Втерли носа Європі: чому українки змогли піти на вибори на десятиліття раніше
Проте от цікавинка – українські жінки здобули повне й беззастережне право обирати та бути обраними на десятиліття раніше, ніж громадянки багатьох розвинених демократій Західної Європи. І це не була випадковість. 24 Канал розповість про все трохи докладніше.
Навіть після колосальних жертв суфражистського руху славетний Акт про народне представництво 1918 року надав право голосу лише жінкам, старшим за 30 років, які відповідали певним майновим цензам. Повна виборча рівність у Великій Британії настала лише у 1928 році. У Франції – країні, що подарувала світу гасло "Свобода, рівність, братерство" – жінки залишалися політично німими аж до 1944 року (республіка панічно боялася жіночого голосування, вважаючи, що жінки нібито надто схильні до впливу католицької церкви й голосуватимуть за консерваторів).
Італійки здобули право голосу лише у 1945 році, на руїнах фашистського режиму. А у Швейцарії ситуація взагалі скидається на історичний анекдот – у цій еталонній демократії жінки на федеральному рівні змогли проголосувати лише у 1971 році, ба більше, у кантоні Аппенцелль-Іннерроден – аж у 1991, і то після втручання Верховного суду. Ліхтенштейн здався останнім у Європі – у 1984 році. На тлі всього цього події, що розгорталися на українських землях у 1917 – 1918 роках, насправді вражають.
Перша світова війна стала тектонічним зсувом, який зламав старий патріархальний світ. Коли мільйони чоловіків опинилися в окопах, жінки взяли на себе управління економікою, сільським господарством та логістикою. Проте якщо на Заході після війни чоловіки спробували повернути жінок на кухні, на Сході Європи крах імперій відкрив вікно можливостей для радикальних демократичних перетворень.
У 1917 році, коли на уламках Російської імперії постала Українська Центральна Рада, питання жіночого виборчого права навіть не викликало серйозних дебатів – його сприймали як природну, невіддільну частину національного та соціального визволення. Бо на відміну від західних еліт, які складалися з аристократії та великої буржуазії, український політичний провід формувався з інтелігенції, яка глибоко розуміла, що побудувати нову державу без залучення половини населення неможливо.
Жінки в УНР могли голосувати на виборах раніше за багатьох європейок: дивіться відео IstoriyaBezMifiv
Відтак уже влітку 1917 року жінки на території України брали активну участь у виборах до місцевих органів влади (дум та земств) на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування. Це був безпрецедентний досвід масової політичної участі жінок, який шокував би тодішніх консервативних європейських політиків.
Кульмінацією цього процесу стало 29 квітня 1918 року. Того дня Центральна Рада ухвалила документ рівня конституції – Статут про державний устрій, права і вільності УНР. Без перебільшення, це був один із найпрогресивніших правових актів свого часу. І розділ про виборче право був сформульований там кришталево чітко – право голосу на виборах до Всенародних Зборів діставали всі громадяни УНР, яким виповнилося 20 років, без жодної різниці щодо статі, віри, національності чи майнового стану.
Це була абсолютна, чиста демократія, закріплена на найвищому законодавчому рівні. Українки стали повноправними громадянками, здатними вирішувати долю своєї країни, тоді як їхні французькі чи швейцарські сучасниці залишалися політично безправними ще багато десятиліть.
Також варто звернути увагу на специфіку політичного життя у Галичині та на Буковині наприкінці XIX – на початку XX століття. Хоча імперія Габсбургів була консервативною монархією, її виборча система містила цікаві лазівки. Жінки, які мали помітну власність і платили податки, мали право голосу на місцевих виборах. Щоправда, вони не могли голосувати особисто, а мусили делегувати це право чоловікам-представникам. Проте сам факт того, що жінку визнавали суб'єктом виборчого права, формував суспільну свідомість.
Найцікавіше про жіночий рух в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття: дивіться відео your_sunny_flowers
Українські жінки у Галичині активно створювали громадські організації, видавали пресу і формували потужний інтелектуальний рух. Коли у 1918 році постала Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), її виборчий закон також гарантував жінкам повне і рівне право голосу. Ось така була синергія двох частин розірваної нації, які при тому однаково бачили своє майбутнє.
На жаль, увесь цей колосальний здобуток довго залишався у тіні світової історії – через трагічні події наступних років. Більшовицька окупація України знищила справжню демократію, підмінивши її кривавим фарсом, а радянська пропаганда десятиліттями привласнювала собі заслугу "звільнення жінки".
Комуністи дійсно декларували рівність статей, але у тоталітарній системі право голосу у принципі втрачає будь-який сенс. Жінки в СРСР таки могли голосувати – за єдиного кандидата від єдиної партії, а спершу ще й під дулами гвинтівок НКВС. Вільні громадянки УНР перетворилися на гвинтики індустріалізації та безправних колгоспниць, чий голос не важив нічого.
На щастя, сьогодні ми можемо називати речі своїми іменами. Українські жінки були невіддільною частиною нації, яка у момент найвищого екзистенційного напруження обрала шлях абсолютної демократії. І те, що українки здобули право голосу раніше за британок, француженок, італійок та швейцарок – це не просто цікавий факт, а потужна метафора самої сутності українського суспільства.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
24 серпня 2026
