Ярослав Романчук: Втрачені аргументи. Гроші та робочі місця – ось чим Україна має переконувати ЄС та G-7
Чому зараз "Україна та українці - кормова база" для влади та західних корпорацій.У США боргова криза, криза доступності товарів та послуг, а також глибокі бюджетні дисбаланси. Витрати бюджету потрібно терміново різати, як мінімум, на 6–8 процентних пунктів ВВП. Європейський союз розхльобує наслідки грубих помилок від впровадження мультикультуралізму, неомарксизму під виглядом DEI/ESG, COVID-а та "зеленої" кліматичної революції. Криза вартості життя, міграційна криза, роздуті соціальні виплати та державні закупівлі – це все на тлі очевидної втрати конкурентоспроможності Європи. Щоб повернутися до економічного зростання хоча б 2–2,5% ВВП, потрібно скоротити держвитрати як мінімум на 8–10 процентних пунктів, щоб розширити сферу повноцінної приватної ринкової економіки. Китай потрапив у кейнсіанську пастку державного стимулювання інвестицій, виробництва та споживання. Ресурс цієї моделі вичерпано. Промислова експансія на основі крадених нематеріальних активів та тих, що оптимізують свої витрати, ТНК закінчилася. Фінанси, нерухомість, ринок праці – Китай вступив до зон високих ризиків стагнації та рецесії. Потрібно різати державні витрати, банкрутувати тупикові комерційні проекти та проводити детокс сильно зараженою державою структурі капіталу.Куди не глянь, скрізь чути "скорочення державних витрат", "оптимізація фіскальної політики", "управління державним боргом" та "пора переходити в режим жорсткої економії". А ще США витрачає понад $1 трлн. на оборону, з яких Україні дістаються крихти. Америка перебуває у стані війни з Іраном. Вона вимагає багато грошей, ракет та іншого озброєння. Іскрит у відносинах Америки з Китаєм. Ми є свідками справжнього політичного, дипломатичного дна у відносинах між США та Євросоюзом. Брюссель на розтяжці. З одного боку, потрібно терміново інвестувати у свою власну безпеку та обороноздатність, з іншого боку, треба якось непомітно для сотень мільйонів європейців зістрибнути з "кліматичної" голки, найруйнівнішої в історії Європи програми саморуйнування. Нам би Японію запросити, підтягнути, захопити та запропонувати повноцінне партнерство. У неї бізнесів багато грошей, ноу-хау та технологій, а кооперація з Україною може відкрити для неї нову сторінку історії з одного боку та пройти складний шлях вирішення накопичених десятиліттями проблем із меншими втратами. Нам би Південну Корею переконати, до нашої енергетики, ВПК та промисловості розгорнути. У цієї країни дуже багато сучасної, вкрай необхідної нам зброї. Нам би перед цілою низкою арабських країн свій аграрний, туристичний, ресурсний потенціал розкрити, запросити, торгові, фінансові потоки відкрити. Не на кінець, а як очевидний пріоритет нам би повноцінні торгові, інвестиційні, фінансові канали зв'язку з усіма своїми сусідами на повну потужність відкрити, бо саме Польща, країни Балтії та Скандинавії, як ніхто інший, відчувають смертельне, токсичне дихання нацистської Росії. Економіка – це не єдина гомогенна плита, яка рухається і трансформується за економетричними моделями за вказівкою Уряду. Це мільярди децентралізованих індивідуальних економічних рішень (споживання, виробництво, інвестування, обмін тощо) щодня. Економіка децентралізованих економічних рішень власників – капіталізм. Економіка централізованих економічних рішень – це Совок/Держплан чи соціалізм. Його вигодонабувачі - члени синдикату "VIP-розпорядники та споживачі чужого". Груба, руйнівна помилка українського Уряду – відмовитися від капіталізму та економічної свободи.Не йдеться не тільки про період 2019-2026рр. Ми з початку 1990-х віддали економіку до рук Синдикату "VIP-розпорядників та споживачів чужого". Так, вони щорічно заробляють для себе, своїх сімей та мереж мільярди доларів. Ні, це не чесний заробіток, прибуток в умовах відкритої конкуренції, а отримання ресурсної, енергетичної, фінансової, земельної, аграрної тощо д. ренти. Так, для них Україна та українці – тупо-кормова база, територія, з якої викачуються ресурси та активи, щоб потім на них будувати свій добробут у Монако, Дубаї, Відні чи Лондоні. Так, вони прикривають цей грубий порочний схематоз гарними гаслами "свобода – наша релігія", "європейська інтеграція" та "стабільний розвиток". Домінація всередині країни потужного спрута deep state, як продовження Синдикату, це набагато більша загроза, ніж нерішучість, часто інфантилізм ЄС, США, країн G-7 по відношенню до України з одного боку та агресивної, геноцидної імперії Зла з іншого.У такій ситуації критично важливо активізувати аргументи переконання не лише урядів та парламентів країн-партнерів та союзників, а й виборців, опініонмейкерів, у тому числі представників впливових мережевих структур та організацій. Мабуть, найпотужнішими та переконливішими є аргументи та факти, які на цифрах показують економічну, бюджетну, соціальну вигоду для країни-партнера. З одного боку, ми просимо фінансової, військової підтримки Україні, нашої війни проти єдиного ворога Європи, з іншого ми маємо демонструвати, скільки робочих місць створюється та підтримується завдяки Україні в ЄС, скільки доданої вартості створюється в країнах ЄС завдяки економічному співробітництву з Україною, скільки податків сплачують комерційні організації, які продають свої товари/послуги в Україну. До такого простого розрахунку слід додати ту економічну вигоду (податки, споживання, інвестиції, виробництво товарів/послуг, робочі місця), яку створюють вимушені українські мігранти за мінусом тих бюджетних трансфертів, які українці отримують від країн, у яких тимчасово перебувають. Такий простий розрахунок – необхідна правда, чесність для того, щоб передати нашим шановним партнерам, що Україна – не нахлібник, що українці – не утриманці, а відносини країни ЄС – України – унікальне, взаємовигідне партнерство. Зробити по кожній країні такий баланс – це наше завдання (МЗС, Мінекономіки, Кабінет Міністрів). А ще нам потрібно роз'яснити, наблизити думку наших партнерів ЄС/США/НАТО. Прислів'я "своя сорочка ближче до тіла" універсальна. Ось нам і треба показати, скільки горезвісних сорочок з'являються у поляків, німців, чехів, французів, британців та американців завдяки Україні та українцям. 20 липня Єврокомісія опублікувала матеріал "32 мільйони робочих місць, пов'язаних з кінцевим попитом за межами ЄС, у 2024 році" (32 млн За даними Євростату у 2024р. 31,6 мільйонів робочих місць у ЄС існувало тому, що їх товари/послуги купували мешканці країн за межами Євросоюзу. Це 14,4% усієї робочої сили в ЄС. Для порівняння у 2022р. було 22,6 млн. та 11,5% загальної зайнятості. А ось динаміка виробництва доданої вартості. У 2010р. за рахунок зовнішнього попиту (кінцеве споживання за межами ЄС) у Євросоюзі було створено 1,3 трлн. доданої вартості (13,3% від загального обсягу). У 2024р. це було вже €2,8 трлн. (17,2% загального обсягу). Америка стала найбільшою країною-донором для виробництва доданої вартості та робочих місць у ЄС. У 2024р. завдяки американським споживачам у ЄС діє 6 млн. робочих місць або 19,1% усіх тих, що створені за рахунок зовнішнього споживання. Завдяки американським споживачам країни ЄС створило €585,8 млрд доданої вартості (21% від загальної, створеної за рахунок іноземного споживання). На другому місці серед країн світу за значимістю для ЄС – Велика Британія. Завдяки її споживачам у ЄС функціонує 3,4 млн робочих місць (10,6%). За обсягом доданої вартості британці опинилися на третьому місці 276,0 млрд. євро (9,9%). За кількістю робочих місць на третьому місці для ЄС опинився Китай (3,1 млн. або 9,8%), а за обсягом доданої вартості для ЄС Китай посів друге місце (289,8 млрд. євро).Наведемо приклади окремих країн, які відзначені Євростатом як донори робочих місць для Євросоюзу. Завдяки споживанню в Туреччині в ЄС функціонує 974,8 тисячі робочих місць, у Сербії – 181,5 тисячі, Росії – 462,6 тисячі, Албанії – 48,8 тисячі, Аргентині – 106,5 тисячі, Бразилії – 589,2 тисячі, Індії – 966,3 тисячі, Ю.І. 685,9 тисячі, Швейцарії – 1,48 млн. Прикро, що в цьому списку немає України. Монтенегро із 22 тисячами робочих місць є, а України немає. Албанія з 48,8 тисяч є, а України немає. У цьому дуже велика проблема. ЄС – це блок країн із ВВП у 2025р. €18796,03 млрд. або $21231,6 млрд. Українська економіка – це 1% ВВП Євросоюзу. Для порівняння Чехія – це 1,8% ВВП Євросоюзу, Греція – 1,3%, Угорщина – 1,2%, Польща – 4,9%, Словаччина – 0,7%, Фінляндія – 1,5%, Болгарія – 0,6%, Румунія – 2,0%, ну і, зрозуміло, Німеччина – 2, 12%. А ось розклад за доданою вартістю в ЄС, яка була зроблена на рахунок іноземного споживання. За рахунок Швейцарії у країнах ЄС у 2024р. було створено €126,6 млрд. доданої вартості, в Албанії – €3,13 млрд., Сербії – €12,1 млрд., Туреччини – €77,15 млрд., Росії – €38,8 млрд., Мексиці – €61,2 млрд., Аргентини – €9,5 млрд., Бразилії – €54,3 млрд., €54,3 млрд., €21,9 млрд. У цьому списку знову немає України. І ось це і є гостра проблема не стільки нашої дипломатії та інформаційної роботи, насамперед економіки. Ми не можемо впевнено, з цифрами в руках, з фактами з інвойсів, балансів заявити: "Друзі з ЄС, США, країн G-7. Дивіться, наше партнерство - це створення такого числа робочих місць у вашій раїні, такого-то обсягу доданої вартості". Ці цифри можна перевести в частки ВВП або обсяг бюджетних надходжень. Саме така розмова максимально реалістична, практична і ефективна. У ситуації, коли кожна країна вважає гроші, вона необхідна. І ось тут доречно поставити питання: "Чому за 35+ років Україна провалила дві ключові сфери? інвестиції?" Якби було інакше, Європейський Союз хоча б у Топ-20 згадав Україну за робочими місцями та доданою вартістю. Чи може країна, яка формує менше 0,7% експорту Євросоюзу, використати аргумент: "Так ми ж ось стільки робочих місць вам створюємо. Там наші споживачі дозволяють вам ось стільки доданої вартості генерувати. Тому дайте на фінансову та військову підтримку". Чи може країна, яка формує 0,3% товарного імпорту Євросоюзу використовувати суто економічні аргументи для переконання громадян Євросоюзу підтримати збільшення Україні фінансової та військової допомоги? Таким чином, м
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 серпня 2026
