Від козацького хутора до індустріального гіганта: справжня історія походження назви Кам'янського
Місто, що пережило зміну епох, потужні промислові буми та політичні перейменування, зберігає у своїй назві пам'ять про часи Запорозької Січі
Розповідаємо, як невелике козацьке поселення перетворилося на масштабний центр української металургії, чому дослідники ставлять під сумнів найпопулярнішу міську легенду та як відбувався складний процес повернення місту його законного, історичного імені у 2016 році.
Історія українських міст часто ховає свої витоки у документах часів козаччини. Офіційним роком заснування сучасного Кам’янського прийнято вважати 1750 рік. Саме цією датою датується перша письмова згадка про населений пункт у документальних архівах Кодацької паланки — військово-адміністративної одиниці Війська Запорозького Низового.
У ті часи ця територія була класичним прикордонням, де козаки засновували свої зимівники. Життя тут диктувалося суворими умовами Дикого Поля, а економіка базувалася переважно на рибальстві, скотарстві та контролі переправ через річку Дніпро. Географічне розташування відіграло ключову роль у формуванні перших стійких поселень, які згодом розрослися до масштабів великого населеного пункту.
Питання етимології назви міста довгий час залишалося предметом дискусій серед краєзнавців. За популярними народними переказами, які століттями передавалися з вуст у вуста, топонім походить від імені запорозького козака Каменя. Згідно з цією романтичною легендою, саме він заснував на цьому місці перший хутір, який згодом розрісся і отримав назву на честь свого засновника.
Втім, фахові науковці схиляються до значно прагматичнішої та географічно обґрунтованої версії. Як повідомляють фахівці Інституту історії України НАН України у своїх фундаментальних працях (детальніше в Енциклопедії історії України), назва міста має суто топографічне походження. У цій місцевості береги річки Дніпро були густо вкриті масивними скелями, кам’яними брилами та відомими дніпровськими порогами. Природний ландшафт був настільки характерним і кам'янистим, що топонім "Кам’янське" виник цілком природним шляхом, як опис навколишньої місцевості.
Справжня трансформація патріархального козацького села розпочалася наприкінці XIX століття. Поштовхом до кардинальних змін стало будівництво Катерининської залізниці та запуск потужного Дніпровського металургійного заводу. Це підприємство, збудоване Південно-Російським Дніпровським металургійним товариством, стало одним із найсучасніших на той час у Європі.
Запуск домн і прокатних станів спровокував колосальний демографічний вибух. Колишнє село почало стрімко перетворюватися на великий індустріальний центр. Сюди масово з’їжджалися тисячі робітників, інженерів та іноземних спеціалістів, шукаючи роботу на новому підприємстві. Забудова міста розділилася на робітничі колонії та престижну Верхню колонію для керівництва заводу. Кам'янське стало яскравим прикладом індустріальної урбанізації на теренах України.
Зі встановленням радянської влади місто спіткала доля багатьох інших українських населених пунктів — воно стало інструментом ідеологічної пропаганди. У 1936 році партійне керівництво прийняло рішення про перейменування Кам'янського на Дніпродзержинськ.
Нова назва була дана на честь Фелікса Дзержинського — радянського партійного діяча та засновника репресивної структури ВЧК. Це рішення не мало жодного історичного підґрунтя і було виключно політичним актом, спрямованим на закріплення радянських маркерів у топоніміці України. Цю штучну, нав'язану назву великий промисловий центр був змушений носити майже 80 років, поступово втрачаючи зв'язок зі своїм справжнім козацьким минулим.
Переломним моментом в історії міста став 2016 рік. Ухвалення пакету законів про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів запустило масштабний процес очищення мапи України від ідеологічних маркерів минулого.
19 травня 2016 року Верховна Рада України прийняла історичну постанову, згідно з якою місту офіційно повернули його споконвічну назву — Кам’янське. Цей крок супроводжувався масштабною роботою на місцевому рівні. Разом із назвою самого міста було перейменовано 727 вулиць, проспектів, провулків і площ. Багатьом з них також повернули їхні первісні, історичні імена, що існували до радянської окупації.
Офіційні представники та експерти Українського інституту національної пам'яті постійно наголошують на важливості таких кроків. У своїх офіційних роз'ясненнях щодо політики подолання наслідків тоталітаризму (опублікованих на офіційному порталі УІНП), вони зазначають:
Сьогодні Кам’янське продовжує свій розвиток як сучасне українське місто, яке не лише зберігає статус важливого індустріального вузла, але й шанує власну, справжню історію, звільнену від чужих ідеологічних нашарувань.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
16 липня 2026
