«Війна може наблизити зникнення окремих мов» — лінгвіст Рустам Гаджієв
2026 року вийшла нова книга українського лінгвіста Рустама Гаджієва «Останнє слово. Світ мов, що зникають». скористався нагодою, щоб поговорити з автором про загрожені мови в Україні, а також спитав, чи може стати наслідком війни зникнення деяких мов і чи можна заробляти виключно написанням книжок.Читайте також:«Українці переглянули межі доречності мату» — Рустам Гаджієв розповідає, як війна впливає на мовуЧому зникають мовиВаша нова книга «Останнє слово. Світ мов, що зникають» — про смерть мов. Ви казали, що кожні два тижні в світі помирає одна мова. Тут вас запитають: і що? Навіщо взагалі зберігати мови, якими майже ніхто не користується?О-о-о, оце «і що?» — це моє улюблене. Бо тоді можна поставити те саме запитання про купу інших речей. Навіщо зберігати рідкісні види тварин? Навіщо реставрувати старовинні будівлі? Навіщо фінансувати фундаментальну науку?Даруйте за пафос, але не все в нашому світі зобов'язане легко обчислюватися в Excel-таблицях та окуповуватися тут і зараз.Для мене мовне розмаїття — це самостійна цінність, а кожна мова — це окремий спосіб бачити та описувати світ, окрема історія, окрема культура. І коли зникає мова, людство стає трохи біднішим.Чесно кажучи, досить важко в таких питаннях когось переконати, бо тут люди дуже швидко впираються в різні системи цінностей. Скажімо, для мене цінність мовного, культурного і біологічного розмаїття є майже самоочевидною, а для когось — ні.І жоден аргумент про традиційні екологічні знання, складність так званих малих мов (які дехто через брак знань вважає примітивними) чи втрату культурної спадщини навряд чи змінить цю фундаментальну різницю в поглядах.Рустам Гаджієв розповів в книзі кілька десятків історій про життя мов, деякі з яких виглядають абсолютно нереальними, але все так і булоІ тут є ще один важливий момент. Коли ми говоримо про смерть мов, складається враження, ніби їхні носії одного дня просто прокинулися і вирішили більше ними не розмовляти, а насправді так майже не буває.Найчастіше за цим стоять колоніальна політика, асиміляція, дискримінація або елементарна відсутність можливості навчати дітей рідною мовою.Тому коли мене запитують, навіщо зберігати мови, я насамперед думаю про те, чому ми так часто сприймаємо їхнє зникнення як щось природне, якщо йдеться не про нашу власну мову.Скільки має бути носіїв мови, щоб вважати, що їй наразі нічого не загрожує?Насправді універсальної цифри не існує. Історія знає як мови з десятками тисяч носіїв, які швидко занепадали, так і мови зі значно меншою кількістю мовців, які залишалися цілком життєздатними.Вирішальним тут є не абсолютне число, а те, чи передається мова дітям, чи використовується в повсякденному житті, чи має вона престиж і підтримку інституцій. Якщо батьки перестають говорити нею зі своїми дітьми, жодна статистика вже не врятує.А якщо міжпоколіннєва передача зберігається, то навіть невелика мовна спільнота може існувати дуже довго. Саме тому мовознавці оцінюють життєздатність мов за комплексом критеріїв, а не за одним числом.І саме тому одна з основних шкал для оцінювання загрози мовам і планування заходів з їхнього відродження має слово «міжпоколіннєва» в назві — ступінчаста шкала міжпоколіннєвої втрати мови (Graded Intergenerational Disruption Scale, або просто GIDS).Перед кримськотатарською мовою стоять серйозні викликиЯк багато в Україні загрожених мов і які з них перші у групі ризику?Україна є домівкою для кількох мов, які перебувають під різним ступенем загрози. На державному рівні до мов, що потребують особливої уваги через ризик зникнення, віднесено білоруську, гагаузьку, караїмську, кримськотатарську, кримчацьку, урумську, ромську, румейську та їдиш.Водночас ситуація в них суттєво відрізняється. Найбільш уразливими є кримчацька, урумська, румейська та караїмська, де кількість активних мовців уже зовсім невелика.Серйозні виклики стоять і перед кримськотатарською мовою: хоча вона має значно більше носіїв, російська окупація Криму створила для її розвитку та міжпоколіннєвої передачі надзвичайно несприятливі умови.Загалом, як я вже сказав вище, доля кожної мови залежить не лише від кількості її носіїв, а й від державної політики, освіти, медіа та можливості вільно користуватися нею без страху чи дискримінації. Важливо пам'ятати, що мова може втрачати свої позиції навіть тоді, коли її носії фізично нікуди не зникають.Росія активно працює над скороченням малих народів, відправляючи їх на війну. «Вы бурят? Как я рад» — недарма стало мемом. Як багато мов може вбити російсько-українська війна на її території?У Росії сьогодні розмовляють приблизно 150–160 мовами, і значна частина з них вже перебуває під загрозою зникнення. Будь-яка війна прискорює процеси, які й без того вже відбувалися, але перебільшенням було би сказати, що якась мова зникне лише через військові втрати.Втім, для невеликих народів навіть загибель кількох сотень чи тисяч молодих людей може мати непропорційно великий ефект. Зникають не просто люди — зникають потенційні батьки наступного покоління, учителі, активісти, ті, хто міг підтримувати життя своєї мови.ПідписуйтесяЯкщо додати до цього багаторічну політику русифікації, скорочення викладання національних мов і культурну асиміляцію, війна стає ще одним чинником, який може наблизити зникнення окремих мов Росії. Та війна тут не головна причина, а радше «вишенька на торті».Як людину, яка цікавиться мовами і підтримує мовне розмаїття, мене, звісно, засмучує перспектива зникнення будь-якої мови. Кожна мова — це унікальний спосіб описувати світ, і її смерть є втратою для всього людства.Я також чудово розумію колоніальний контекст Росії й те, що саме її політика поставила багато мов корінних народів на межу зникнення, а їхніх носіїв — на межу худоб'ячого життя.Водночас якщо поставити переді мною вибір — життя українського військового чи збереження трьох, п'яти або навіть ста мов корінних народів Росії, — моя відповідь буде однозначною: життя українського військового.Така от складна моральна дуальність, у якій ми сьогодні живемо. Хоча не така вже й складна, якщо добре подумати.Останнім часом ви активно зустрічалися з читачами. Яке найцікавіше питання ви почули від них?Цікавих запитань ставлять багато, але я хочу згадати радше одне дивне.Колись, ще коли я вів свій блог, щороку до 1 квітня я публікував жартівливі дописи на лінгвістичну тематику. Наприклад, про нідерландського лінгвіста Корнеліуса ван дер Домкопа (бо нідерландське domkop означає «дурень»), що змінив стать і став Корнелією, аби тільки отримати доступ до старовинного паттайського сувою, який зберігали тайські монахи. Корнелія згодом викрала той сувій, чим нібито й спричинила всім «добре відому» нідерландсько-тайську війну.Рустам Гаджієв на зустрічі зі студентами Інституту філології КНУ імені Тараса ШевченкаТак от, минуло багато років, я вже давно закинув свій блог, і випадково так сталося, що одну зі своїх презентацій проводив саме 1 квітня. Уже наприкінці встає одна пані й каже: «Я була підписана на ваш блог, пам'ятаю ті ваші жартівливі пости до 1 квітня, але тепер у мене виникло питання: як можна бути впевненим, що все, про що ви сьогодні нам розповідали, є правдою?»Що відбувається на книжковому ринку УкраїниДавайте трохи поговоримо про гроші. Чи можна в Україні заробляти на пристойне життя виключно тим, що пишеш книжки?Я не дуже в темі, чесно кажучи, не маю якихось інсайдів, та й ніколи сам не ставив перед собою мети заробляти письменництвом. З того, що я спостерігаю, напевно, можна, але це радше виняток, ніж правило.Український книжковий ринок поки що недостатньо великий, аби більшість письменників могли жити виключно з роялті від продажу книжок. Зазвичай літературна діяльність поєднується з лекціями, публічними виступами, викладанням, журналістикою чи іншими проєктами.З іншого боку, абсолютно точно є автори, які завдяки стабільним продажам, великому каталогу книжок і додатковим доходам від перекладів, аудіокнижок чи продажу прав можуть повністю присвятити себе письменництву.Тож думаю, заробляти на пристойне життя написанням книжок в Україні можливо, але для цього потрібно не лише добре писати, а й мати широку читацьку аудиторію, багато працювати та, певною мірою, опинитися в потрібний час у потрібному місці. Тут, окрім наших «usual suspects» — Жадана, Андруховича, Забужко тощо, — варто згадати Макса Кідрука, який побудував справді чудовий маркетинг навколо своїх книжок.Чи вигідні/чесні стандартні умови, за яких видавництва готові працювати з авторами?Можу говорити лише зі свого досвіду. Мені, скажімо, з «Віхолою» працювати дуже комфортно з точки зору порядності, прозорості і довіри, а для мене саме ці речі стоять на першому місці.Повертаючись до теми попереднього питання, напевно, на ринку можна знайти й фінансово вигідніші пропозиції, зокрема від... ем-м-м... не зовсім конвенційних видавництв, але там, як на мене, і ризиків буде більше.Тому я би дивився не лише на цифри в договорі, а й на репутацію видавництва та на те, наскільки комфортно з ним працювати в довгостроковій перспективі.Які мають бути продажі, щоб книгу назвали бестселером? І що ці цифри кажуть про те, чи є українці «читаючою нацією»?Знову ж таки, я не видавець і не маю перед очима статистики всього ринку, але мені здається, поняття бестселера дуже залежить від масштабу ринку. Якщо в США це можуть бути сотні тисяч чи навіть мільйони проданих примірників, то в Україні й кілька тисяч уже можуть вважатися дуже хорошим результатом, не кажучи вже про десятки тисяч.Чи означає це, що українці — «нечитаюча нація»? Я б таких висновків не робив.Ми просто живемо в країні з набагато меншим книжковим ринком і нижчою купівельною спроможністю, ніж у багатьох західних країнах. Водночас за останні роки я бачу величезний інтерес до українських книжок: черги на книжкових фестивалях, повні зали на презентаціях, активні книжкові клуби.Тому мені здається, що проблема не стільки в тому, що українці не читають, скільки в тому, що наш книжковий ринок усе ще перебуває на етапі становлення. І війна, звісно, створює для нього нові виклики.Помилка в тексті? Виділіть її ми
- Останні
- Популярні
Новини по днях
25 липня 2026
