Прогнози щодо війни, переговори, Трамп і територіальні компроміси — нове інтерв’ю Кирила Буданова
В українській системі влади голова Офісу президента – нерідко друга за значенням посада в державі, особливо коли її займає людина амбітна та добре поінформована. Про “притирку” з президентом Зеленським, Андрія Єрмака, мирні переговори, плани України, Крим, нищення логістики росіян, Дональда Трампа, конфлікт з Польщею, Білорусь та багато іншого – читайте в інтерв’ю голови Офісу президента Кирила Буданова для РБК-Україна.
Другого липня виповнилося півроку, як Кирило Буданов очолив Офіс президента. РБК-Україна неодноразово описувало, як і чому президент запропонував йому цю посаду, з якими викликами довелося стикнутися новому голові ОП і як складаються його відносини з Володимиром Зеленським.
Зараз з’явилась нагода поставити багато з цих питань Буданову особисто. Але, в своїй звичній манері, він тяжіє до максимально лаконічних відповідей, інколи – взагалі відповідає питанням на питання. Однак попри це, при уважному прочитанні інтерв’ю між рядків можна знайти чимало відповідей.
Про стосунки з Зеленським і нову посаду
– Ви вже півроку на новій посаді. Ви так собі уявляли цю нову для вас роботу, чи щось, можливо, було неочікувано?
– В цілому так, нічого особливо нового, маю на увазі неочікуваного, я не зустрів.
– Але це нова для вас специфіка роботи: ви людина військова, а зараз на державній службі. Цей перехід був легким для вас?
– Абсолютно легкий, але я б не був таким категоричним, що ця робота суто державна і більше нічого. Ні, ми в стані війни, тому вона багато в чому так само перетинається з більш військовою специфікою, скажімо так.
– Є думка, що вас запрошували на цю роботу з огляду на можливість досить швидкого завершення війни. Натомість так сталося, що вам доводиться займатися, зокрема, багатьма дуже рутинними, звичайними обов’язками голови Офісу. Це так?
– Стосовно рутинної роботи – так, вона завжди існувала і існує. На моєму попередньому місці її було не менше, повірте мені.
– А опишіть момент, коли президент запропонував вам очолити Офіс. Чи зразу ви погодились?
– Було кілька розмов. В принципі, так воно і відбувалося. Нічого особливого, мені здається, я так пригадати зараз не можу. Це нормальна технократична бесіда.
– Деякі наші джерела говорять, що ваша манера комунікації з президентом дещо відрізняється від манери вашого попередника на цій посаді, Андрія Єрмака. А саме, ви фізично знаходитесь з президентом менше часу і комунікуєте суто по робочих питаннях. Натомість як попередник знаходився поряд дуже часто в режимі 24/7.
– Куди його манера завела, всі, в принципі, побачили.
– Думаєте, це одна з причин?
– Ні, абсолютно ні, але зрештою ми всі бачимо результат.
– Тобто ви хочете не повторювати помилок?
– Всі, я думаю, в світі хочуть не повторювати помилок.
– Ваші стосунки з президентом вкладаються в парадигму “начальник-підлеглий” чи все складніше?
– Я в будь-якому разі є його підлеглим, тому в мене з цим як мінімум нема проблем, зважаючи на те, що я все ж таки військова людина.
– І комунікуєте ви з президентом винятково по робочих питаннях?
– Ви знаєте, цих робочих питань так багато, що, повірте, вистачає.
– Ваш пересічний робочий день можна, в принципі, якось описати, чи все суто індивідуально або не цікаво?
– Все індивідуально, але перші зустрічі, стандартні зустрічі, починаю о 8 годині тут.
– А завершуєте?
– Як завершується.
– Єрмак поставив рекорд за перебуванням на цій посаді. Якийсь його вплив в системі влади ви відчуваєте? Чи відчували, можливо, у попередні місяці?
– Це дивне питання. Ви ж самі кажете, людина довгий час займала цю посаду.
Він вибудовував ту вертикаль, яка, вочевидь, підходила для нього. У мене трошки інші підходи. Я вибудовую роботу так, як це бачу.
– А коли ви в останній раз чули прізвище Єрмака в якомусь робочому контексті?
– Останнім часом не чув.
– Наші джерела розповідають, що на початку у вас були прохолодні відносини з президентом, однак потім ви мали досить серйозну розмову, в якій обговорили, що кого непокоїло, розставили крапки над і, і зараз стало краще. Чи це так?
– Я думаю, що ні. Але, знову ж таки, у мене своя модель роботи і управління. Він звик до тієї, до якої він звик. І це нормально. Це трансферний, перехідний період. Це абсолютно нормально.
– Тобто “притирка”.
– Так, в будь-якому колективі це є. І проблеми в цьому ніякої немає, і бути не може.
– Зараз притерлися вже?
– Я думаю, що так.
Про війну, переговори і план України
– Тоді давайте перейдемо до питань щодо війни. На вашу думку, якби росіяни знали, що їхня “есвео” триватиме вже стільки часу, вони б тоді, в 2022-му, ризикнули б на повномасштабне вторгнення?
– Це більше філософське питання. На мою думку, ні, не почали би. На думку багатьох людей, з якими я стикався із російського боку, – теж ні.
– Мирний процес вже тривалий час рухається із равликовою швидкістю. Чи є підстави вважати, що хтось або щось зможе в осяжній перспективі його пришвидшити?
– Давня мудрість говорить: допоки живу, надіюся. Будь-яка війна колись закінчується. Не було ще жодної війни, яка не мала завершення.
– Я маю на увазі певні плани чи події, на кшталт візиту Віткоффа з Кушнером до Києва.
– Він уже багато разів відтерміновувався. Але питання ж не в візиті. Питання в тому, чим це все завершиться. Якщо нам потрібно завершення, то форма – це вже досить другорядне питання.
– За час повномасштабної війни у нас було чимало різних “планів”. Який наш план зараз і як у нього вкладаються окремі наші дії останнього часу?
– Що ви маєте на увазі?
– Починаючи від указу про дозвіл на парад, потім лист до Путіна, папірець з його рейтингами, операція “Острів Крим”, небувало системне винищення російської логістики тощо.
– Різного роду дії щодо зниження рівня функціонування їхньої логістики ми багато разів намагалися зробити. Інколи це йде більш результативно, інколи менш результативно. Зараз, вочевидь, – і всі це бачать із стрімким розвитком технологій – це стало нам робити легше.
Тому сукупно це точно допоможе нам. І іншого варіанту у нас зараз і не існує.
– А чому став можливим такий помітний прорив в кількості і якості знищення цілей?
– Прорив у кількості. Тобто об’єми нашого власного виробництва стали вже достойні, скажімо так, що дозволяє збільшити інтенсивність. А інтенсивність дозволяє досягти певних результатів.
– Які ще елементи нашого плану? З того, що можна розкрити.
– Стабілізація фронту. Нічого нового тут нема.
Фронт має бути більш-менш сталим. Для досягнення цього багато в чому потрібно знищення логістики або її максимальне ускладнення. Що, зрештою, всі зараз і бачать.
Про Крим та паливну кризу
– Звузимо до Криму. Крим зараз в новинах кожного дня. Які наші цілі там? Зокрема, щоб понаїхавші росіяни повтікали? І який наш меседж до українців, які зараз в Криму, які люблять Україну і чекають, поки вона повернеться?
– Я хотів би сказати, користуючись можливістю, таким людям, які насправді розуміють, що Крим – це Україна і це єдине ціле, і ніколи розірвати цей зв’язок нікому не вдасться – що їм треба з розумінням ставитись до того, що відбувається.
Я розумію, що вони бачать в цьому всьому, окрім успішних ударів по ворогу, ще і соціальні проблеми для себе особисто, пов’язані з тим, що нема бензину, це просто факт. Перебої зі світлом величезні, часто – з водопостачанням, це похідне від перебоїв з електроенергією здебільшого.
Але всі ці незручності – заради великої мети, а велика мета – це повернення додому.
Зараз нам головне – обрізати всю цю південну логістику, бо через територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим йде забезпечення угруповання “Днєпр”, при чому дуже так серйозно.
– Росіяни, таке враження складається, починають мавпувати наші дії. Зокрема, частіше цілеспрямовано обстрілюють АЗС.
– Вони всі ці роки інтенсифікують удари. По АЗС – йдеться, перш за все, про прифронтові регіони. Це величезна проблема, але будемо вирішувати її.
– Не варто очікувати паливної кризи в нас?
– Де саме?
– В Україні загалом.
– Де саме?
– В Києві.
– Я не бачу ознак для цього.
Про Трампа і “дух Анкоріджу”
– Останнім часом Дональд Трамп відзначився цілою низкою проукраїнських коментарів, підписався під заявою G7, теж із правильними формулюваннями. Як ми змогли його схилити на наш бік і наскільки тривалим буде ефект?
– Давайте краще думати, як нам не втратити цю підтримку, яку він виявив в цей час. Бо для нас це справді важливо.
– А як?
– Все дуже легко. Всі в світі люблять переможців. Тих, хто програє, ніхто не поважає. І всерйоз до них не ставиться.
Трамп одностайно любить переможців. Тож треба показувати перемогу, це дасть нам шанс.
Не те, що показувати – а мати її насправді. Це дасть нам шанс утримати прихильність. Яка нам, зрештою, потрібна не як знак чогось, а як конкретні кроки.
– Я правильно розумію, що ми показуємо нашим американським друзям…
– Нічого нікому вже давно не показуємо.
– Не показуємо фотографії Капотні або карти фронту?
– Ще раз вам кажу, ми працюємо на перемогу України.
Якою буде ця перемога, залежить від нас. Але для того, щоб вона була справжньою, нам потрібні союзники, партнери, друзі і так далі. А за це треба поборотися.
– У Трампа невдовзі складне політичне випробування – вибори в Конгрес з дуже непростою соціологією. Є ймовірність того, що все так може закрутитися, що він просто втратить інтерес до України загалом?
– Я вам сказав: з тими, хто виграє, всі хочуть мати справу. З тими, хто перемог не має, ніхто не хоче бути поряд.
– Зі свого боку, агресори постійно апелюють до певного “духу Анкоріджу”. Ви розумієте, про що мова?
– Чудово розумію.
– Що це таке?
– Це інтерпретація того, що сталося там на Алясці. І в кожної сторони вона своя.
Росіяни вірять в те, що вони зазвичай називають “3 плюс 2”. Це їх право, вони можуть це вірити.
– А розшифруйте, будь ласка.
– Три – це Автономна Республіка Крим, Донецька, Луганська область. Плюс два – це частини Херсонської, Запорізької області, які зараз під їх контролем.
Тобто завершення війни на таких умовах, визнання всіма повного суверенітету Російської Федерації на цій території. Оце є “дух Анкоріджа”. Такий сенс росіяни вкладають в цей термін. І багато інших кроків, але в тому,
- Останні
- Популярні
Новини по днях
7 липня 2026
