«Не бійся» може лише нашкодити: 5 фраз, яких не варто казати дитині під час обстрілу
Під час повітряної тривоги та вибухів батьки часто намагаються заспокоїти дитину словами «не бійся» або «нічого страшного». Однак психологи пояснюють, що такі фрази не прибирають страх, а можуть змусити дитину сумніватися у власних відчуттях.
Про це психологині громадської організації «Центр психологічної допомоги “Конфіденс”» Аліна Смірнова та Світлана Побережник розповіли «Вчися.Медіа».
Реакція на небезпеку багато в чому залежить від віку. Дошкільнята можуть частіше плакати, проситися на руки, погано спати, прокидатися вночі та влаштовувати істерики. Іноді після сильного стресу з’являється нічне нетримання сечі, якого раніше не було.
Діти віком від 6 до 10 років можуть ставати дратівливими, втрачати апетит, скаржитися на головний біль або біль у животі. Дехто постійно повертається до розмов про вибухи та їхні наслідки, а також втрачає бажання вчитися.
У підлітків переживання часто менш помітні. Стрес може проявлятися замкнутістю, агресією, порушеннями сну, самоушкодженням або ризикованою поведінкою. Навіть демонстративна байдужість іноді приховує сильний страх.
Одна з поширених помилок дорослих — говорити «не бійся» або «нічого страшного». Дитина чує вибухи й усвідомлює небезпеку, тому заперечення її страху не допомагає заспокоїтися.
Не варто також казати: «Ти вже великий, не плач». Плач є природною реакцією на стрес, а спроба присоромити за нього може змусити дитину приховувати свої переживання.
Ще одна небажана фраза — «Все буде добре». Психологи радять не давати обіцянок, виконання яких дорослий не може гарантувати. Дитина здатна помітити суперечність між такими словами та реальною небезпекою.
Не слід і вимагати негайно припинити плакати чи заспокоїтися. Під час загрози нервова система реагує на небезпеку, тому поведінка дитини не обов’язково є вередуванням, яке вона може миттєво припинити.
П’ята помилка — панікувати самому дорослому. Дитина значною мірою орієнтується на реакцію батьків, тому їхній неконтрольований страх може посилити її власну тривогу.
Замість цього психологині пропонують спочатку визнати почуття дитини: «Я бачу, що тобі страшно». Потім нагадати про свою присутність: «Я поруч», а після цього пояснити конкретний план: «Зараз ми йдемо в укриття, щоб захистити себе».
Якщо дитина запитує, чи може загинути, обіцяти абсолютну безпеку не радять. Краще пояснити, що війна справді небезпечна, саме тому родина реагує на тривогу, йде в укриття та виконує правила, щоб максимально себе убезпечити.
Не потрібно й удавати, що дорослий зовсім не відчуває страху. Можна сказати дитині, що вам теж страшно, але ви знаєте, що потрібно робити для безпеки.
Для маленьких дітей під час тривоги можуть допомогти прості дихальні ігри: уявне надування повітряної кульки або «задування свічки» повільним видихом. Також можна неквапливо рахувати від одного до десяти.
Дітям 6–10 років психологині радять техніку «5–4–3–2–1»: назвати п’ять речей, які вони бачать, чотири, яких можуть торкнутися, три звуки, два запахи та один смак. Допомогти також можуть малювання, ліплення, тетріс і почергове напруження та розслаблення м’язів.
Підліткам можуть підійти повільне дихання з довгим видихом, концентрація на відчуттях тіла та музика, яка допомагає стабілізувати стан. Після завершення небезпеки корисною може бути помірна фізична активність.
Після відбою дитині можна запропонувати воду або теплий напій, їжу та можливість трохи порухатися. Якщо вона хоче тілесного контакту, її можна обійняти. Водночас не потрібно змушувати дитину одразу докладно розповідати про пережите — достатньо дати зрозуміти, що ви готові вислухати її, коли вона сама захоче поговорити.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 серпня 2026
