Відпуст в Олеській святині: як 135 років тому на Бущині поставав унікальний храм
24 червня Олесько відзначає особливу духовну дату — відпуст у церкві Успення Пресвятої Богородиці. Цей храм, зведений наприкінці XIX століття завдяки неймовірній згуртованості громади та меценатам, уже понад століття залишається символом нескореної віри Галичини.
Про це йдеться на сторінці ОлеськоЛюдиПамятьМузика
Однією з найбільших духовних святинь селища Олесько є церква Успіння Пресвятої Богородиці. Як зазначає у своїй книзі «Олеська парохія» Володимир Кепич, кінець XIX — початок XX століття став часом особливого розквіту церковного життя в регіоні. Цей золотий період нерозривно пов'язаний із постаттю отця Атаназія Пашковського, який був парохом Олеська з 1857 до 1896 року.
Бачачи, що дві старі дерев'яні церкви вже відбувають свій вік, отець Атаназій взявся до великої справи — будівництва нового мурованого храму. Величезних коштів парафія не мала, проте парох покладався на Божу допомогу та згуртованість людей. Тож для випалювання цегли священник придбав окрему ділянку землі, будівельний камінь безкоштовно заготовляла та привозила місцева громада. Фінансові пожертви надходили не лише від мешканців Олеська, а й з інших повітів Галичини.
Проєкт майбутньої перлини розробив видатний український архітектор Василь Нагірний. Будівництво стартувало у 1885 році.
Завдяки жертовності олеських міщан, ремісників та церковного брата Дмитра Панаса, вже за п'ять років у центрі містечка постала велична хрестокупольна святиня з великою центральною банею та чотирма меншими куполами.
24 червня 1891 року, у день Різдва святого Івана Хрестителя, храм урочисто посвятив митрополит Сильвестр Сембратович. На згадку про це в стіну церкви вмурували мармурову таблицю: «Сей храм воздвигнули парохіяни тутешні заходом пароха о. Атанасія Пашковського, а посвятив Преосвященний Митрополит Кир Сильвестр Сембратович дня 24 червня 1891 р.».
Згодом, за рішенням Апостольського Престолу, церква отримала численні відпустові привілеї. З Риму сюди доставили благословенні ікони Пресвятої Богородиці та святого Івана Хрестителя, а також цінні реліквії.
Олеський відпуст завжди був магнітом для вірян з усього довкілля, свідчення про що зберігаються в родинних переказах місцевих мешканців.
Майже 30 кілометрів розбитої дороги не лякали прочан. Вбрані у святкові вишивані строї, галичани поспішали до храму, аби в спільній молитві подякувати Богові. Цей живий зв'язок поколінь триває й донині, єднаючи історію та сучасність навколо Олеської святині.до святині,
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 червня 2026
