18 серпня 1920 – жінки у США здобувають право голосу: як один лист від матері змінив історію
За цей період суфражистки проходили через арешти, голодування та навіть жорстокий суспільний осуд. 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.
Серпень 1920 року видався у Нешвіллі нестерпно душним. Повітря у кулуарах капітолія цього міста у штаті Теннессі було густим не лише від спеки, сигарного диму й віскі, а й від неймовірної політичної напруги. На кону стояла 19-та поправка до Конституції США, яка мала назавжди змінити політичний ландшафт наймогутнішої демократії світу, надавши жінкам право голосу. Сьогодні насправді важко уявити, що право, яке ми ясно бачимо базовим і невіддільним, було виборене ціною понад семи десятиліть зламаних доль, ув'язнень, голодувань та безпрецедентної суспільної стигматизації.
Історія ця розпочалася у липні 1848 року у містечку Сенека-Фоллз, що у штаті Нью-Йорк. Невелика група ідеалістів зібралася на першу конвенцію з прав жінок у США. Коли Елізабет Кеді Стентон представила свою "Декларацію почуттів", змодельовану за зразком Декларації незалежності, вимога виборчого права здавалася настільки радикальною, що навіть деякі її соратники благали викреслити цей пункт, побоюючись стати посміховиськом. Проте іскра вже впала на сухий хмиз патріархального устрою.
Десятиліттями жінки, такі як Сьюзен Б. Ентоні, невтомно їздили країною, виступаючи у напівпорожніх залах, терплячи глузування преси та відверту агресію натовпу. Вони подавали петиції, які конгресмени викидали у смітник, і намагалися голосувати нелегально, за що діставали судові вироки. До початку XX століття перше покоління суфражисток відійшло у вічність, так і не побачивши плодів своєї каторжної праці. Їхні імена стали легендою, але реальна влада залишалася тільки у чоловічих руках.
Злам відбувся у 1910-х роках, коли на арену вийшло радикальніше покоління. Еліс Пол та Люсі Бернс взялися до тактики прямої дії та організували масштабні паради, які закінчувалися масовими побиттями учасниць розлюченим натовпом, поки поліція стояла осторонь. У 1917, коли США вступили у Першу світову війну, суфражистки стали "Мовчазними вартовими" біля воріт Білого дому. Вони тримали плакати, які цитували демократичні гасла президента Вудро Вільсона, вказуючи на його лицемірство – мовляв, як можна боротися за демократію в Європі, коли половина населення США позбавлена базових прав?
Відповідь влади була жорсткою. Жінок масово заарештовували за сфабрикованими звинуваченнями у "перешкоджанні руху транспорту" і відправляли до сумнозвісної в'язниці Оккокван у Вірджинії. Кульмінацією стала "Ніч терору" 14 листопада 1917 року, коли охоронці за наказом керівництва жорстоко побили ув'язнених суфражисток. Жінок шпурляли на залізні ліжка, приковували до ґрат, а коли вони оголосили голодування на знак протесту, їх піддавали тортурам примусового годування через трубки, які вставляли у ніздрі. Інформація про ці звірства, просочившись у пресу, спричинила шок у суспільстві.
Як жінки у США здобули право голосу – шлях боротьби суфражисток: дивіться відео HISTORY
Мучеництво суфражисток зламало кригу громадської думки, і президент Вільсон нарешті був змушений публічно підтримати федеральну поправку – та навіть її ухвалення Конгресом у 1919 році було лише половиною шляху. Для закріплення у Конституції потрібна була ратифікація 36 штатами. До літа 1920 року 35 сказали "так", хоча Південь опирався, особливо Теннессі.
Там почалася справжня "Війна троянд". Прихильники суфражизму носили у петлицях жовті троянди, а їхні противники – червоні. Готель "Ермітаж" у Нешвіллі перетворився на вулик, де лобісти антисуфражистів щедро наливали законодавцям нелегальний бурбон, погрожували руйнуванням кар'єр і скуповували голоси. І от 18 серпня 1920 року у залі засідань запанувала мертва тиша – почалося поіменне голосування.
Рахунок ішов голос у голос. Доля мільйонів жінок опинилася у руках 24-річного депутата Гаррі Берна, наймолодшого члена законодавчих зборів. На його лацкані яскраво палала червона троянда – символ того, що він голосуватиме проти. Але у внутрішній кишені його піджака лежав лист від матері, Фебб Енсмінгер Берн. Вона писала: "Дорогий сину... Голосуй за суфражизм!.. Будь хорошим хлопчиком". Коли назвали його прізвище, Берн, всупереч очікуванням своєї партії та червоній квітці на грудях, твердо вимовив: "За".
Цей короткий склад зруйнував 70-річну стіну безправ'я. Зал вибухнув криками, антисуфражисти кинулися до Берна, якому довелося ховатися на горищі капітолія, щоб уникнути розправи – але справу було зроблено. 26 серпня 1920 року 19-та поправка офіційно стала частиною Конституції США, надавши право голосу мільйонам американських жінок.
Ця перемога не була абсолютною. Для мільйонів чорношкірих жінок на Півдні закони Джима Кроу, податки на вибори та тести на грамотність зробили право голосу ілюзорним ще на довгі 45 років, аж до ухвалення Закону про виборчі права 1965 року. Проте події 18 серпня 1920 року залишаються одним із найвеличніших тріумфів людського духу у новітній історії.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
18 серпня 2026
