Не так ми його чекали зустріти: через два роки від дня загибелі у Плоскому похоронили військового Михайла Смаглюка
На Острожчину на вічний спочинок продовжують повертатися захисники України, яких тривалий час уважали зниклими безвісти.
У суботу, 20 червня, Острозька громада загалом і село Плоске провели в останню дорогу Михайла Смаглюка, який від 16 червня 2024-го мав статус зниклого безвісти і повернувся в рідне село на вічний спочинок рівно через два роки від дня загибелі.
Вранці того дня чорний катафалк привіз воїна на щиті. Останню путь Михайла Миколайовича супроводжував поліційний автомобіль, що рухався зі сиренами та проблисковими маячками, колона автівок.
Спершу останню шану воїнові віддали в Острозі: на майдані Свободи були схилені прапори, пов’язані чорними стрічками, звучала «Плине кача», присутні вклякали на коліна.
Після цього траурна колона попрямувала до Плоского. Там на в’їзді в село Михайла Смаглюка очікували односельці, устеливши дорогу квітами, зокрема був викладений тризуб. Присутні розгорнули великі прапори, які супроводжували полеглого впродовж усієї церемонії.
Також траурну ходу й церемонію загалом супроводжував духовий оркестр Центру культури, дозвілля і туризму виконкому Острозької міської ради (керівник Сергій Бережнюк).
Спершу з Михайлом Смаглюком прощалися в рідному домі, де його зачекалися дружина Наталія та четверо дітей.
За спочинок невинно вбитого воїна молилися рідні, близькі, настоятель Свято-Різдво-Богородичної парафії Плоского Назар Ніколайчук і церковний хор.
Від імені громади квіти до домовини поклали заступник міського голови Острога Тарас Хмарук і староста Наталія Гурко.
Після того в супроводі духового оркестру, церковного хору, почесної варти, багатьох мешканців села, що рухалися пішо й на авто, траурна процесія рушила до храму.
Там за упокій Михайла Смаглюка в царстві небеснім, крім настоятеля отця Назара, молилося ще четверо священників, серед яких – благочинний церков ПЦУ на Острожчині Юрій Лукашик.
Наприкінці заупокійного богослужіння до родини та близьких звертався отець Назар.
Духівник нагадав слова Господні: немає більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів, близьких своїх, відзначивши, що саме таку любов прожемонстрував загиблий Михайло Смаглюк.
Після прощання, покладання квітів, зачитування Євангелія, траурна хода вирушила на місцевий цвинтар. Там Назар Ніколайчук та Юрій Лукашик звершили літію.
Співчуття від імені громади виголосив заступник міського голови Острога Тарас Хмарук.
Тарас Віталійович наголосив, що громада прощається не тільки з воїном, а й із батьком, сином, братом, чоловіком, односельцем і товаришем. Посадовець говорив про професійну діяльність Михайла Смаглюка, його родину й те, що плани чоловіка на мирне життя зруйнувала війна.
«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Михайло вступив до лав Збройних Сил України і почав виборювати нашу з вами незалежність. Саме завдяки таким людям, як Михайло, ми сьогодні можемо спілкуватися українською під мирним небом на своїй Богом даній землі. Михайло мав звання молодшого сержанта, був кулеметником і так як працював раніше в лісовому господарстві, побратими дали йому позивний «Лісник». 16 червня 2024 року в районі населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання Михайло Миколайович зник безвісти. З того часу розпочалися довгі місяці болю і водночас надії для родини. Але в червні 2026 року родина отримала дзвінок від слідчого, що ДНК експертиза підтвердила загибель нашого героя…», – розповів Тарас Хмарук.
Промовець додав, що односельці завжди пам'ятатимуть Михайла як добру, працьовиту, щедру людину, що в полеглого нього залишилась мама, дві сестри, брат, дружина, чотири прекрасних дитини.
«Смерть таких людей, як Михайла Миколайовича, має бути щоденною згадкою для нас, що потрібно щодня підтримувати Збройні сили. Потрібно щодня підтримувати родини загиблих героїв та героїнь. І потрібно щодня бути єдиними для того, щоб наближати нашу з вами перемогу», – підсумував заступник міського голови.
Після молитви та піснеспіву «Вічна пам'ять» військові віддали захисникові останні земні почесті: над домовиною був розгорнутий національний стяг, духовий оркестр виконав Гімн України, почесна варта дала залпи з автоматів...
Державний прапор був переданий молодшому синові Михайла.
Наприкінці прощання до присутніх говорила дружина загиблого Михайла Смаглюка.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 червня 2026
