Від кількох паростків до сотень саджанців: як рівнянин 30 років вирощує гінкго
Анатолій Терещук із Рівного уже 30 років вирощує гінкго, ділиться саджанцями з Україною і вірить у силу природи У його дворі росте дерево, з яким він вітається щоранку. У робочому кабінеті – карта Рівного з позначками, де вже прижилися саджанці гінкго. А на присадибній ділянці – сотні молодих дерев, які з часом роз’їдуться в різні куточки України.
Знаний рівненський травник і науковець Анатолій Терещук нещодавно зустрів свою 93-тю весну. До цієї дати він видав нову книгу – «Гінкго-цілитель. Тридцять років разом». І каже, що це, можливо, ще не остання.
– Сподіваюся дожити до столітнього ювілею, – усміхається Анатолій Іванович. – Почуваюся добре, адже живу у злагоді з Господом, людьми і природою. Я часто повторюю: Всесвіт чекає від нас добрих думок, а Земля – розумних дій.
Останні три десятки років свого життя він популяризує гінкго – одне з найдавніших дерев на планеті, феномен рослинного світу. Каже, що не просто вирощує рослини, а створює «мережу життя».
– Це не хобі, а мій внесок у примноження рослинного світу й оздоровлення населення України, – говорить він.
– Рослинами я цікавився ще замолоду, коли навчався у школі, – продовжує мій співрозмовник. – Перше моє знайомство з гінкго відбулося в Польщі. Саме там я побачив косметичні креми, виготовлені з листя і плодів цього дерева. Запакував ними цілу сумку, привіз до Рівного і запропонував центральній аптеці. Ще й мав із цього гарний зиск.
Тоді в нього й виникло велике бажання виростити це дерево в себе вдома. Але довго не міг дістати насіння. Зрештою, каже, вдалося винести його крадькома зі столичного ботанічного саду.
У 1995 році Анатолій Терещук висіяв перше насіння на своїй присадибній ділянці. Але воно не зійшло. Дуже засмутився і спересердя накрив ділянку шифером. Коли згодом підняв його, то очам своїм не повірив – з’явилися паростки.
Відтоді вже три десятки років свого життя він присвячує вирощуванню цього унікального дерева.
Анатолій Терещук показує у своєму робочому кабінеті карту Рівного. На ній позначені місця, де висаджені саджанці гінкго. Розповідає, що кілька дерев із його власного розсадника добре прижилися в парку імені Тараса Шевченка. Гарна алея виросла і на території палацу культури та спорту «Хімік».
Травознай радіє, що нині в обласному центрі росте вже близько 500 дерев гінкго. А по всій Україні – близько десяти тисяч.
– Приміром, Львів має статус столиці кави, – продовжує Анатолій Іванович. – А наше місто можна називати столицею гінкго. Щоб підтвердити свою думку, я навіть звернувся до штучного інтелекту. І ось що він мені відповів: «Ідея назвати Рівне гінкго-столицею України виглядає досить обґрунтовано і навіть цікаво, особливо в локальному контексті. Рівне справді виділяється кількістю гінкго серед обласних центрів».
Розмова плавно переходить до лікувальної теми.
– Ти знаєш, що таке гінкголікування? – запитує Анатолій Іванович.
Побачивши, що я затримався з відповіддю, усміхається:
– Темнота! Ось у мене у дворі росте дерево гінкго, яке я посадив із насіння 30 років тому. Воно вже плодоносить і є моїм енергетичним цілителем. Я щодня вранці або з 17-ї до 18-ї години приходжу до нього і лікуюся. Спочатку обов’язково вітаюся, ніби розмовляю з людиною.
Він притуляється до дерева спиною і подумки уявляє, як наповнюється його енергією. Далі переходить на чотирикратне дихання. У такому стані перебуває 10–15 хвилин. Після сеансу дякує дереву за допомогу.
– І відчуваю, що воно додає мені сили, – каже травознай.
Анатолій Терещук пропонує мені посмакувати подрібненим листям гінкго.
– Не ковтай, а пожуй у роті, – говорить він. – Маєш відчути спочатку солодкий присмак, а потім гіркуватий.
За його словами, протягом останніх тридцяти років він постійно вживає листя і горішки цього дерева. Свіже листя використовує для салатів і смузі, із сухого виготовляє фіточаї. Порошок із листя додає як дієтичну добавку.
– Гінкго – одна з найпотужніших дієтичних добавок для підтримки розумової праці, пам’яті, концентрації та ясності мислення, – переконаний Анатолій Іванович. – Між іншим, я щоранку ще випиваю горнятко кави. Але тільки після їди!
Кажу йому, що моя знайома п’є каву на голодний шлунок.
– Ти їй передай від мене «вітання»: таким чином вона скорочує собі життя десь на років десять! – відповідає він по-своєму категорично.
На присадибній ділянці Анатолія Терещука – сотні саджанців гінкго. Але серед них є одне особливе.
– Ось бачите, в цьому горщику тягнеться догори вже рівненське гінкго. Я виростив його з насіння власного дерева, яке посадив 30 років тому, – не приховує задоволення травознай.
А ще він змайстрував гінкго-піраміду. Молоді деревця охоплюють її з усіх боків. Тому, каже, ця піраміда в нього «жива».
– Я тут теж набираюся енергії, – додає Анатолій Терещук.
Василь ЗАКРЕВСЬКИЙ
Журналіст із багаторічним досвідом, працює з меморіальними матеріалами про Захисників України, локальними історіями та суспільними темами. У своїх текстах поєднує документальність і уважну роботу з особистими історіями та біографіями.
Працював відповідальним секретарем журналу «Київська старовина» та головним редактором газет «Ірпінський вісник» і «Ірпінь єдиний». Автор кількох книжкових видань. Має досвід соціологічної роботи в КМІС та участі в реалізації медійних проєктів.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 липня 2026
