Трагедія, яка зачепила Сторонибаби: до 85-х роковин масових розстрілів у золочівській тюрмі НКВС
Минає 85 років від однієї з найчорніших сторінок історії Бущини — масових розстрілів в’язнів у тюрмі НКВС №3, що розташовувалася на території Золочівського замку. У червні 1941 року, поспіхом відступаючи перед нацистськими військами, радянські каральні органи знищили сотні безневинних людей. Серед закатованих опинилися й жителі села Сторонибаби, чиї долі стали символом безжальності тоталітарного режиму.
Про цю трагедію розповідає Район.Буськ.
Криваві події розгорнулися наприкінці червня 1941 року, одразу після початку німецько-радянської війни. Не встигаючи евакуювати затриманих углиб СРСР, енкаведисти вдалися до масових ліквідацій політичних в'язнів по всій Західній Україні. Тюрма у Золочівському замку стала місцем масового злочину.
Заарештований у першу ніч війни: трагедія родини Микитюків
Однією з багатьох жертв радянського терору став Максим Микитюк — шкільний учитель із села Сторонибаби. Його заарештували в першу ж ніч війни, 22 червня 1941 року.
Через Красне чоловіка етапували до Золочева, де його слід остаточно загубився. Вже після відходу радянських військ його дружина, Ярослава Микитюк, розпачливо шукала бодай якісь звістки про чоловіка, публікуючи оголошення у тогочасній пресі та залишаючи львівську адресу для контактів. Проте дива не сталося — згодом ім’я Максима Микитюка відшукали у розстрільних списках Золочівської в'язниці.
Зі спогадів очевидців: Вчителька зі Сторонибаб Дарія Зданевич (Ключик), яку також розстріляли у Золочеві, згадувала, що під час першої радянської окупації (1939–1941 рр.) у селі панувала атмосфера тотального страху. Під особливим прицілом НКВС перебувала місцева інтелігенція: вчителі, священики та громадські активісти.
Страшні знахідки липня 1941 року
На початку липня 1941 року, коли радянські війська залишили регіон, мешканці навколишніх сіл рушили до Золочівського замку. Те, що вони побачили на подвір'ї та у підвалах тюрми, шокувало людей.
Під час ексгумації з братських могил підняли сотні понівечених тіл. Родини зі Сторонибаб, Красного та інших населених пунктів Бущини днями перебували на території замку, намагаючись упізнати своїх рідних за клаптиками одягу, взуттям чи особистими речами. Для більшості з них це були дні страшного прощання.
Сьогодні, через 85 років, пам'ять про закатованих земляків залишається живою частиною історії кожної родини Красненської та Буської громад. Це нагадування про ціну, яку українці платили та продовжують платити за право бути собою на своїй землі.
Історична довідка, архівні матеріали
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 червня 2026
