Зоя Казанжи: Культ — це точно не про демократію
Так, звільнення Михайла Федорова стало для багатьох останньою краплею. Тому що хаос зі звільненнями-призначеннями, очевидний. І саме тому люди виходять на протести щиро. В надії на справедливість. Бо залишити країну зараз з суцільними т.в.о. - точно не ок.Але щирість людей і технології управління суспільними емоціями - це різні речі. І саме це мене турбує.Саме Федоров був одним із тих, хто вибудовував сучасну систему політичної комунікації влади.Систему, яка формувала для країни порядок денний, створювала мережі безпрецедентної підтримки, масштабувала потрібні наративи.Систему, де парламент поступово перетворився на орган, який переважно оформлює вже ухвалені рішення.Систему, де політична конкуренція дедалі частіше замінювалася інформаційним знищенням опонентів.Систему, яка навчилася працювати з ботомережами, алгоритмами соціальних мереж, емоціями людей і громадською думкою.І тепер ми бачимо ситуацію, коли один із творців цієї системи сам стає її жертвою.Так, зараз у публічному просторі Федоров виглядає значно переконливіше за Сирського. Молодий, сучасний, цифровий менеджер проти військового старої школи.Та звісно, що суспільна підтримка завжди буде на боці прогресивного, а не традиційного!Але чому зараз у публічному просторі складається враження, що всі успіхи України на війні - це заслуга виключно Федорова?Держава тримається не на одній людині. І точно не одна людина виграла цю війну технологій.Я ніколи не коментувала військові операції. Не писала про рішення Генерального штабу. Не оцінювала дії військового керівництва. І не збираюся цього робити. Я не володію військовою експертизою. Не володію оперативними даними. І саме тому не вважаю чесним артикулювати категоричні висновки там, де не маю достатньої компетенції.Але я багато років працюю із суспільними процесами, медіа, політичними технологіями й комунікаціями.І саме тому дозволяю собі ставити питання.Чому ми не бачили такої суспільної реакції в багатьох інших випадках?Не було реакції, і повторю це ще раз, на звільнення Залужного, а кілька десятків жінок, які вийшли на протест, миттєво звинуватили у "роботі на кремль".Не було масштабної реакції після звільнення Василя Малюка - навіть після операції "Павутина", яку багато хто називав однією з найуспішніших спецоперацій українських спецслужб. Де він зараз, до речі? Ага, я в курсі, що "у розпорядженні СБУ та виконує секретну роботу".Не було таких протестів після тяжких рішень і драматичних наслідків окремих військових операцій, які коштували Україні великих втрат.І я би точно не ставила знак рівності між нинішніми протестами і протестами на захист незалежності НАБУ. Там інший контекст, інша природа мобілізації, інша логіка розвитку подій.Мене турбує інше. Чи не відбувається зараз каналізація справжнього суспільного обурення в політично вигідне русло?Мені не хочеться вірити в теорії змови. Але ще важче повірити, що офіс президента, який багато років демонстрував надзвичайно високий рівень керування політичними процесами й комунікаціями, раптом просто "не прорахував" настільки очевидну суспільну реакцію.Я не знаю відповіді. І саме тому не хочу робити категоричних висновків.Але я хочу, щоб ми не втрачали здатності ставити запитання. Не перетворювали будь-яку популярну фігуру на недоторканну. Не приписували одній людині всі перемоги держави. І пам’ятали, що критичне мислення потрібне не лише тоді, коли нам не подобається влада, а й тоді, коли вона пропонує нам нових героїв.Мені не хочеться, щоб щирими емоціями людей хтось уміло скористався і щоб країна вкотре пішла за сценарієм, написаним політтехнологами.Але мені хочеться, щоб ми мали простір для сумніву. Бо іноді саме здатність сумніватися може бути останнім проявом свободи.І ще одне. Ми дуже легко ділимо світ на своїх і чужих. На героїв і ворогів. На тих, кого можна критикувати, і тих, кого не можна навіть ставити під сумнів. Саме так і народжується культ.А культ - це точно не про демократією.І я дуже хочу, щоб у нашій країні переміг здоровий глузд. Бо коли емоції остаточно замінюють аналіз, виграють не громадяни.Виграють ті, хто вміє цими емоціями керувати. А ми це вже проходили. І платимо тепер страшну ціну.Зоя Казанжи, журналістка, громадська діячка, письменниця; сторінка авторки у Фейсбук«Аргумент»На цю тему:Борислав Береза: Терпець урвався!Олександр Ширшин: Знову будуємо мусорську державуНіколов: Як Зеленський робить з України чекістську "малоросію"Лана Зеркаль: Що демонструє сьогоднішній протестРепресії в ЗСУ: Андрій Оністрат звільняється з армії через переведення - це покарання за підтримку ФедороваЮрій Касьянов: Дитяча хвороба Зеленського (за яку Україна відхаркує кров'ю - А.)"Радянщина": бригадам наказали записати відео на підтримку Сирського. Зеленський будує в Україні СРСР, бо на більше не здатнийРоман Синіцин: Реформу Міноборони свідомо закрили Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter. КоментаріView the discussion thread. Новини14:05Зоя Казанжи: Культ — це точно не про демократію 12:26Ворог атакував передмістя Харкова: троє вбитих, 13 поранених; в Ізюмі - 17 поранених 12:19Дрони СБУ уразили танкер та три нафтобази на півдні РФ 11:21СБС уразили 13 підстанцій у Криму та 4 судна РФ за ніч 11:18РФ атакувала Україну 41 ракетою та 125 дронами, 23 ракети влучили в цілі 11:12Три палаючі нафтобази накрили Ставропілля димом після атаки українських дронів 10:02Борислав Береза: Терпець урвався! 08:00Удар РФ балістикою по Києву: вбито людину, 8 поранених; пожежі у п’яти районах міста 20:00Прогноз погоди в Україні на неділю, 19 липня 19:03Олександр Ширшин: Знову будуємо мусорську державу Підписка на каналTwitter social iconTelegram social iconRSS iconНовини партнерів Реклама ВідеоЩо насправді сталося на Переяславській раді? Розвінчуємо російський міф: СССР «подарував» Україні промисловість 48 днів у Малій Токмачці: як бійці ССО зачистили ворожі руїни та вийшли без жодної втрати ГоловнаПро сайтОпитування© 2011 «АРГУМЕНТ»Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. Контакт: [email protected]
Але щирість людей і технології управління суспільними емоціями - це різні речі. І саме це мене турбує.Саме Федоров був одним із тих, хто вибудовував сучасну систему політичної комунікації влади.Систему, яка формувала для країни порядок денний, створювала мережі безпрецедентної підтримки, масштабувала потрібні наративи.Систему, де парламент поступово перетворився на орган, який переважно оформлює вже ухвалені рішення.Систему, де політична конкуренція дедалі частіше замінювалася інформаційним знищенням опонентів.Систему, яка навчилася працювати з ботомережами, алгоритмами соціальних мереж, емоціями людей і громадською думкою.І тепер ми бачимо ситуацію, коли один із творців цієї системи сам стає її жертвою.Так, зараз у публічному просторі Федоров виглядає значно переконливіше за Сирського. Молодий, сучасний, цифровий менеджер проти військового старої школи.Та звісно, що суспільна підтримка завжди буде на боці прогресивного, а не традиційного!Але чому зараз у публічному просторі складається враження, що всі успіхи України на війні - це заслуга виключно Федорова?Держава тримається не на одній людині. І точно не одна людина виграла цю війну технологій.Я ніколи не коментувала військові операції. Не писала про рішення Генерального штабу. Не оцінювала дії військового керівництва. І не збираюся цього робити. Я не володію військовою експертизою. Не володію оперативними даними. І саме тому не вважаю чесним артикулювати категоричні висновки там, де не маю достатньої компетенції.Але я багато років працюю із суспільними процесами, медіа, політичними технологіями й комунікаціями.І саме тому дозволяю собі ставити питання.Чому ми не бачили такої суспільної реакції в багатьох інших випадках?Не було реакції, і повторю це ще раз, на звільнення Залужного, а кілька десятків жінок, які вийшли на протест, миттєво звинуватили у "роботі на кремль".Не було масштабної реакції після звільнення Василя Малюка - навіть після операції "Павутина", яку багато хто називав однією з найуспішніших спецоперацій українських спецслужб. Де він зараз, до речі? Ага, я в курсі, що "у розпорядженні СБУ та виконує секретну роботу".Не було таких протестів після тяжких рішень і драматичних наслідків окремих військових операцій, які коштували Україні великих втрат.І я би точно не ставила знак рівності між нинішніми протестами і протестами на захист незалежності НАБУ. Там інший контекст, інша природа мобілізації, інша логіка розвитку подій.Мене турбує інше. Чи не відбувається зараз каналізація справжнього суспільного обурення в політично вигідне русло?Мені не хочеться вірити в теорії змови. Але ще важче повірити, що офіс президента, який багато років демонстрував надзвичайно високий рівень керування політичними процесами й комунікаціями, раптом просто "не прорахував" настільки очевидну суспільну реакцію.Я не знаю відповіді. І саме тому не хочу робити категоричних висновків.Але я хочу, щоб ми не втрачали здатності ставити запитання. Не перетворювали будь-яку популярну фігуру на недоторканну. Не приписували одній людині всі перемоги держави. І пам’ятали, що критичне мисленн
- Останні
- Популярні
- Липень, 25
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Новини по днях
26 липня 2026
