колишнього командира бригади Дмитра Рюмшина. За версією слідства, він не реагував належним чином на масове СЗЧ і не повідомляв правоохоронців про виявлені випадки.Драпатий не формував «Анну Київську» від початку: командувачем Сухопутних військ він став 29 листопада 2024 року, коли проєкт уже перебував на завершальній стадії. Проте саме його командуванню довелося вводити бригаду в бій та виправляти наслідки. У січні 2025 року Драпатий визнав неналежне управління формуванням бригади, помилки у комплектуванні та плануванні підготовки, а також запізнілу реакцію вищого командування.Цим історія не завершилася. Навесні 2025 року «Українська правда» описала можливу схему з оформленням фіктивних бойових виплат і вимаганням частини грошей у військовослужбовців. Одного з комбатів затримало ДБР. У наступному репортажі з Покровського напрямку УП показала, як бригада намагалася відновити керованість після масового СЗЧ та невдалого початку.Найтяжчим епізодом кар’єри Драпатого став російський удар 1 червня 2025 року по розташуванню навчального підрозділу Сухопутних військ на Дніпропетровщині. Загинули 12 військовослужбовців, понад 60 були поранені.Драпатий подав рапорт про відставку і заявив, що як командувач не зміг повною мірою забезпечити виконання власних наказів.Після удару росіян по полігону Михайло Драпатий подав рапорт про відставку / Джерело: скріншотВажливо, що удар був не першим. За словами депутата та ветерана Романа Костенка, після попередньої атаки на той самий полігон розслідування покроково розглянуло дії відповідальних, а дисциплінарні покарання отримали й високі чини. Отже, накази, попередження та санкції були, але не запобігли повторенню трагедії.Аналітик Foreign Policy Research Institute Роб Лі після рапорту Драпатого заявив Financial Times, що цей вчинок продемонстрував його лідерські якості. На думку Лі, наголос генерала на відповідальності та підтримці ініціативи може позитивно вплинути на українське військо.Рапорт про відставку не завершив військової кар'єри Драпатого. 3 червня Зеленський звільнив його з посади командувача Сухопутних військ і призначив командувачем Об'єднаних сил. Фактично генерал утратив адміністративну посаду, але зберіг одну з ключових бойових ролей.Підбиваючи підсумки півроку в Сухопутних військах, Драпатий заявив, що оновив майже половину керівного складу командування і понад половину керівників ТЦК, перебудовував підготовку, посилював напрямки безпілотників та РЕБ, цифровізацію і логістику.Генерал визнав, що біль
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 липня 2026
