Понад 1,5 мільярда гривень на житло для переселенців: в Україні збільшили фінансування громад

08.09.2026, 16:55 acmc.ua

Кабінет Міністрів збільшив субвенцію місцевим бюджетам на формування житла для внутрішньо переміщених осіб до понад 1,5 мільярда гривень. Додаткові 565 мільйонів гривень спрямують на розширення житлового фонду для переселенців.

Про це повідомили у Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Гроші громади зможуть використати для облаштування житла для тимчасового та підтриманого проживання переселенців, зокрема у сільській місцевості. Таке житло формують коштом державної субвенції та передають у комунальну власність громад.

Уряд також змінив порядок розподілу фінансування. Громади, які не встигли подати заявки у встановлені раніше строки або потребують додаткових коштів, зможуть повторно звернутися по фінансування протягом 2026 року.

Насамперед житло за програмою передбачають для багатодітних родин, людей з інвалідністю та сімей із дітьми з інвалідністю, дітей-сиріт і людей старшого віку.

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

Кабінет Міністрів України запустив дворічний експериментальний проєкт, у межах якого держава оплачуватиме остеоінтегративне протезування. Програма орієнтована насамперед на людей, яким не підходять звичайні гільзові протези.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Під час остеоінтегративного протезування в кістку встановлюють спеціальний імплантат, до якого кріпиться зовнішній протез. Такий метод може бути варіантом для пацієнтів, які не можуть користуватися традиційними протезами через біль, рубці тощо.

У межах проєкту Національна служба здоров’я України оплачуватиме операцію, стаціонарну реабілітацію та доплату за систему прямої кісткової фіксації. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю забезпечуватиме пацієнтів зовнішніми протезами та оплачуватиме їхнє виготовлення, підбір і обслуговування.

Доплата НСЗУ за одну систему прямої кісткової фіксації становитиме 1,2 млн гривень.

Послуги надаватимуть визначені МОЗ державні та комунальні медзаклади, які мають відповідну ліцензію та договори з НСЗУ.

Артур Кошелев після початку повномасштабного вторгнення разом із родиною залишався у Краматорську. Та загибель друга на початку 2025 року стала для нього крапкою в минулому житті – за місяць Артур разом із мамою та сестрою виїхав до Чехії. Там він вчить мову, працює, розвивається у фотографії та музиці й продовжує дистанційно займатися волонтерством. Повертатися в Україну Артур поки не планує – хоче подорожувати світом і шукати нові можливості. Своєю історією він поділився із журналісткою «Антикризового медіа-центру».

У Краматорську я почав волонтерити із 13 років. Мій перший досвід був у березні 2020 року, коли прийшов до благодійного фонду «Чарівники». Він допомагає дітям з інвалідністю, дитячим будинкам сімейного типу та загалом дітям до трьох років як в Україні, так і за кордоном. Я прийшов туди як системний адміністратор, потім монтував відео, писав пости. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то хотів створити свій фонд, але вирішив продовжити співпрацю із «Чарівниками».

Тоді мене максимально затягнуло саме у фізичну допомогу. Я допомагав у різних хабах, їздив на місця прильотів: закривав вікна, долучався до розбору завалів, розшукував речі для людей.

З 2022 року ми з родиною ні на день не виїжджали з Краматорська. Після закінчення школи у 2024 році я вступив до Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв на аудіовізуальне мистецтво. Навчався працювати з камерою як оператор і режисер. Мені подобалося навчання в Житомирі.

Однак на початку 2025 року в Краматорську загинув мій друг. Це дуже сильно вплинуло на мене і наче поставило крапку в минулому житті. Після цього я хотів вивезти маму і сестру з Краматорська спочатку в Житомир, де жив сам. Та скоро зрозуміли, що залишатися в Україні не можемо – сестра дуже боялася обстрілів. Рівно через місяць ми втрьох виїхали, коли мені було ще 17 років. Навчання довелося кинути.

На той момент у Чехії вже жили моя бабуся з дідусем, тож ми недовго шукали, куди їхати. Вони запрошували нас у гості, а мама думала, що через три місяці війна закінчиться і ми повернемося. Однак у Чехії ми вже другий рік. За кордоном я опинився вперше. Спочатку мені було важко: нова мова, менталітет, люди. До всього треба звикати.

Фото героя

Поступово, коли починаєш розуміти мову, стає набагато легше. Мене запросили на курси. Я вагався, а потім вирішив, що буде корисно. Відходив рік, отримав сертифікат рівня A1–A2. Зараз планую вчити далі. Для роботи не на заводі потрібен мінімум рівень В2. Це платні курси, але через біржу праці їх оплачує держава.

Ми оформлювали тимчасовий захист, який діє у нас уже другий рік. Перші 90 днів після приїзду нам оплачували житло і надавали допомогу. Перший час це допомагало. Потім виплат уже не було, однак треба оплачувати страховку. Нині ми знімаємо квартиру в місті Табор. Житло тут дуже дороге. Медицина, зокрема, стоматологія, також дуже дорогі. За лікування одного зуба я віддав 8000 крон – це близько 16 000 гривень. Страховка покрила лише частково: рентген і саму консультацію. Решта – за мій рахунок. Без страховки я б, мабуть, заплатив від 10 000 до 12 000 крон.

Роботи тут вистачає, але такої, яка б влаштовувала, – мало. Знайти її напряму дуже складно, потрібно звертатися до агенцій. Мама працює, сестра ходить до школи. Я також працюю, коли є робота. Не люблю заводи, намагаюся як фрілансер фотографувати, знімати, монтувати. Інколи кличуть вийти на день на якусь фізичну роботу.

Продовжую дистанційно допомагати благодійному фонду: долучаюся до координації роботи, пошуку партнерів тощо. Це волонтерство і, якщо чесно, сам не знаю, як ще не кинув, але вже звик. Часу катастрофічно не вистачає, та все одно намагаюся розвиватися, пишу пісні.

Тут хочу спробувати вступити на навчання на фельдшера швидкої допомоги. Спочатку треба піти на рік до медичної школи, яка готує до вступу у виш. Для цього потрібно знати мову хоча б на рівні B1, скласти вступний іспит з першої медичної допомоги: тест і практику. Навчання тут безоплатне.

Фото героя

Чеський рівень життя важко порівняти з українським. Після сплати за квартиру та страховку залишається мало грошей. Ми в Чехії вже багато де побували. Тут розвинена залізнична інфраструктура і легко дістатися до Праги, аби погуляти. Тут дуже доглянуті газони, багато безоплатних колонок, де можна набрати води. Також є окремі смуги для швидкої допомоги та спецслужб. Єдине, що в Чехії мені не сподобалося, – це вузькі вулиці.

Читайте також: «Часів Яр – Краків: чому українка з Донеччини хоче повернутися додому»

Є чехи, які «за» українців або просто нейтральні – вони добрі. Однак дуже багато чехів взагалі не люблять іноземців. Вони вважають, що ми забираємо у них роботу й житло. Коли я тільки приїхав, це мене зачіпало і злило. Потім стало байдуже до думки людей, особливо коли почав займатися музикою і будувати подальший план на життя.

В основному я пишу російською – так мені простіше висловлювати свої думки, хоча пробував і українською. Чехи до російської мови ставляться лояльно. Вони вчили її у школі як іноземну до 2022 року. Тому тут, навіть якщо чогось чеською не знаєш, говориш російською – і люди розуміють.

Нині я не бачу перспектив і сенсу повертатися в Україну. Хоча іноді накриває: так тягне додому. Якщо війна закінчиться, в принципі, можна буде спробувати приїхати в Україну, наприклад, на відбудову. Загалом планую поїздити по світу, подивитися і потім вирішити, що далі. Для цього зараз вчу англійську. У майбутньому бачу себе артистом, який їздить з концертами, а ще розвиває власний бізнес. У будь-якому випадку я допомагатиму Україні донатами та волонтерської діяльністю. Це рідна країна, рідні міста, де народився й виріс.

Зараз ввели закон, за яким наступні візи в Чехії подовжуватимуть тільки з «Резерв+». Тож ми вже думали про якусь іншу країну. Мені хотілося б у Японію. Якщо все буде нормально, то можна залишитися у Чехії. Хоча я не люблю сидіти на одному місці, хочу бути постійно в русі.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Понад 380 тисяч родин, які живуть у прифронтових громадах, зможуть отримати одноразову виплату на опалювальний сезон. Допомогу передбачили для людей із вразливих категорій, зокрема пенсіонерів, переселенців та багатодітних родин.

Про це повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

за інформацією, виплата на одне домогосподарство становитиме 19 400 гривень. Загалом на програму уряд залучив понад 7,4 мільярда гривень від міжнародних гуманітарних організацій. Частина коштів надійшла від «UNICEF» та «Українського Червоного Хреста».

Право на допомогу, зокрема, матимуть люди з інвалідністю, одинокі непрацездатні пенсіонери, отримувачі житлових субсидій, внутрішньо переміщені особи, багатодітні та прийомні сім’ї, одинокі матері, родини з дітьми з інвалідністю, дитячі будинки сімейного типу та патронатні родини.

Заяви прийматимуть до 30 жовтня через Пенсійний фонд, ЦНАП або органи місцевої влади. Кошти виплачуватимуть на банківський рахунок або через «Укрпошту».

В Україні запустили послугу розірвання шлюбу онлайн у застосунку «Дія». Скористатися нею може подружжя, яке взаємно погодилося на це та не має спільних неповнолітніх дітей.

Про це повідомили на проталі «Дія».

Для оформлення послуги обоє з подружжя мають бути громадянами України, досягти 18 років, мати верифікований реєстраційний номер облікової картки платника податків, «Дія.Підпис» та ID-картку або біометричний закордонний паспорт. Запис про шлюб має бути в Державному реєстрі акт

Читати повністю…