Тут не завжди був курорт: коли Трускавець став привабливим для туристів
Історія Трускавця, який сьогодні є одним з найвідоміших курортних міст України, почалася ще багато століть тому, пише Zaxid.Net.
Перша письмова згадка про Трускавець датується 1427 роком. Раніше думали, що назва міста походить від польського слова truskawka (полуниця), однак цю версію спростували, оскільки полуниця в Європі з’явилася лише після 1712 року.
Про лікувальні властивості місцевих вод дізналися кілька століть тому. Автор підручника з природознавства 1721 року Габріль Жончинський писав, що у Трускавці та інших селах Дрогобиччини добували нафту, а місцеву воду використовували для лікування різних хвороб.
Згодом дослідженням трускавецьких вод зайнялися німецькі науковці Фіхтель і Хаке, а офіційним початком історії Трускавця як бальнеологічного курорту вважають 1827 рік. Тоді тут облаштували приміщення для перших восьми ванн.
Лісничий Йосиф Міцевський отримав дозвіл добудувати біля місцевої корчми чотири купальні кабіни, де відвідувачі могли приймати ванни з місцевою сіркою. Перші приміщення для проживання гостей облаштували у звичайних місцевих хатах.
Ванни курорту / Фото з сайту "Локальної історії"
Важливим етапом стало дослідження "Нафтусі". У 1836 році львівський аптекар і хімік Теодор Торосевич вперше провів хімічний аналіз цієї мінеральної води. Їй приписували гіпотонічну дію та користь при захворюваннях нирок і видільної системи, а також при ревматизмі.
Вже до кінця 19 століття Трускавець мав інфраструктуру, яка дозволяла йому конкурувати з відомими європейськими курортами. Тут збудували приміщення для інгаляцій системи Вашмута, завдяки чому курорт почали порівнювати з Райхенгалем та Вісбаденом.
Походження трускавецької води пов’язане з природними процесами, які відбуваються в курортному парку.
Атмосферні опади, просочуючись крізь ґрунт, захоплюють з нього органічні гумусові сполуки, атмосферні гази, бактерії і в такому вигляді досягають водоносного горизонту, де починають взаємодіяти з унікальною породою. Вона містить органічні речовини (подібні до нафти і озокериту, що залягають у Трускавці), які розчиняються у воді і стають поживою для так званих автохтонних (тубільних, місцевих) мікробів, – зазначили на сторінці курорту.
Запаси "Нафтусі" вважають невичерпними, оскільки вода постійно відтворюється завдяки атмосферним опадам.
У міру того як популярність курорту зростала, місто почало активно розбудовуватися. Тут з’являлися готелі, пансіонати та вілли, розвивалася інфраструктура, будували нову водолікарню та прокладали об’їзну дорогу.
У 1911 році Трускавець перейшов у власність спілки, яку очолював Раймонд Ярош. Саме за його керівництва курорт почав швидко змінюватися та набувати європейського вигляду.
Водолікарня у Трускавці / Фото з сайту "Локальної історії"
Найперше новий господар він електрифікує Трускавець. За допомогою електричної енергії освітлювали курортні приміщення, вілли, а також вулиці та територію парку. У 1909 році побудували залізницю з невеличкою станцією, а вже 1912 року – новий вокзал. Трускавець був безпосередньо пов’язаний залізничним сполученням зі Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном,– йдеться на сайті Трускавецького інформаційно-курортного центру.
У 1913 році Трускавець отримав Велику золоту медаль, тож це стало ще одним визнанням його статусу. Кількість відпочивальників з кожним роком почала зростати.
У 1923 році курорт прийняв 6 тисяч людей, а у 1938 році, напередодні Другої світової війни, місто відвідало 18 тисяч туристів. Кожного дня з восьми кранів тут набирали 5 тисяч літрів "Нафтусі".
Ще в міжвоєнний період Трускавець перетворився на один з найбільших європейських центрів індустрії здоров’я. За радянських часів місто продовжувало розвиватися, а з 1947 року тут почали застосовувати новий метод теплового лікування з використанням бориславського озокериту.
Сьогодні Трускавець досі залишається відомим бальнеологічним курортом, який щороку може приймати до 350 тисяч відпочивальників.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 серпня 2026
