Вибухи в Ормузькій протоці: США та Іран обмінялись ударами
Ситуація на ключовому морському шляху продовжує загострюватисяВ Ормузькій протоці внаслідок вибухів втратили хід два нафтові танкери.Про це повідомляє агентство Reuters.Корпус вартових ісламської революції (КВІР) стверджує, що судна прямували небезпечним південним маршрутом, на який їх нібито спрямували американські військові.У відповідь Центральне командування США розпочало нову хвилю авіаударів по іранських позиціях, метою яких є послаблення здатності Тегерана атакувати комерційні судна.Держсекретар США Марко Рубіо підтвердив наміри Вашингтона продовжувати операцію до повного припинення загроз для цього міжнародного водного шляху.Конфлікт швидко вийшов за межі протоки: Іран заявив про ракетні удари по військових об'єктах США в Йорданії, Сирії та Кувейті, також у регіоні зафіксовано атаки дронів.Бекграунд. Раніше Mind повідомляв, що нафта Brent подолала позначку $90 на тлі ескалації воєнних дій США та Ірану. Тиждень став найдинамічнішим для нафтових цін із квітня.Mon, 20 Jul 2026 11:10:00 +030020307786Новиниhttps://mind.ua/news/20307786-vibuhi-v-ormuzkij-protoci-ssha-ta-iran-obminyalis-udaramihttps://mind.ua/news/20307786-vibuhi-v-ormuzkij-protoci-ssha-ta-iran-obminyalis-udarami#comment_header_layerНовини на mind.uaСША,Іран,геополітика,Воєнний конфліктВасиль Хмельницький: «Для тих, хто бажає працювати, не повинно бути різниці: 20 тобі років чи 50» (Pekлama)Засновник індустріального парку «Біла Церква» – про нестачу операторів ЧПК, співпрацю з KSE ProfTech і залучення іноземців на роботу в Україні18 червня в індустріальному парку «Біла Церква» відбувся форум «Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку». Подія зібрала понад 1800 учасників – власників і керівників виробничих компаній, інвесторів, представників держави, фінансового сектору, освіти та експертного середовища. Під час свого виступу на форумі Василь Хмельницький, засновник індустріального парку, наголосив: «Виробництво – це точка зростання економіки… Якщо український бізнес буде успішний, іноземці до нас точно прийдуть». Проте для зростання вітчизняного бізнесу також мають бути створені передумови, серед яких – доступ до фінансування, підвищення ефективності праці та – головне – наявність кадрів. Виробникам бракує кваліфікованих спеціалістів робітничих і інженерних спеціальностей.Про спроби розв'язати цю потребу, а також про вдалі й невдалі ініціативи з подолання кадрового голоду, про потребу в професійно-технічній освіті та ролі держави й бізнесу в розв'язанні питання з працівниками Mind поговорив із Василем Хмельницьким, засновником інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку «Біла Церква».– Чому після відкриття інноваційного парку UNIT.City Ви вирішили зосередити зусилля саме на індустріальному парку «Біла церква»?– Індустріальні парки – це те, що гарантовано працює, адже саме виробництво стане точкою зростання для української економіки. Не казатиму, що виробництво – єдина змога зростати, але одна з ключових – точно.Ми пересвідчилися в цьому на прикладі Білої Церкви, де відкритий не в повному обсязі індустріальний парк за рік уже залучив близько 25 млн грн до місцевого бюджету, який у свою чергу одразу відчув появу цих грошей.Але я сподіваюсь, що початок роботи всіх трьох запланованих індустріальних парків, коли надходження до бюджету міста Біла Церква перевищать 100 млн, стане поштовхом не лише для зростання Білої Церкви, а й для розвитку регіону та прикладом для країни.Індустріальний парк «Біла церква» – точка зростання для бізнесу. Резиденти отримують:землю у власність;комунальні та технічні послуги – електрика, водо-, газопостачання і каналізація – на ділянці;пільги: можливість протягом 10 років не платити податки за умови постійного розвитку бізнесу.Крім того, компанії мають доступ до можливості навчання та наймання навчених на місці спеціалістів.«Завдання резидентів – працювати в Україні та бути щасливими», – Василь Хмельницький, засновник індустріального парку «Біла Церква».– У новому індустріальному парку вже діють освітні ініціативи, які готують працівників для компаній-резидентів «Білої Церкви». Які комірці більше потрібні зараз, «білі» чи «сині»?– Насправді, я б не робив різниці між ними. Менеджери потрібні, звичайно. Але й інженери потрібні: хоча вони й вважаються «синіми» комірцями, вони мають здобути ґрунтовні політехнічні знання, а після цього – профільний досвід.Інженер – це суперпотрібна позиція на всіх без винятку виробництвах. Але ніхто на інженера не хоче вчитись, бо це по-справжньому складно. Можу навести приклад Харківського політехнічного інституту. З початком повномасштабного вторгнення більшість його студентів переїхали навчатися за кордон, переважно до Німеччини. Там тепер на 20 студентів інженерних спеціальностей 18 – талановиті українці. Бо всі хочуть йти в маркетинг, фінанси, вивчати штучний інтелект. А насправді потрібні інженери й усі ті, хто вміє працювати руками: зварювальники, електрики.Надзвичайний попит на операторів ЧПК (числового програмного керування. – Mind).Під час торішньої поїздки до Китаю я відвідав завод із виробництва лічильників електрики та газу. Там працює 1200 осіб й усі вони оператори числового програмного керування – з вищою освітою, у білих халатах і із зарплатою в $1500 на місяць, що дуже непогано для КНР.Треба розуміти, що вже майже не залишилося людей, які стоять безпосередньо за станком; є ті, хто керує загальними процесами. Нам треба навчати саме таких спеціалістів.– Розповідаючи про освітню складову індустріального парку, Ви згадували про спільний із KSE ProfTech проєкт з навчання технічних спеціалістів. Його історія почалася з того, що ви перевірили якість навчання, відправивши свою людину навчатись у ProfTech. Розкажіть про нього докладніше.– Я – людина практична, тому ми придбали навчання в KSE для нашого спеціаліста, він його пройшов і дав позитивний відгук про якість. Бо говорити про навчання та потрібні спеціальності, або спеціальності майбутнього можуть всі, а я маю побачити прикладний результат.Тому ми мали пересвідчитися в якості – і це вдалось: ми побачили високий рівень підготовки спеціалістів, які дуже потрібні на виробництві. Таких людей має ставати якомога більше – як у Білій Церкві взагалі, так і в індустріальному парку зокрема.Бо для моїх клієнтів, діючих і майбутніх резидентів індустріального парку, кваліфіковані кадри – це дуже важливо. Наприклад, до нас звернулася німецька компанія, яка готова привезти в Україну своє виробництво. Але для роботи цього виробництва їм потрібні 600 працівників, з яких 300 – оператори ЧПК.Та зараз трьох знайти складно, а тут йдеться про 300. Крім того, навіть тих трьох – які будуть випускниками ProfTech, зі знаннями та навичками – німці будуть перевчати «під себе». Але перевчати вони готові людей із базовою освітою, а не «з вулиці».На моє особисте переконання, за такі історії маємо триматись: вхід до України іноземних компаній дуже потрібний. Не лише через інвестиції. Вони, звичайно, важливі, але знання та навички, які вони дають нашим людям в Україні, важливіші. Бо за десять років уже українці з досвідом підуть будувати власний бізнес, маючи необхідні вміння.До того ж варто зазначити, що наш навчальний центр працює не лише для компаній-резидентів парку – будь-хто може навчитися там і піти працювати в іншому місці.– Яких ініціатив чи проєктів із подолання кадрового голоду та професійно-технічного навчання українців, на Ваш погляд, не вистачає? Які аудиторії не охоплені?– Я вважаю, що треба створювати програми навчання для тих людей, які хочуть працювати. Адже, давайте відверто, таких людей далеко не 100% населення, є багато тих, хто «шукає себе» і робить це все життя.Для тих же, хто бажає працювати, уже не повинно бути різниці: 20 тобі років чи 50, ти можеш перенавчитись і працювати на сучасному виробництві. Думаю, що в 50 років стати підприємцем трошки складніше, ніж у більш молоді роки, але оператором ЧПК може стати будь-яка відповідальна людина.Щодо професій, які нам будуть потрібні, усе залежатиме від виробництв, які будуть тут побудовані. Тому я не думаю про окреме виробництво. Ми маємо створити екосистему для всіх, у якій зацікавлена компанія може знайти та підготувати для себе потрібного рівня спеціалістів.Як ми готуємо спеціалістів? Беремо, наприклад, випускника коледжу й на чотири місяці запускаємо його у спеціалізовану програму, в межах якої він 50% проводить на навчанні, а ще 50% – на виробництві. Після закінчення цього навчання він прямує на заводську практику, де може залишитися працювати, якщо йому і керівнику співпраця сподобалась.Чому я вболіваю за успіх цього проєкту? Бо можна зробити якісне навчання в коледжі, але без подальшого працевлаштування людина виїжджає за кордон, і всі інвестиції в її освіту зводяться нанівець для економіки нашої країни. Тому молодий спеціаліст має бути максимально близько до реального виробництва, тоді навчальна система працюватиме.Так, хтось поїде за кордон. Але я вірю, що в Україні буде багато виробництв і тому зростатиме зарплата – тож хтось, дізнавшись про це, вирішить повернутись і бути там, де його батьки.Завдання держави – створення умов для розвитку бізнесу, розв'язання соціальних питань та, вочевидь, забезпечення справедливого покарання для тих, хто ці умови порушує.– Чи бачите Ви залучення іноземних працівників як один зі шляхів подолання кадрового дефіциту в Україні?– Як би я до цього не ставився, але робочої сили нам не вистачатиме, це правда.По-перше, для країни в цій ситуації краще, аби наші люди повернулись додому. Бо українці вміють якісно працювати, не бояться роботи.По-друге, нам не потрібна така кількість людей на виробництвах, як зазвичай думають. Якщо раніше на заводі працювала тисяча людей, то тепер 200. Зараз робот-зварювальник, що стоїть у нас на виробництві, замінює чотирьох зварювальників.Тож у підсумку людей буде потрібно менше, але вони мають бути з якісною освітою. Запрошувати в країну зацікавлених якісних професіоналів з усього світу – це теж шлях.– Якою має бути роль держави в економічному розвитку України?– Держава має тільки створити умови.Непоо
- Останні
- Популярні
- Липень, 20
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
21 липня 2026
