Бої, поранення та порятунок побратимів: історія гвардійця з Тернопільщини
Молодший сержант Михайло Дорошкевич — командир відділення тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади Національної гвардії України.
Військовий родом із Тернопільщини. За роки служби він пережив п’ять поранень, десятки бойових виходів та складні бої на різних напрямках, пише сайт Новини Тернопільщини.
Спочатку Михайло планував зовсім інше життя. Він навчався на моториста-механіка та помічника капітана І-ІІІ рангу на флоті.
«Чесно кажучи, військова кар’єра ніколи не була моєю мрією. Але життя розпорядилося по-іншому. У 2016 році пройшов строкову службу, а вже наступного року підписав короткостроковий контракт і вперше поїхав у район Часового Яру. Тоді ще ніхто не знав, що попереду буде повномасштабна війна», – згадує Михайло.
Після завершення контракту він повернувся до цивільного життя та працював в Одесі. 24 лютого 2022 року чоловік дізнався від мами про початок повномасштабного вторгнення.
«24 лютого мені зателефонувала мама і сказала лише два слова: «Почалася війна». Спочатку навіть не повірив. Увімкнув новини, побачив усе на власні очі і відразу поїхав до військкомату. Добровольців тоді було дуже багато, але я знав, що чекатиму стільки, скільки потрібно. Не міг залишитися осторонь», – розповідає чоловік.
Навесні 2022 року Михайло долучився до добровольчого підрозділу «Вікінги Хмельниччини». Він брав участь у звільненні населених пунктів Сумської області, воював на Донеччині та Харківщині. Згодом продовжив службу в Національній гвардії України та виконував бойові завдання під Покровськом.
П’ять поранень стали частиною його бойового шляху. Після кожного з них Михайло проходив лікування та повертався до побратимів.
«Після кожного поранення було лише одне бажання – якнайшвидше відновитися і повернутися до своїх побратимів. Зараз почуваюся добре і продовжую виконувати свої обов’язки. Як командир відділення відповідаю за підготовку особового складу, передаю досвід і готую військових до тих ситуацій, з якими вони можуть зіткнутися на фронті», – говорить молодший сержант.
Одним із найскладніших епізодів військовий вважає бої за Водяне. Його підрозділ тоді опинився фактично в оточенні, проте бійцям вдалося евакуювати 16 поранених військовослужбовців.
«Наші машини із засобами радіоелектронної боротьби не могли заїхати. Побратими ризикнули й прорвалися звичайними пікапами. Ми швидко завантажили поранених, сіли самі й виїхали. Найдивніше, що машина не отримала жодного влучання. Навіть колесо не пробило. Думаю, на війні без удачі не виживеш», – пригадує захисник.
Про пережите на фронті Михайло вдома майже не говорить. Каже, що все, що відбулося на війні, намагається там і залишити.
Найбільше військовий мріє про мир в Україні — мир, заради якого він та його побратими продовжують виконувати бойові завдання і захищати свою країну.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
9 серпня 2026
