Ветеран Михайло Фатєєв малює та пише п’єси після поранення
Зображення: Суспільне Миколаїв
Ветеран російсько-української війни Михайло Фатєєв, який отримав важке поранення у серпні 2024 року під час операції ЗСУ на Курщині, почав малювати та писати п’єси як частину своєї реабілітації. Куля пошкодила його хребет, що призвело до тимчасової втрати здатності ходити.
Після поранення, коли він прокинувся у шпиталі, чоловік усвідомив: «Я живий, це головне. А все інше це вже новий етап життя. І нові виклики для цього життя. І нові можливості цього життя». Михайло Фатєєв зазначає, що волонтерські центри організовують заходи, які допомагають людям адаптуватися після травм. Він додає: «Людина, якщо бажає, то вона знайде підтримку. Треба просто бути відкритим до цього». Ветеран вірить, що треба дивитися на життя з оптимізмом і приймати себе.
У реабілітаційному центрі «Анброкен» Михайло почав малювати. Він розповів: «Я написав картину на даний момент часу велику, це 180 на 110 сантиметрів. І зараз у гаражі продовжую поступово. Тому що не вистачає на все часу. Але тим те менш, продовжую творити, малювати. Для мене це такий акт творчості, коли можна створити новий світ, де немає ніякого обмеження, що має бути і як має бути».
Чоловік також зазначив: «Є білий холст, і на ньому я можу все. І це просто надзвичайна якась фантастична річ, це дійсно твоя гра і твої правила. І ти сам обираєш, як все буде. Я за те, щоб людина була творцем свого життя».
Окрім малювання, Михайло спробував себе в драматургії, написавши авторську п’єсу «Сам на сам». У постановці брали участь важкопоранені військові. Він пояснив: «Я попросив ветеранів, своїх побратимів, з котрими познайомився там у центрі, і ми зробили читання п’єси “Сам на сам”. Це про реабілітацію, про вдячність, про поранення, про реабілітаційний центр, тому що коли я туди потрапив, мене дуже надихнула вся їхня робота і ставлення взагалі до людей, наскільки вони бажають тобі допомогти повернутися, знайти може якісь нові сенси, бути тією підтримкою не просто словами, а саме ділом». За словами чоловіка, це допомагало йому краще почуватися, додавало гарного настрою та надихало, не даючи засумувати.
Михайло Фатєєв продовжує займатися творчістю та залучати до неї інших ветеранів, вважаючи, що мистецтво допомагає відновлюватися після поранень, знаходити нові заняття та підтримувати зв’язок з іншими людьми. Він також радить не сумувати вдома, а творити, робити своє життя, усвідомлюючи, що війна йде за українську культуру. Навіть аматорське мистецтво може бути внеском у її існування, наприклад, через донати на підтримку підрозділів. Ветеран наголошує: «Є дуже важкі поранення. Є такі травми, котрі кардинально перевертають сприйняття цього світу. Тому що ви можете втратити здатність бачити, відчувати цей світ. І до цього треба пристосовуватися. Треба вчитися заново. Я ось, наприклад, вчуся заново ходити».
Інша героїня спецпроєкту, бібліотекарка та майстриня творчого об’єднання «Арт-спокуса» Віра Жевнер, у 2021 році перенесла інсульт, який призвів до інвалідності та вплинув на її мовлення, рухливість руки й ноги. До хвороби жінка брала активну участь у культурному житті Миколаєва. Віра розповідає, що творчість не дала їй депресувати, плакати та жалітися на життя. Вона згадала про пластилін, який допоміг їй відновлювати моторику пальців, що сприяло роботі мозку. Чоловік Віри купив їй повітряний пластилін, з якого вона створювала фігурки.
Жінка згадує: «Ці фігурки в мене росли, рука моя почала працювати, я почала вставати, ходити по квартирі. І я зрозуміла, що творчість мені допомагає жити сьогодні, допомагає розвиватися, і я вирішила, що я повинна ще комусь показати, розповісти і працювати з дітьми. Мені дуже хотілося працювати з дітьми. Через мистецтво я лікую як душі, так і тіла. Як і дорослих, так і дітей».
Віра Жевнер опанувала понад 20 творчих технік, але найбільше полюбляє працювати з папером, зокрема створюючи вироби зі старих книжок. Вона пов’язує свою діяльність з арттерапією, допомагаючи дітям і дорослим розвивати навички та відновлюватися. Жінка розповідає, що працювала з особливими дітьми, які мають діагнози аутизм, синдром Дауна та затримку психічного розвитку, віком від 6 до 18 років. На початку роботи діти могли рвати матеріали, кричати, кусатися та щипатися. Однак, за словами Віри, за три роки навчання та праці діти навчилися вітатися, дякувати, сидіти тихо за столом і впевнено працювати ножицями, знаючи техніку та методику роботи з папером.
За матеріалами: Суспільне Миколаїв
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 листопада 2026
