35 років незалежності України: куди розійшлися країни радянського табору

24.08.2026, 22:42 thepage.ua

До 35-річчя Незалежності України розповідає, як за цей час змінилися країни, що колись входили до СРСР або радянського табору. Хто з них справді позбувся впливу Москви, хто зберіг авторитарну модель, як змінилося їхнє ставлення до України та яких результатів вони досягли за три з половиною десятиліття.Підписання Угоди про ліквідацію СРСР та створення Співдружності Незалежних Держав. Будинок Уряду Віскули у Білоруському національному парку «Біловезька пуща».Після розпаду СРСР і соціалістичного табору Україна отримала зовсім різних сусідів. Польща та Балтія сьогодні бачать українську незалежність як частину власної безпеки. Білорусь надала територію для російського наступу на Київ. Словаччина за Роберта Фіцо припинила державну військову допомогу Україні. Молдова підтримує Київ, але сама досі не розв'язала конфлікти та залежності, що дісталися їй після розпаду СРСР.Читайте також:НовиниЧитайте також:НовиниМайже 10 років без руху: що раптом змінилося між Україною та УгорщиноюЗа 35 років відбулася низка різнонаправлених процесів. Незалежні держави не обов'язково стали демократичними. Демократія та членство в ЄС і НАТО не гарантували стабільно дружнього до України уряду. Вихід із російської орбіти не завжди означав рух на Захід. Нарешті, держави, які стартували з приблизно одного політичного простору, досягли дуже різного рівня розвитку.Тому їхній шлях варто порівнювати за п'ятьма критеріями:як країна ставиться до України;хто отримав владу після падіння комуністичної системи; чи відбулася демократизація; наскільки держава здатна проводити політику незалежно від москви; чого вона досягла за три з половиною десятиліття.Історик Сергій Плохій звертав увагу, що розпад СРСР не завершив суперечку щодо меж російського впливу. Москва навіть за Бориса Єльцина не сприймала колишні республіки як територію, де вона повністю втратила особливі права. Натомість нові держави будували власний суверенітет.Аркадій Мошес і Ригор Ніжнікау з Finnish Institute of International Affairs за підсумками перших 30 років після розпаду СРСР дійшли висновку, що російські спроби відновити домінування наштовхувалися на протилежний процес: колишні республіки створювали власні інституції, національні еліти та зовнішні зв'язки.Після повномасштабного вторгнення цей процес прискорився. Томас де Ваал із Carnegie у 2024 році запропонував говорити про кінець російського «ближнього зарубіжжя». Проте його важливе застереження пояснює значну частину подальшої історії: менше росії не обов'язково означає більше Заходу.Польща підтримує боротьбу України проти росії, але ставлення до Києва вже інше, ніж у 2022 роціПольща після 2022 року стала одним із ключових тилових партнерів України й масово приймала українських біженців. Тоді підтримка Києва майже збігалася із суспільною симпатією до українців. Через чотири роки цей зв’язок помітно ослаб.Пункт прийому та допомоги, організованому на головному залізничному вокзалі в Жешові, 9 березня 2022 рокуВлітку 2026 року вже 52–60% опитаних поляків виступали проти вступу України до ЄС, а 36% казали, що їхнє ставлення до українців погіршилося. На цьому тлі польські політики та російські інформаційні мережі роздувають суперечку навколо Волинської трагедії й страх перед українською конкуренцією після можливого вступу України до Євросоюзу. Антиукраїнська риторика дедалі частіше переходить у ксенофобію та фізичні напади: лише за перше півріччя 2026 року польська поліція зафіксувала 180 злочинів ненависті проти українців, більш ніж на 30% більше, ніж роком раніше.Антиукраїнська політична агітація, 2026 рікПольща почала вихід із радянської орбіти не з розпадом СРСР, а з масового руху «Солідарність», воєнного стану і переговорів влади з опозицією за «круглим столом». Вибори 1989 року привели до першого некомуністичного уряду в радянському блоці; потім країна вийшла з Варшавського договору, дочекалася виведення російських військ і закріпила західний курс вступом до НАТО у 1999 році та ЄС у 2004-му. Тому стратегічний розрив Польщі з Москвою не змінився: росія залишається для Варшави головною зовнішньою загрозою, навіть коли відносини з Україною ускладнюються.Румунія перетворила безпеку України на частину власноїВідносини Румунії з Україною після 1991 року довго залишалися складними. Київ і Бухарест сперечалися щодо морського шельфу, кордону, прав румунської меншини, а окремим питанням залишалася Молдова. Після російського вторгнення баланс змінився: безпека українського чорноморського узбережжя стала безпосереднім інтересом Румунії, а російські атаки створюють ризики вже біля її території.Прапор із вирізаним комуністичним гербом став символом Румунської революції 1989 рокуРумунія почала віддалятися від контролю Москви ще за комуністичного режиму: після виведення радянських військ Бухарест поступово домігся більшої автономії у Варшавському договорі, а Ніколае Чаушеску публічно засудив вторгнення до Чехословаччини 1968 року. Проте незалежніша зовнішня політика не означала свободи всередині країни — вона співіснувала з дедалі жорсткішою персоналістською диктатурою. Остаточний демонтаж радянської політичної моделі почався після революції 1989 року і був закріплений тривалою демократичною трансформацією, вступом до НАТО та ЄС.Тому польський і румунський приклади важливі як контрольні: за 35 років країни колишнього соціалістичного табору могли не просто дистанціюватися від москви, а повністю змінити інституційну модель держави.Угорщина довела, що навіть ЄС і НАТО не гарантують дружній до України урядЗа Віктора Орбана Угорщина стала найпроблемнішим для Києва членом ЄС і НАТО. Будапешт конфліктував з Україною через права угорської меншини, затримував частину європейських рішень щодо Києва та зберігав тісні енергетичні та політичні відносини з росією. Також Віктор Орбан з самого початку повномасштабного вторгнення проопнував Україні здаватися.Урядові передвиборчі білборди в Будапешті з Урсулою фон дер Ляєн, Володимиром Зеленським і Манфредом Вебером.Угорський вихід із радянської системи розтягнувся на три десятиліття. Повстання 1956 року було придушене радянськими військами, однак режим Яноша Кадара згодом дозволив обмежені економічні реформи. Наприкінці 1980-х Будапешт відкрив кордон з Австрією, провів багатопартійні вибори, домігся виведення радянських військ і після розпуску Варшавського договору закріпив західний курс вступом до НАТО та ЄС.Хоча Угорщина формально не повернулася до російської сфери контролю, багаторічний прем'єр Віктор Орбан проводив власну політику, використовуючи зв'язки з росією та Китаєм поряд із членством у західних структурах. Його поразка на виборах у квітні 2026 року ще раз показала, наскільки курс держави може залежати від внутрфішньої політики.Водночас Угорщина залишається розвиненою європейською державою. Її HDI становить 0,870, що відповідає категорії дуже високого людського розвитку. Отже сама демократична та економічна інтеграція із Заходом не робить конкретний уряд автоматично союзником України.Словаччина залишилася частиною Заходу, але Фіцо відкрив політичні двері москвіСловаччина після 2022 року передавала Україні військову допомогу, але повернення Роберта Фіцо до влади у 2023 році різко змінило державну політику. Уряд припинив передачу озброєння з державних запасів, критикує санкції, підтримує контакти з москвою і захищає можливість продовжувати імпорт російських енергоносіїв.Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо на зустрічі з Володимиром Путіним у Москві під час святкування Дня Перемоги 9 травняСловаччина виходила з радянського блоку як частина Чехословаччини. Після придушення Празької весни 1968 року «нормалізація» на два десятиліття відновила контроль компартії, але Оксамитова революція 1989 року мирно ліквідувала режим. Після розпаду федерації незалежна Словаччина пройшла власну суперечливу трансформацію і 2004 року вступила до НАТО та ЄС, остаточно закріпившись у західних інституціях.При цьому Фіцо підтримує вступ України до ЄС. Така суперечлива позиція важлива для всього матеріалу: Словаччина не стала залежною від росії державою. Вона залишається членом ЄС і НАТО, а її HDI 0,880 ставить її до групи країн із дуже високим людським розвитком. Проте демократична система привела до влади політичну силу, яка інакше бачить відносини і з москвою, і з Києвом.Отже демократія визначає спосіб зміни влади, але не гарантує Україні вигідного результату виборів у певній країні.Балтія перетворила підтримку України на продовження власної незалежностіЕстонія, Латвія та Литва найближче наблизилися до збігу всіх наших критеріїв. Вони послідовно підтримують Україну, сприймають росію як головну безпекову загрозу, побудували конкурентні демократії та закріпили незалежність через ЄС і НАТО.Беззбройні мешканці Вільнюса захищають Будинок преси від радянських десантників, 1989 рікДля балтійських держав 1991 рік означав не створення нових країн, а відновлення державності, перерваної радянською окупацією 1940 року. Тому розрив із радянською політичною моделлю став частиною самої логіки відновлення незалежності.Результат добре видно через 35 років. За HDI Естонія має 0,905 і посідає 36-те місце у світі, Литва має 0,895 і 39-те місце, Латвія — 0,889. Цей розрив особливо показовий у порівнянні з більшістю інших колишніх радянських республік.Балтійський шлях: живий ланцюг, що з'єднав три столиці Балтійських країн – Таллінн, Ригу та Вільнюс. учасники тримають свічки та литовські прапори з чорними стрічками, щоб висловити свою жалобу та незгоду з ситуацією, в якій вони проживають.Москва при цьому не припинила спроб впливати на Балтію. Інструментами стали кібератаки, інформаційні операції, використання мовних та історичних суперечностей. Принципова різниця полягає в іншому: росія може атакувати ці держави ззовні, але вже не має ефективного механізму визначати їхній стратегічний курс.Білорусь стала плацдармом російського вторгнення в УкраїнуБілорусь показує майже протилежний балтійському результат. У лютому 2022 року російські війська використали її територію для наступу на Київ. Мінськ надав росії військову інфраструктуру і залишається її най

Читати повністю…