В Україні теж є Шлях святого Якова – де він, і як його пройти (ФОТО)
Шлях святого Якова зазвичай асоціюється з іспанськими краєвидами та пілігримами з усього світу. Проте не всі знають, що найсхідніша точка цього легендарного європейського маршруту розташована в Україні — а саме у Вінниці.
Журналістка Олена Куренкова пройшла український Camino протяжністю понад 250 кілометрів у 2026 році. Як Шлях святого Якова з’явився в Україні та що треба знати майбутнім пілігримам — покрокова інструкція з лайфхаками з особистого досвіду та реальними цінами від Суспільного.
Віддавна паломницькі шляхи заводили пілігримів до їхніх святинь. Згодом проторені стежки стали відомими туристичними маршрутами. Один з найпопулярніших — Camino de Santiago або ж Шлях Святого Якова.
Це мережа маршрутів, які ведуть до собору в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, де, за християнською традицією, похований апостол Яків. Маршрути виникли ще в Середньовіччі й проходять не лише через Іспанію, але й через Португалію, Францію та інші країни Європи. Сьогодні Camino долають не лише паломники, а й туристи, які йдуть пішки або їдуть велосипедом. Частина маршрутів внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ідея перенести іспанський формат на українське Поділля виникла ще у 2019 році. Згодом Вінниця об’єднала 10 різних громад, щоб створити український маршрут.
Історична основа шляху давня: ще з XV століття лінія Вінниця — Бар — Кам’янець-Подільський була відомим торговельним шляхом. Діяв також релігійний фактор — тут осідали католицькі ордени (єзуїти та капуцини).
У XIX столітті цей відрізок відновив значення як паломницький. Тож організаторам не довелося нічого вигадувати: готова історична інфраструктура з палацами та монастирями просто «стояла на паузі», чекаючи на сучасний формат.
Це перший в Україні пішохідний та веломаршрут завдовжки понад 250 км, створений за іспанською моделлю. Він стартує у Вінниці, фінішує в Кам’янці-Подільському і займає 14-16 днів. Особливість шляху — «паспорт паломника» (креденсіаль), куди ставлять штампи на кожному етапі.
Маршрут українського відрізку Шляху святого Якова — Camino Podolico — від Вінниці до Кам’янця-Подільського. Суспільне Новини
Через пандемію COVID-19 та повномасштабну війну старт проєкту перенесли з 2019 на 2024 рік. Організаторам довелося відновлювати затерте маркування та шукати нові притулки замість зайнятих переселенцями. Попри це, у травні 2024 року Рада Європи офіційно сертифікувала Подільський шлях як частину європейського Camino de Santiago.
Популярність маршруту зростає: у 2024 році його пройшли 300 туристів, у 2025-му — майже 600, а за три місяці 2026 року видано вже понад 700 паспортів і 585 сертифікатів. Збільшився й наплив іноземців: від двох людей у 2024 році до 14 мандрівників із дев’яти країн у 2026-му.
Зараз готують два нові відрізки: Camino Atlantis (Завалля — Чортків) та Camino Ruteno (Чортків — Львів — кордон із Польщею). У майбутньому вони можуть об’єднатися у мережу, яка дозволить дійти пішки «під знаком жовтої мушлі» аж до Іспанії. До слова, заступника міського голови Вінниці обрали віцепрезидентом Європейської федерації Шляху святого Якова на 2025–2028 роки.
1. Отримайте паспорт. Книжечку для печаток у Вінниці видають у Костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської. Наша колега Олена з чоловіком забрали свій креденсіаль о 8:30 ранку в день виходу, ставши близько 600-ми мандрівниками з початку сезону 2026 року.
Паспорти пілігрима з відмітками на маршруті Camino Podolico. Жовта мушля — навігаційний символ Шляху святого Якова. Суспільне Новини/Олена Куренкова
2. Збирайте штампи. Відмітки ставлять у храмах, бібліотеках, музеях чи зелених садибах уздовж дороги. Олена радить користуватися лише офіційною картою Camino Podolico з альтернативними точками. Пропуск кількох печаток не завадить отримати диплом, адже правила дуже лояльні.
3. Отримайте диплом пілігрима. Сертифікат про проходження видають на фініші в Кам’янці-Подільському на основі зібраних у паспорті відміток.
Паспорти пілігрима та сертифікати, які видають після проходження маршруту Camino Podolico у Кам’янці-Подільському. Суспільне Новини/Олена Куренкова
Вінниця відома світломузичними фонтанами, Водонапірною вежею та швейцарськими трамваями. Звідси мандрівники вирушають у подорож Поділлям.
Гнівань розташована на березі Південного Бугу та відома гранітними кар’єрами.
У Браїлові — садиба фон Мекк, жіночий монастир, санктуарій та дві синагоги.
Жмеринка відома унікальним вокзалом-кораблем.
Залізничний вокзал у Жмеринці. Суспільне Новини/Олена Куренкова
У Северинівці є палац Орловських із трояндовим парком (всередині діє лікарня, вхід закритий).
Бар — одне з ключових міст маршруту. Історичне місто, засноване у XVI столітті королевою Боною Сфорцою.
Ялтушків. Невелике мальовниче село, історія якого сягає XV століття. Це одна зі спокійних зупинок на маршруті.
Віньківці. У селищі зберігся палац родини Комарів, розташований у старому парку.
Зіньків — відомий складним рельєфом, дерев’яними церквами та гастрономічним брендом — чорною ковбасою і смачним хлібом.
У Зінькові на Хмельниччині продають традиційну чорну ковбасу. Суспільне Новини/Олена Куренкова
Маліївці — «зірка» маршруту з 18-меровим водоспадом та палацом Орловських, де діє музей. Тут можна знайти зручні інформаційні картки для прогулянок.
Водоспад у Маліївцях, Кам’яно-Подільський район Хмельниччини. Суспільне Новини/Олена Куренкова
Дунаївці. Місто лежить на шляху до національного природного парку «Подільські Товтри».
Маків. Маєток Рациборовських у селі колись був великим палацово-парковим комплексом. Нині від нього збереглися лише флігель, старовинний парк і фрагменти фундаментів.
Кам’янець-Подільський — фінал зі знаменитою фортецею.
Завалля — додаткова точка маршруту з руїнами замку, гіпсовими печерами та краєвидами Дністра.
Олена зазначає, що стан багатьох палаців та церков на маршруті катастрофічний — часто це просто занедбані колишні радянські склади чи руїни.
Занедбаний костел Пресвятої Трійці в Маньківцях. Суспільне Новини/Олена Куренкова
Організатори пояснюють, що не відповідають за реставрацію, але створюють розголос і розробили VR-тур, який дає змогу роздивитися будівлі зсередини, якщо фізично заходити туди небезпечно. Завдяки напливу пілігримів уже вдалося ініціювати офіційне звернення щодо збереження костелу в Маньківцях.
Найкращий час для подорожі — травень, початок червня та вересень, коли немає спеки. Улітку організатори радять виходити о 06:00, відпочивати по обіді і продовжувати шлях увечері.
Уздовж маршруту приблизно кожні 20-30 кілометрів є місця для відпочинку, а на офіційному сайті зібрані варіанти проживання та харчування. Зупинитися можна в готелях, хостелах, садибах зеленого туризму або навіть монастирях. Однак через обмежену кількість місць житло рекомендують бронювати заздалегідь.
Похід Олени припав на кінець червня та початок липня, коли Європу охопила феноменальна хвиля спеки. Олена зізнається: через втому вони прокидалися пізніше, виходили близько 9 і йшли до 18–19 вечора.
«Денний розпорядок був стандартним: йдемо через села, шукаємо магазин, поповнюємо запаси води, обов’язково купуємо морозиво та холодний квас на розлив, щоб охолодитися. Робимо привали у тіні й годинну обідню перерву».
Через екстремальну спеку на другій половині маршруту парі довелося частково під’їжджати автобусами вздовж траси:
«Спочатку мене “підгризало” почуття провини, ніби ми “несправжні пілігрими”, якщо не пройшли всі 250 кілометрів суто пішки. Але самі організатори та інші мандрівники кажуть: головне — берегти здоров’я, особливо в аномальних умовах. Наприкінці ми все одно отримали сертифікати, тому не бійтеся під’їжджати там, де це виправдано», — радить дівчина.
Олена додає: не варто порівнювати себе з іншими мандрівниками, адже в усіх різні фізичні можливості, здоров’я та вага рюкзаків. Також реальний час переходів через спеку виявився довшим за вказані на сайті 4–5 годин, тому варто закладати більше днів на відпочинок відповідно до погоди.
За розрахунками Олени, на двох за весь час подорожі вони з чоловіком витратили орієнтовно 20 тисяч гривень. Однак фінансова сторона проходження Camino — справа суто індивідуальна.
Ціни: середня вартість ліжка в садибах коштує 400–600 гривень з людини (прання чи вечеря — за доплату). Готелі — дорожчі. Наприклад, у Дунаївцях пара свідомо забронювала комфортний номер з кондиціонером за 1300 гривень. Важливо, що вартість на сайті та на місці може різнитися, тож фінанси варто узгоджувати заздалегідь.
Квитки в музеї дешеві, продукти у сільських крамницях чи супермаркетах також коштують менше, ніж в обласних центрах.
Садиби зеленого туризму — це не класичні готелі. Будьте готові, що доведеться жити в кімнаті з іншими пілігримами, а душ і туалет інколи розташовані на вулиці. Господарі садиб — звичайні люди, для яких туризм не є основною роботою. Вони можуть заплутатися в записах або забути про ваше бронювання. Олена радить додатково телефонувати господарям за 1–2 дні до приходу та підтверджувати бронювання.
Контрасти: у Віньківцях пара натрапила на занедбаний готель-гуртожиток із килимами на стінах, натомість в Маліївцях мандрівники виявилися єдиними гостями у садибі, тому їм надали окрему кімнату.
На відміну від походів Карпатами, нести із собою лише сублімовану їжу немає потреби, адже магазини трапляються часто. Проте Олена завжди бере із собою кілька пакетів швидкого харчування про всяк випадок — інколи вони виручали вечорами, коли досить було лише попросити у господарів окропу.
Двічі пара замовляла домашню їжу в господарів: домашні вареники в Селищі та автентичні голубці за рецептом королеви Бони Сфорци в садибі поблизу міста Бар.
Голубці за рецептом королеви Бони Сфорци від місцевої господині. Суспільне Новини/Олена Куренкова
Спершу селяни підозріло ставилися до пілігримів, які йдуть пішки за наявності транспорту, розповідають у департаменті маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради. Проте згодом місцеві зрозуміли вигоду: подільські підприємці почали самі просити в організаторів фірмові штампи для залучення туристів до своїх крамниць чи садиб, що запустило локальну економіку «знизу».
Не розрах
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 серпня 2026
