«Живу майже одним днем», – розповідь жительки Краматорська про Чехію

28.04.2026, 09:52 acmc.ua

Марія чотири роки тому мала всього десять хвилин, щоб взяти речі і разом із дітьми залишити Краматорськ. Своє прізвище вона не називає з міркувань безпеки, адже її чоловік боронить нині Україну. З 2022 року в Марії нова країна, мова та робота. Двоє дітей встигли вирости в Празі. Повертатися жінці нікуди: будинок розбитий. Прага стала домом, якого вона не планувала, але від якого вже не поспішає йти.

Історія Марії – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

Не я вирішувала їхати за кордон. Мій чоловік має військову освіту і до 2014 року був у резерві, а потім повернувся на службу. Він і наказав: «Мені буде спокійніше, якщо ти із дітьми поїдеш».

Перші три години повномасштабного вторгнення ми сиділи в підвалі, потім забігли на 10 хвилин додому, схопили тривожну валізу, гітари сина, мій ноутбук, і я з двома дітьми 11 та 15 років поїхала з Краматорська. Кордон ми перетнули 2 березня 2022 року.

Нам пропонували залишитися в Румунії, Угорщині, Австрії, Німеччині, та ми обрали Чехію. Ще коли стояли на кордоні з Румунією, мені зателефонував знайомий з роботи з Чехії і сказав: «Якщо вам нікуди їхати, їдьте сюди. Ми вже задонатили, скільки могли, але краще допоможемо певній родині». І ми дуже йому вдячні.

Спочатку житло було для нас безплатним від господарів, потім Чеська республіка платила їм за проживання дітей близько півроку. Перші два місяці ми також від країни, яка нас прихистила, отримували грошову підтримку.

Фото від героїні

Мені допомогли з роботою – і вже 11 квітня 2022 року я вийшла працювати. Мені для цього потрібна була лише англійська мова. Нині я виконавчий асистент двох керівників в IT-компанії. Спочатку мені дали одного, потім вирішили, що потягну двох.

Чехи допомогли влаштувати дітей до школи. Ми спочатку жили під Прагою. Потім переїхали до столиці. Щоправда, нову квартиру шукали три місяці. Не всі хочуть здавати українцям, але в Чехії за законом всі рівні перед вибором житла, перед пошуком роботи. Якщо в оголошенні хтось напише «не здаю українцям» чи навіть «перевага для сім’ї без дітей», може отримати штраф до двох мільйонів крон.

Курси чеської мови є змога пройти безплатно через Уряд праці, однак доведеться і працювати, і вчитися одночасно. Бо поки ти вчиш чеську, треба за щось жити, стипендію не платять. Майже всі йдуть на роботу: хто прибиральницями, хто на кухні, навіть з вищою освітою. Мої діти вивчили мову в школі, а я була на курсах і вже маю рівень «C». Потрібно лише скласти екзамен, який коштує 5000 крон (близько 200 євро).

Щодо медичного страхування, якщо працюєш, за тебе платить роботодавець. Коли діти навчаються, то держава сплачує до їхнього 26-річчя. Якщо ж людина не працює і не навчається, то самостійно має платити майже 100 євро на місяць.

Мої діти отримують освіту безплатно. Молодший закінчив загальноосвітню і вступив до готельної школи на туристичний бізнес. Старший, завдяки протекції знайомої чешки, вступив до загальноосвітньої гімназії на природничі науки. Він вже написав пробний екзамен на безоплатну вищу освіту і вступив на факультет ядерної фізики на спеціальність ядерні реактори.

Щодо дозвілля, то молодший син знайшов ансамбль «Джерело», де танцює українські народні танці. Старший пише електронну музику. Взагалі, Прага – класне місто для культурної діяльності. Завжди знайдеш свого слухача і глядача.

Мій рівень життя порівняно з Україною не змінився. Зарплата, мабуть, підвищилась, але дуже багато забирає оренда житла.

Нової спільноти в мене майже немає. Я намагаюсь спілкуватись на роботі, щоб вчити мову. Також розмовляю з масажисткою з Рівного, яка дуже мені допомогла, але окремо на зустрічі української спільноти не ходжу. Ми всі маємо майже однакові проблеми, і часто спілкування закінчується сльозами, а моя психіка цього не витримує. Я про це щодня чую і бачу. Мій чоловік служить. Мої родичі виїжджали з окупації з-під Ізюма через росію, коли два тижні сиділи без їжі.

У Чехії сортують сміття. І це мене приємно вразило, бо в Україні я намагалася всіх цьому вчити. Тут вивіз сміття, яке сортував та відносив до спеціальних баків, безкоштовний, а в іншому випадку доведеться платити.

Фото від героїні

Вражає й чистота навколо. Таке відчуття, що пилу навіть немає. Я авто мию двічі на рік. Також мені подобається, що Чехія – невелика країна, наче концентрована. Тут все близько: ліси, річки, озера.

Мені дуже імпонує, що чехи – працелюбні, наче бджоли. У країні не затримуються ті, хто не хоче працювати. Тому тут невелика кількість емігрантів. А ті, які є, всі працюють. У Чехії майже нульове безробіття. Українці закрили дуже багато вакансій у сфері обслуговування.

Тут добре розвинений ринок готової їжі, чехи люблять кудись ходити і мало готують. Вони дивуються тому, що я готую вдома. Чехи вважають це втратою часу.

Я призвичаїлась ходити до саун, яких тут дуже багато різних типів. У п’ятницю ввечері це дуже допомагає розвантажитись.

Чотири роки я живу майже одним днем. Нічого більшого, ніж випускні та вступ дітей, не заплануєш. Наш статус у країні не дає можливості купити житло, навіть автівку не можемо перереєструвати на чеські номери.

Робочі візи дають лише тим, хто йде на вакансії, які не закривають чехи. Мені робочу візу не дадуть, бо я працюю зараз замість жінки, яка пішла в декрет, і колись вона з нього вийде. Поки що буде так до кінця березня 2027 року, поки діє в Європі закон щодо українських біженців. Тож неможливо планувати щось довгострокове ані в Чехії, ані в іншій країні Європи.

Моя перспектива – навчити дітей і вже бути в їхніх руках, аби вони допомагали та підтримували мене. Я попередила їх, що спадку ніякого не буде. Налаштувала їх, що нині не варто прив’язуватись до одного місця.

Мені нікуди вертатися в Україні: під мій будинок в Краматорську прилетіла бомба, дім під Ізюмом розбитий до фундаменту. Я вже попрощалася з усім, що в мене було. В Чехії за чотири роки нажила більше, ніж маю в Україні, враховуючи і вивчену з нуля мову. Тож я ще подумаю, чи повертатися.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram. Долучайтесь!

У столиці відкрили першу комунальну аптеку для переселенців з Маріуполя. Новий простір став частиною системи допомоги, де можна отримати консультації, діагностику, ліки та реабілітацію.

Про це повідомляє Вадим Бойченко, начальник Маріупольської міської військової адміністрації.

У Києві відкрили першу комунальну аптеку для переселенців з Маріуполя. Вона стала фінальним етапом формування «Єдиного медичного простору» мережі «ЯМаріуполь.Здоров’я». Аптека знаходиться за адресою: вул. Якова Гніздовського, 9, м. Київ.

Новий заклад працює як частина комплексної системи підтримки маріупольців. У межах одного простору пацієнти можуть отримати консультацію лікаря, пройти діагностику, придбати необхідні ліки та скористатися послугами реабілітації.

Аптека вже приймає відвідувачів і відкрита для всіх, хто потребує допомоги.

У межах відкриття представили сам простір, роботу медичного хабу «ЯМаріуполь.Здоров’я» та перші відгуки партнерів проєкту.

Створення такого центру має на меті зробити медичну допомогу для переселенців більш доступною та зручною.

Краматорськ протягом 26 квітня пережив 14 російських атак. Найтяжчі наслідки спричинив удар авіабомбами ФАБ-500 — загинули двоє людей, ще один чоловік дістав поранення.

Про це повідомляє Олександр Гончаренко, начальник Краматорської міської військової адміністрації.

Краматорська громада протягом 26 квітня 14 разів опинилася під російськими обстрілами. Ворог застосовував авіабомби, FPV-дрони та ударні безпілотники по житлових кварталах, критичній інфраструктурі та цивільних об’єктах.

Уночі російські війська атакували критичну інфраструктуру трьома безпілотниками «Герань-2». Зранку місто зазнало серії ударів FPV-дронами по автомобілях і гаражному приміщенню в одному з мікрорайонів.

Найтяжчий удар стався о 09:55, коли російська армія скинула три ФАБ-500 на один із мікрорайонів Краматорська.

Внаслідок атаки загинули двоє мешканців міста — жінка 1976 року народження та чоловік 1981 року народження. Ще один чоловік 1976 року народження отримав поранення.

Через обстріл пошкоджені 17 приватних будинків і дві багатоповерхівки.

Після обіду російські війська продовжили атаки. Три безпілотники «Герань-2» вдарили по території ландшафтного парку, а FPV-дрон пошкодив два житлові будинки у приватному секторі.

У місті працюють аварійні бригади, комунальні служби та керуючі компанії. Фахівці відновлюють пошкоджені комунікації, а мешканцям видають набори для швидкого ремонту вибитих вікон.

Російські обстріли Краматорська спричинили дві пожежі у місті. Надзвичайники гасили загоряння в гаражі та автомобілі, працюючи в умовах загрози повторних атак.

Про це повідомляють у Державній службі України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Краматорськ знову зазнав російських обстрілів, які спричинили пожежі у різних районах міста. Рятувальники оперативно виїхали на місця влучань та ліквідували наслідки атак.

Після першого удару загорівся гараж. Надзвичайники локалізували пожежу на площі 30 квадратних метрів, однак через ризик повторного обстрілу змушені були тимчасово залишити місце події та призупинити роботи.

Згодом ще одна атака спричинила займання автомобіля. Пожежу ліквідували на площі 10 квадратних метрів.

Окрім Краматорська, рятувальники працювали і в інших громадах Донеччини. У селі Мирне Слов’янської громади вони загасили пожежу господарської споруди площею 12 квадратних метрів.

У селі Новоолександрівка надзвичайники

Читати повністю…