Ровесники незалежності: Олександр Глущенко та Тимур Меметов працюють у водоканалі Херсона
Зображення: Суспільне Херсон
Два працівники Херсонського водоканалу, 35-річні Олександр Глущенко та Тимур Меметов, народилися в один рік з незалежною Україною і щодня забезпечують місто водою, незважаючи на обстріли та перебої з електрикою. Обидва фахівці залишалися в Херсоні під час повномасштабної війни, адже, за їхніми словами, місто та його мешканці не можуть залишитися без води.
Олександр Глущенко, бригадир аварійної бригади ремонтно-будівельної дільниці, почав працювати у Херсонському водоканалі в травні 2021 року на посаді слюсаря. За освітою він матрос-моторист і раніше планував пов’язати своє життя з морем. Зараз його основні обов’язки це відновлення об’єктів після «прильотів», а також будівництво нових споруд для захисту, таких як габіони та бетонні блоки. В його дільниці працюють дві бригади: будівельники, а також слюсарі та зварювальники, які обслуговують самопливні та напірні колектори.
Паралельно з роботою Олександр Глущенко здобуває вищу освіту в Херсонському державному аграрно-економічному університеті, навчаючись на інженера з гідробудівництва та водної інженерії. Він зазначає, що теоретичні знання допомагають краще розуміти практичні аспекти його роботи.
«Ми одного року з незалежною Україною. Ми разом росли, змінювалися та переживали складні часи», — розповів Олександр Глущенко.
Робота відбувається в складних безпекових умовах під постійними загрозами обстрілів. Олександр розповідає, що під час повітряної тривоги і загрози КАБів працівники йдуть в укриття, а при атаках дронів просто розбігаються. Якщо «арта криє», за його словами, це найстрашніше, бо невідомо, куди прилетить.
З підліткового віку Олександр займався тайським боксом та кікбоксингом, брав участь у змаганнях та здобував нагороди. Він переніс спортивний принцип в роботу: «Кожне змагання, переміг ти чи не переміг, це великий досвід. І так само, як і в роботі: полагодили, не полагодили, але це досвід. І ти з цим досвідом потім розумієш, як це робиться».
У лютому 2026 року Олександр очолював бригаду, яку Херсонський водоканал відправив до Києва для допомоги у відновленні опалення та водопостачання.
Колега Олександра, Тимур Меметов, також ровесник незалежності України. За освітою він інженер комп’ютерних систем. У водоканалі працює з 2015 року. Починав з посади слюсаря-ремонтника, за рік став інженером, а зараз очолює дільницю «Водозабір-2».
Тимур відповідає за контроль подачі води у місто. За його об’єктом закріплені дві насосні станції водопостачання, які забезпечують водою 70 відсотків міста. Його робота передбачає цілодобовий контроль обладнання артезіанських свердловин та насосних станцій, а також координацію ремонтної бригади. Проте не всі об’єкти доступні через війну.
«Є зміни на насосних станціях, які змінюються раз на добу. І вони мені телефонують цілодобово. Повинен бути на зв’язку. Вночі буває таке, що пропадає електропостачання. Необхідно запустити генератори, їх заправити. І люди працюють, запускають», — пояснив Тимур Меметов.
До початку повномасштабного вторгнення на дільниці Тимура працювали 42 людини, зараз — 32. Частина об’єктів знаходиться в передмісті та інших районах «червоної зони», куди дістатися неможливо через постійні обстріли. Попри загрози, він не може залишити роботу, бо, за його словами, «Херсону і містянам потрібна вода».
«Увесь колектив, який працював до повномасштабного, працює і зараз. Вже всі згуртувалися, скажімо так. У всіх тут сім’ї, родини. Вони розуміють, що треба забезпечувати місто водою і продовжувати працювати на благо міста», — наголосив Тимур.
Попри війну, обстріли та щоденні виклики, Олександр Глущенко та Тимур Меметов залишаються в Херсоні, продовжуючи виконувати свою роботу. Вони бачать у цьому прояв незалежності, а саме, бути вдома, дбати про своє місто та не втрачати віри в Україну. «Незалежність України це, по-перше, те, що ми боремося за нашу свободу», — вважає Тимур. Олександр додав: «Бо це моя земля. Тут моя сім’я. Могили моїх предків. Це моє. Я люблю цю державу дуже».
Ці історії підкреслюють важливість кожного мешканця Херсонщини, що продовжує працювати на благо громади в умовах війни, забезпечуючи життєво важливі послуги.
Юрій Наливайко, військовий із Великої Лепетихи на Херсонщині, помер від важких поранень, отриманих під час захисту України.
Світлана Дяченко, мешканка передмістя Херсона, повертається з Києва, щоб доглядати за будинком і готувати варення з інжиру.
Херсонщина провела в останню путь солдата Дмитра Самборського, котрий загинув на Запорізькому напрямку, йому назавжди залишилось 55 років.
За матеріалами: Суспільне Херсон
- Останні
- Популярні
Новини по днях
24 серпня 2026
