День 1595. 7 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах
Поплічники Сальдоса знісли його вєлікоє строєніє на сурікє в Херсоні. Це одоробло вже задовбало всіх. Після війни згребемо і вивеземо.
***
По дорозі на йогу в Херсоні зустрічаєш всяке, серед іншого – птахи, безпілотники та дивні собаки. Багато розбитого скла та плавленого металу.На йозі ми робили гарну послідовність вправ, зависаючи догори дригом. Потім наш вчитель зробив медитацію “Крим повернувся”. Ми перетнули річку, очерет і переможно рухалися через звільнену Херсонщину, її степи і пустелі, пливучи з заплющеними очима, аж до духмяного Криму, де знайшли чорний солодкий виноград, гігантські помідори, білі набережні, лавові гори, піщані дюни і напівдорогоцінне каміння кожен з нас щось знайшов, коли гойдався в гамаках зі стелі. Потім ми вийшли і їли тутови з дерев, і кожне дерево смакувало різне.Не буду писати про жах сьогодні ввечері. Жах тут. Але є і Крим який повернеться і на сьогодні все.
***
частина українців, які в соцмережах закликають “до переговорів”нагадують мені героїв того самого Булгакова:“Хотіли послати кудись колективну телеграму, але куди посилати? Кому? Навіщо? Покотилася хвиля горя, а потім стихла. І вже почали доїдати котлети і пити горілку…”От питання: з ким, на яких умовах, що чекатиме нас після них -чи не опиниться частина нас десь у таборах, на підвалах, а інші все одно на війні, тільки вже на стороні росії, а ми хіба проти перемовин в цілому – ці питання наче не існують для них.Істерять переважно чоловіки старшого і середнього віку (молоді у фб мало, може, тому), які не на фронті, і, судячи з усього, ніколи не були там, підкидають хмизу боти. Вибачайте – це я про те, що бачила у стрічках у фб. Може жіночих таких постів не менше.Хвиля почалася після атак на Київщину. А нічого, що Херсон, Харків, Суми під ударами постійно, щоденно? Агов, у нас війна.І зрозуміло, що це гарне ІПСО саме під ці удари.
***
Я би хотіла, аби у мене були виключно позитивні приводи приїхати до Херсона. Але не завжди так виходить. Цього разу я приїхала для того, аби проститись із людиною, яку називала Другом. І він мене теж. Так, я просто сіла в потяг і приїхала, щоб проститись.
***
Коли ви репостите фото загиблих людей на своїй сторінці, ви робите це не тому, що «світ має бачити».Світ не читає ваш фейсбук, не прикривайтесь цим.Репости таких світлин – це частина власної емоційної розрядки, бажання шокувати, отримати реакцію, охоплення. Чи просто це дає вам відчуття, що ви зробили щось важливе.Але між свідченням і споживанням чужої смерті є межа. Загибла людина – не просто жахливий контент, чому ви цього ніяк не втямите? Той момент, коли наявність емпатії перетворюється на втрату емпатії.Не потрібно множити біль! Не кожне фото потрібно поширювати.Гідність загиблих і право їхніх близьких на людське прощання важать більше, ніж будь-які лайки, алгоритми чи показове «світ має бачити».
Це нонсенс: чоловіки, які роками виживали в окупації, нарешті перетинають кордон, отримують білі паспорти і… одразу з кордону потрапляють до ТЦК та на ВЛК. З формулюванням — «невчасно стали на…
Найдивніше питання для ВПО.Ну як, вам у нас подобається?І якщо для дітей і молоді, то ніби й норм.То для людей більш поважного віку це дещо дратує.Бо їм було добре вдома.Їх…
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 липня 2026
