Виявлено «приховане» джерело живлення Великого Каньйону у США
Нещодавно американські дослідники виявили у межах Великого Каньйону (Grand Canyon) велику мережу раніше невідомих печер і докладно вивчили підземну гідрологічну систему, яка забезпечує водою весь національний парк. Їм вдалося простежити шлях талої води від поверхні до підземних джерел. Це відкриття дозволило краще зрозуміти функціонування одного з найвідоміших природних об'єктів світу та допоможе ефективніше захищати його від наслідків посух та забруднення. До цього часу цей процес залишався практично невивченим.
Щороку мільйони відвідувачів парку користуються водою з місцевих питних станцій, не підозрюючи, що її головним джерелом, як і джерелом життя для місцевих рослин і тварин, є Роурінг-Спрінгс — природне джерело, приховане глибоко в скелях Арізони. Оскільки клімат регіону стає більш спекотним та посушливим, вченим було важливо з'ясувати, яким чином тала вода проходить через багатокілометрові товщі гірських порід і досягає цього життєво важливого джерела. Підсумки дослідження опубліковані в журналі «Scientific Reports».
Для вирішення цього завдання група фахівців з Університету Північної Арізони під керівництвом доцента Темуулена Санкі та докторанта Блейза Ла Сали організувала складну експедицію. Протягом 45 днів дослідники та добровольці обстежили важкодоступні печери, закриті для відвідування. З важким науковим обладнанням вони долали високі скелі, спускалися мотузками і пересувалися через затоплені підземні ділянки.
У ході проведення роботи, вчені вперше створили докладні тривимірні моделі понад 10 км підземних тунелів. Для цього застосовувалися мобільні лазерні сканери – лідари. Високоточні 3D-карти дозволили виявити систему тріщин, порожнин і розломів у вапнякових породах, якими під землею переміщається вода.
Дослідження показало, що водопостачання Гранд-Каньону пов'язане з карстової системою - особливим типом рельєфу, що виникає внаслідок поступового розчинення порід водою. Через велику кількість порожнин і каналів вчені порівнюють її зі швейцарським сиром. Тала вода з плато Кайбаб проникає у поверхневі вирви та швидко рухається складною мережею підземних проходів.
Підтвердити це допомогли гідрологічні експерименти під керівництвом професора Ейба Спрінгера. Дослідники вводили безпечний яскравий барвник у карстові вирви на поверхні та відстежували його переміщення. Результати показали, що вода проходить близько 20 кілометрів підземними каналами і досягає джерела Роурінг-Спрінгс приблизно за один тиждень.
Однак така швидкість має і зворотний бік. Природні підземні канали практично не очищають воду, тому забруднюючі речовини з поверхні, наприклад, продукти лісових пожеж або хвороботворні мікроорганізми, можуть швидко потрапити до системи водопостачання каньйону. Завдяки новому дослідженню керівництво парку зможе швидше виявляти джерела забруднень та вживати заходів щодо захисту водних ресурсів. Значення відкриття виходить далеко за межі досліджуваного регіону: сьогодні понад мільярд людей у різних країнах світу отримують воду саме з карстових джерел. Тому дуже важливо знати різні тонкощі функціонування таких форм рельєфу.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 червня 2026
