Мільйон супутників SpaceX можуть перетворитися на космічне звалище цінних металів
Мегасистема з мільйона супутників для обчислень штучного інтелекту може щороку виводити із земного обігу значні обсяги цінних матеріалів. Частина апаратів згорятиме в атмосфері, інші залишатимуться на орбіті, а повернути використані метали для переробки буде практично неможливо.
Про це пише Ars Technica.
Ідея орбітальних дата-центрів передбачає створення величезної супутникової мережі, яка забезпечуватиме обчислення для ШІ. Ілон Маск говорив про можливість розгорнути навколо Землі близько мільйона таких апаратів.
Окрім технічної складності проєкту, виникає проблема з ресурсами. Наземні сервери після завершення роботи можна ремонтувати, розбирати та переробляти, повертаючи частину металів у виробництво. Із супутниками зробити це набагато складніше.
Автор Ars Technica Скотт К. Джонсон назвав такий процес своєрідним «видобутком астероїдів навпаки». Замість доставки корисних матеріалів із космосу людство може масово відправляти туди земні ресурси без реальної можливості використати їх повторно.
Масштаб потенційної мережі значно перевищуватиме нинішній Starlink. Якщо графічні процесори в супутниках служитимуть близько п’яти років, у системі з мільйона апаратів щороку доведеться списувати приблизно 200 тисяч супутників.
У заявці SpaceX до Федеральної комісії зі зв’язку США від 29 травня 2026 року йшлося про те, що близько 40 тисяч апаратів можна буде гарантовано звести з орбіти для згоряння в атмосфері. Ще приблизно 160 тисяч потенційно відправлятимуть на віддалену орбіту утилізації.
Для земного матеріального циклу обидва варіанти означають фактичну втрату ресурсів. Під час згоряння супутника його матеріали не зникають, а перетворюються на частинки та хімічні сполуки, які потрапляють в атмосферу.
Окреме занепокоєння викликає алюміній. Наслідки потрапляння величезної кількості продуктів його згоряння у верхні шари атмосфери та можливий вплив на озоновий шар ще потребують вивчення.
Точний матеріальний склад майбутніх супутників SpaceX невідомий, тому автор розрахунку взяв лише графічні процесори. За основу використали припущення Маска про апарати на базі модифікованої Nvidia Vera Rubin NVL72 із 72 графічними процесорами.
Для приблизної оцінки використали дані про склад Nvidia A100. При цьому з розрахунків прибрали систему охолодження та не враховували сонячні панелі, серверне й мережеве обладнання, корпуси та інші компоненти майбутніх супутників.
Навіть за такого мінімального сценарію втрати окремих металів можуть виявитися відчутними. Для паладію та талію вони, за наведеними оцінками, можуть щороку становити приблизно 1% від нинішнього світового видобутку кожного з цих елементів.
Масштаб автор також порівняв із гіпотетичним видобутком ресурсів на астероїдах. Щоб компенсувати втрати платини, знадобилася б кількість цього металу, що міститься в астероїді приблизно 16–43 метри в діаметрі.
Для 180 кілограмів кобальту вистачило б астероїда діаметром близько 3–6 метрів. Однак для компенсації міді вже знадобився б об’єкт розміром приблизно 140–190 метрів, срібла та барію — 225–300 метрів, а олова — близько 530 метрів. І такі обсяги довелося б отримувати щороку.
SpaceX розглядає й радикальніший спосіб скоротити використання земних ресурсів. Компанія заявляла про плани створити виробництво на Місяці, де частину корпусів та інших масивних елементів супутників теоретично можна було б виготовляти з місцевої сировини, а із Землі доставляти переважно мікросхеми та легші компоненти.
Проте спочатку на Місяці доведеться побудувати всю необхідну промислову інфраструктуру. Для цього знадобляться обладнання для видобутку й переробки сировини та самі виробничі потужності.
Поки мільйонна мережа орбітальних дата-центрів залишається лише концепцією. Однак її можливе створення порушує нову проблему: поряд із космічним сміттям і перевантаженням орбіт доведеться враховувати й величезні обсяги ресурсів, які можуть назавжди випадати із земного виробничого циклу.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
23 серпня 2026
