Німеччина перетворюється на європейський арсенал і співпрацює з Великою Британією та Францією у сфері ядерних озброєнь

29.08.2026, 22:40 enovosty.com

На п’ятому році кровопролитної бійні в Україні в Європі нарешті почали розуміти, що справа серйозна, тим більше що кінця цій війні поки не видно. Але навіть якщо вона в осяжному майбутньому закінчиться, так, як було до 2022 року, вже не буде, і Європі знадобиться потужна оборона і, відповідно, військово-промисловий комплекс, тим більше з урахуванням нинішньої політики США, яка однозначно показує, що часи безтурботного існування під американською «парасолькою безпеки» закінчуються.

Незважаючи на інфантильно-пацифістські настрої в країні, Німеччина висувається в перші лави у питанні бурхливого розвитку військової промисловості, чому є одразу кілька причин.

По-перше, значна частина політичної еліти країни (хоча далеко не вся еліта) усвідомлює небезпеку, яка все більше нависає над Європою, охоплюючи Німеччину, повторимо, навіть в умовах загальних інфантильно-пацифістських настроїв у країні, що склалися після розгрому гітлерівської Німеччини у Другій світовій війні.

По-друге, незважаючи на вельми непросте фінансове становище, уряд Німеччини виділяє на розвиток військово-промислового комплексу значні навіть за світовими мірками кошти, що приваблює не лише німецьких та європейських розробників і виробників, а й навіть військово-промислові компанії з інших континентів, наприклад, із далекої Австралії.

По-третє, незважаючи на тотальну деіндустріалізацію розвиненого Заходу в останні десятиліття, Німеччина значною мірою зуміла зберегти науково-технічний, виробничо-технологічний та освітньо-кадровий потенціал саме у сфері високотехнологічного виробництва, охоплюючи машинобудування, нехай навіть це були переважно цивільні сфери.

По-четверте, як би цинічно це не звучало, але війна в Україні та необхідність у зв’язку з цим розвивати ВПК стали для Німеччини свого роду рятувальним кругом, дозволивши вирішувати проблему деіндустріалізації, оскільки основою економіки Німеччини була промисловість, але через спад в автовиробництві та сильну конкуренцію Китаю для німецької промисловості настали важкі часи. Бурхливий розвиток ВПК дозволяє Німеччині зберегти або навіть наростити науково-технічний, виробничий та кадровий потенціал, переорієнтувавши промисловість на військову продукцію.

Високий і поки ще не втрачений рівень розвитку науки і технологій, виробництва, охоплюючи машинобудування, високий кадровий потенціал дозволяють німецьким корпораціям досить впевнено переходити від цивільної продукції до військової, освоювати нові галузі, зокрема безпілотники та ракетну техніку для дальніх ударів і стримування на «доядерному рівні».

Більше того, своїми фінансовими, науково-технічними та виробничо-технологічними ресурсами Німеччина починає брати участь у розвитку ядерних програм Великої Британії та Франції, двох ядерних держав Європи, оскільки проблема ядерного щита Європи стає все гострішою як у зв’язку з загрозою з боку Москви, так і через усе більш непередбачувану та неадекватну політику Трампа.

Разом із тим, бурхливий розвиток ВПК уже викликає занепокоєння всередині Німеччини та за її межами, оскільки це нібито загрожує відродженням німецького мілітаризму та дестабілізацією в Європі. Але якщо реалізація такого сценарію в майбутньому теоретично можлива, то загроза з боку Москви реально існує вже «тут і зараз», щодня посилюється та набуває конкретних форм, нехай поки що тільки у вигляді так званої «гібридної» агресії.

Зазначені питання останнім часом детально висвітлюються та дискутуються в західних медіа.

Що, до речі, раніше в історії вже бувало…

Російська агресія перетворила Німеччину на глобальний центр ВПК, пише видання The Financial Times.

Як зазначається, після Другої світової війни союзники, заборонивши Німеччині розвивати авіацію, ненароком допомогли створенню в країні передової автомобільної промисловості, куди перейшло безліч авіаінженерів. Тепер найбільша за 80 років війна в Європі, яку розпочав і вже п’ятий рік веде Путін, перетворює Німеччину на провідний міжнародний центр озброєнь.

Німеччина стає магнітом для оборонних концернів з усього світу – стрімке зростання її військових витрат спонукає їх відкривати представництва в країні, пише Financial Times.

За останній рік там обґрунтувалося безліч компаній із Європи та інших регіонів, охоплюючи норвезький космічний концерн Kongsberg, фінський стартап Iceye, що займається супутниковою розвідкою, та південнокорейський оборонний гігант Hanwha Aerospace. Rheinmetall, найбільший виробник озброєнь у Німеччині та Європі, організував спільні підприємства з нідерландською Destinus, створеною засновником першої приватної космічної компанії Росії Михайлом Кокоричем; південнокорейською LIG Defense & Aerospace для розробки систем ППО; американським постачальником супутникових знімків Vantor.

Австралійський виробник високоточних лазерів Electro Optic Systems, які можуть застосовуватися проти дронів та космічних апаратів, планує піти ще далі та перенести штаб-квартиру з Канберри до Європи. Німеччина та Нідерланди – «вельми ймовірні кандидати», оскільки «через геополітику все значне зростання асигнувань на оборону в майбутньому відбуватиметься в Європі», сказав FT гендиректор Андреас Швер.

Після закінчення холодної війни Німеччина поступово скоротила військові витрати, які впали до 1% ВВП, та скасувала призов до армії. Але путінська агресія, необхідність забезпечити власну оборону та допомагати Україні все змінили.

Німеччина відзвітувала перед НАТО про рекордні оборонні витрати на поточний рік у розмірі 124,7 млрд євро, або 2,7% ВВП. Це на 25,5% більше, ніж у 2025 році, коли вони становили 2,2% ВВП. Загалом же на найближчі п’ять років уряд Фрідріха Мерца заклав у бюджет на ці цілі понад 700 млрд євро.

Подібні цифри привернули увагу світових оборонних компаній, тим більше що Німеччина тепер намагається не закуповувати озброєння у закордонних виробників, а за можливості максимально локалізувати їхній випуск.

З Destinus Кокорича Rheinmetall розробила план із виробництва недорогих крилатих ракет; випуск апаратів із дальністю польоту понад 700 км має розпочатися до кінця цього року. Колись Кокорич створив у Росії «Даурію аероспейс». А тепер, відмовившись від російського громадянства, виробляє дрони для України та має намір замістити дорогі західні ракети, яких вічно не вистачає і в забезпеченні якими Європа сильно залежить від США.

Кожен хоче «отримати свою частку пирога» в Німеччині, каже Нільс Ланге, проект-менеджер консалтингового агентства Rasmussen Global, яке допомагає міжнародним компаніям виходити на німецький ринок: «Німеччина раптово стала цікавим ринком не лише з точки зору постачань для Бундесверу, а й як центр оборонної промисловості для решти Європи».

Німеччина вкладає мільярди в новий арсенал далекобійної зброї стримування, рухаючись одночасно в трьох напрямках, пише німецьке видання Die Welt.

Дешеві крилаті ракети вже до 2027 року, американські «Томагавки», а пізніше й європейські гіперзвукові ракети: внутрішні документи Міністерства оборони розкривають, як Німеччина має намір усунути ключову прогалину в стримуванні Росії.

Міністерство оборони оцінює фінансові витрати на це майже у дванадцять мільярдів євро.

Рішення цього пріоритетного завдання для Німеччини та НАТО дозволить Бундесверу завдавати ударів по військових цілях на відстані сотень або навіть тисяч кілометрів від лінії фронту, глибоко в тилу противника, забезпечувати удар у відповідь «нижче ядерного порога», сприяючи його стримуванню.

Одночасно реалізуються чотири проекти.

Якнайшвидше розробити недорогі крилаті ракети – їхні перші постачання мають відбутися у 2027 році. У червні видання Politico повідомило, що Міністерство оборони оцінює системи від невеликих ізраїльсько-американських та українських оборонних компаній, щоб зброя була легкодоступною та могла закуповуватися у великих кількостях.

Згадуються три можливі системи: ракета Anthem від американсько-ізраїльської компанії Covenant Industries, система BARS від неназваного українського постачальника та ракета Flamingo від українського виробника Fire Point. Ужe ведуться переговори щодо контрактів із двома постачальниками. Спочатку ракети пройдуть випробування та сертифікацію. Початок серійного виробництва заплановано на 2027 рік. Контракти з компанією Covenant та українським постачальником BARS мали бути укладені у другій половині цього року. Ракета Fire Point також має увійти до складу запланованої дослідної серії.

Підхід ґрунтується на досвіді війни в Україні.

Вона продемонструвала важливість ударів по стратегічних цілях у глибині ворожої території для ефективного стримування. Економічно ефективні системи можуть бути розгорнуті у великих кількостях, що створить додаткове навантаження на ППО противника.

Другий компонент постачається зі США.

Канцлер Мерц оголосив, що досяг угоди з Білим домом на саміті НАТО в Анкарі про придбання американських крилатих ракет Tomahawk та їхнє розміщення на території Німеччини. Згідно з внутрішніми документами, очікується, що Бундесвер досягне початкової оперативної готовності з американською системою Typhon до кінця десятиліття. Наземні пускові установки можуть запускати крилаті ракети Tomahawk. Це забезпечить Німеччині відносно швидкий доступ до перевіреної зброї великої дальності, тоді як її власні європейські системи все ще перебувають у стадії розробки.

Останні два компоненти плану розробляються спільно з Великою Британією.

Німеччина та Велика Британія працюють разом над новою високоефективною крилатою ракетою та гіперзвуковою планувальною бойовою частиною. Згідно з внутрішніми прогнозами, вони мають з’явитися на початку 2030-х років. Гіперзвукові ракети планується розробити до середини наступного десятиліття. Вони мають бути здатні вражати цілі на відстані понад 2000 кілометрів.

Для Бундесверу створення такого арсеналу означало б фундаментальний зсув у стратегії: Берлін не хоче чекати появи єдиної нової європейської системи озброєння.

Замість цього планується одночасна розробка кількох рівнів: дешевші крилаті ракети у великих кількостях, американські «Томагавки» в найближчому майбутньому, а пізніше — значно потужніші європейські

Читати повністю…