Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Мільйони на картини замість діамантів: найшляхетніша історія кохання родини Ханенків

24tv.ua

Мільйони на картини замість діамантів: найшляхетніша історія кохання родини Ханенків

Найшляхетніша історія кохання родини Ханенків / Вікіпедія

Він був юристом із давнього українського роду, вона – донькою цукрозаводчика Миколи Терещенка. Богдан і Варвара Ханенки присвятили понад сорок років створенню мистецької колекції, яку вирішили подарувати Києву. Коли Богдана не стало, Варварі довелося захищати спільну справу серед війни, зміни влад і націоналізації власного дому.

Як їхнє захоплення перетворилося на музей, – розкаже 24 Канал.

Богдан і Варвара одружилися 1874 року. Під час весільної подорожі до Італії придбали перші твори спільного зібрання. Згодом пошуки мистецтва стали справою їхнього життя. Варвара мала власні колекціонерські інтереси: захоплювалася італійським живописом, майолікою, українськими іконами та народним мистецтвом.

Подружжя відвідувало аукціони, спілкувалося з антикварами й дослідниками. Поруч із європейськими картинами поступово з'явилися азійські старожитності, скульптура та пам'ятки античності. Навіть київський особняк облаштували для колекції: готична й ренесансна вітальні створювали особливе оточення для творів. Водночас приватні кімнати господарів були значно скромнішими за парадні зали.

Навесні 1917 року Богдан доручив Варварі передати його частину зібрання громаді Києва, запропонувавши долучити й свою. У родинному будинку мав постати музей, для утримання якого він передбачив дохід від сусідньої нерухомості.

Того ж року Богдан помер. Варвара відмовилася залишати Київ і вивозити колекцію за кордон. Наприкінці 1917 року вона навіть перевезла сюди з петроградської квартири ще кілька десятків цінних творів.

У грудні 1918 року вона підписала "Дарчу заяву", передаючи колекцію, бібліотеку й особняк у відання Української академії наук. Однією з умов була неподільність зібрання. Однак 1919 року більшовицька влада націоналізувала майно Ханенків.

Варвара разом із мистецтвознавцем Георгієм Лукомським підготувала першу музейну експозицію. Право залишитися у власному домі їй довелося виборювати за підтримки української інтелігенції. До кінця життя вона мешкала в кімнатах третього поверху та працювала в музейному комітеті.

Варвара померла у травні 1922 року. Її поховали поряд із чоловіком у Видубицькому монастирі. Уже 1924 року радянська влада прибрала імена засновників із назви музею. Згодом колекцію почали розділяти, цінності вилучали для продажу за кордон або передавали до Ермітажу.

Імена Ханенків повернули музею лише 1999 року. Їхня історія збереглася у творах, які вони знаходили, вивчали й берегли разом. Спільне захоплення стало подарунком для наступних поколінь – і пам'яттю про подружжя, що присвятило мистецтву своє життя.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
6 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин