«Кожен хоче мати голос» – як технології змінюють реабілітацію військових з порушеннями мовлення
У військових госпіталях є пацієнти, яким найскладніше пояснити свої потреби, висловити почуття та обговорити з лікарем план реабілітації. Це захисники, які з різних причин отримали порушення мови та мовлення, та нерідко відчувають себе відірваними від звичного світу спілкування.
Завдання фахівців у таких випадках – не лише порозумітися з пацієнтами, а й допомогти їм знайти спосіб знову бути почутими у своєму оточенні та суспільстві. Саме тому в реабілітації дедалі частіше використовують альтернативну та додаткову комунікацію. Один із таких інструментів – український мобільний застосунок «Я кажу», який створила громадська організація «Говори!» разом із IT-компанією Harmonic Advance.
Як застосунок допомагає військовим «повернути голос», а спеціалістам – точніше визначати проблеми і потреби пацієнтів, для veteran.com.ua розповіла ерготерапевтка одного з військових госпіталів Хмельниччини Юлія Довгань.
Читайте також: У Вінниці психолог допомагає ветеранам із порушеннями зору адаптуватися до цивільного життя – подробиці
Багато українців не знають, яку роботу виконують ерготерапевти. Однак саме вони допомагають військовим після травм, поранень та захворювань адаптуватися до повсякденного життя.
«Моє завдання – навчити людину самообслуговуванню, допомогти їй адаптуватися до життя з тими порушеннями, які вона має, підібрати обладнання. Ерготерапевти першими з’ясовують запит людини – що їй потрібно, щоб повернути самостійність, краще почуватися, бути впевненою у собі», – розповідає Юлія Довгань.
Щодня у госпіталі ерготерапевтка готує частину військових до протезування, а інших – навчає користуватися протезами. Комусь потрібно заново опанувати базові навички: одягатися та роздягатися, пересідати з ліжка на крісло колісне, користуватися ліфтом, ходити вулицями, які не завжди пристосовані для людей з інвалідністю. Хтось вже починає виконувати побутові справи і разом з Юлією на адаптованій кухні госпіталя вперше нарізає овочі та готує прості страви. Також важливо зміцнити м’язи та покращити фізичний стан, тож Юлія разом зі своїми пацієнтами відвідує басейн.
Кожній людині потрібен індивідуальний підхід, але окремий виклик у реабілітації – пацієнти, які не можуть говорити або мають серйозні порушення мови та мовлення.
За словами Юлії, таких пацієнтів у відділенні зазвичай декілька на місяць. Причини різні: черепно-мозкові травми, інсульти, сильні контузії, щелепно-лицьові ушкодження. Все це – абсолютно різні випадки, які потребують різного підходу.
«Є люди, які мають, наприклад, щелепно-лицьові травми, і через це тимчасово або постійно не можуть говорити. Проте вони можуть читати, писати, сприймати усну мову і письмовий текст, – розповідає Юлія Довгань. – Однак є і більш важкі ситуації. У нас є пацієнти з афазіями після інсульту, які мають порушення усвідомлення (розуміння) мовлення, коли людина не завжди правильно сприймає зміст почутого, не може зрозуміти речення з трьох і більше слів, зіставити реальний предмет та його зображення на телефоні».
У кожному випадку фахівці обирають спосіб комунікації, який дозволяє знайти спільну мову з пацієнтом.
Читайте також: У Києві відкрили реабілітаційний центр Recovery - які послуги надаватимуть ветеранам та військовим
Пошук засобів альтернативної комунікації починався з простого – карток і базових сигналів.
«До нас приходили пацієнти, і ми не розуміли, чого вони хочуть, які мають скарги, тож головним завданням було визначити запит людини. Ми почали з того, що в нас на столі було дві наліпки – «так» і «ні», і вже можна було спілкуватися з людьми простими питаннями», – згадує Юлія Довгань.
Наступним кроком стало знайомство з мобільними застосунками для альтернативної комунікації. Один із них – «Я кажу» використовує технологію Text-to-Speech: користувач набирає текст на смартфоні або планшеті, а програма озвучує його голосом. Крім того, можна зберігати окремі, часто вживані фрази, редагувати їх та сортувати в тематичні папки, а також переглядати історію діалогів.
«Буває, що пацієнт вже приходить до нас з месенджером, у якому пише нам повідомлення. Проте кожна людина хотіла б мати голос, і ми розповідаємо їй, що існує застосунок, який дозволяє озвучувати повідомлення, зберігати фрази для кожної теми. Це дуже зручно – пацієнти завантажують його і без проблем спілкуються в магазині, кав’ярні, аптеці», – розповідає ерготерапевтка.
Застосунок зручний і для фахівців – вони додають у нього фрази та повідомлення для кожного пацієнта, який має порушення мови та мовлення, і зберігають історію спілкування.
Для людей, які внаслідок захворювань не тільки втратили здатність говорити, а й мають порушення усвідомлення мовлення, обирають інші інструменти. Тут допомагає комунікатор TippyTalk, який використовує для спілкування піктограми та дозволяє додавати будь-які картинки та фото. Таким чином людина може спілкуватися за допомогою зображень.
«Його використовують для невербальних людей, дітей з розладом аутистичного спектра. Ми найчастіше працюємо з ним із людьми після інсультів, черепно-мозкових травм, які мають порушення мовлення, – говорить Юлія Довгань. – Спочатку потрібно визначити, чи розуміє людина картинку, як вона зіставляє предмет із зображенням – наприклад, реальне яблуко і яблуко на картинці. На це потрібен певний час. Потім вже йде побудова речень, навчання інтерфейсу програми».
Ерготерапевтка зазначає, що у її практиці був пацієнт, якому було важко зіставити зображення продуктів з реальною їжею, тому фахівці, замість готових картинок у застосунку, додавали туди самостійно зроблені фотографії. Так йому стало простіше ідентифікувати звичні продукти та предмети.
Читайте також: Як ветеранам знайти реабілітаційні центри у своєму місті – в Україні діє онлайн-платформа
Попри ефективність технологій, фахівці часто стикаються з опором – особливо з боку родин пацієнтів.
«Є упередження, що якщо людина почне користуватися альтернативною комунікацією, то вона ніколи не заговорить. Але це міф. Насправді це навпаки – сходинка до відновлення мовлення», – наголошує Юлія.
Саме через відсутність підтримки близьких військові з порушеннями мови та мовлення можуть припиняти користування цифровими інструментами після закінчення реабілітації у госпіталі.
«Якщо немає підтримки родини, людина не продовжуватиме використовувати додаток, бо сама з собою говорити вона не буде. Якщо сім’я підтримує, легше далі розвиватися. У нас був пацієнт, який мав дуже важке заїкання, і коли нервувався – писав повідомлення у месенджер замість того, щоб сказати. Ми показали йому додаток «Я кажу», і зараз він дуже часто його використовує – і з лікарями, і в кав’ярні. Ми намагаємося, щоб ці інструменти не залишалися в стінах госпіталю», – наголошує Юлія Довгань.
Читайте також: Реабілітація через плавання та дайвінг: у Львові відкрили безбар’єрний 25-метровий басейн
Один із найяскравіших випадків у практиці Юлії – робота з пацієнтом із важкою черепно-мозковою травмою Олегом. Він досі має в лобній частині уламок, і коли тільки починав відновлення – відчував сильну апатію.
«У нього був запит – навчитися самостійно стояти, самостійно одягатися, адже одна сторона у Олега повністю не працює. Нам потрібно було, щоб він максимально опанував навички самообслуговування, – згадує ерготерапевтка. – Олег міг говорити, але не розумів складних інструкцій – речень, в яких три чи більше слова, наприклад: «дай мені рожевий м’яч». Такі фрази треба було розбирати на менші частинки. Чоловік не розумів, що ми від нього хочемо, а тому – не мав мотивації, ми не знали, як до нього підібратися».
Врешті фахівці спробували працювати з ним за допомогою мобільних застосунків для комунікації.
«Ми говорили з ним і паралельно показували малюнки того, про що говоримо. Йому стало легше, він став розуміти, що ми від нього хочемо, був час подумати. Якщо пацієнт не міг підібрати слово, він підбирав аналог на зображенні, і це дало йому можливість структурувати свої думки. Зараз ми з ним працюємо вже півтора року, і він вже вільно говорить, висловлює свої думки, розуміє складні інструкції, дуже мотивований».
Юлія розповідає – також чоловік навчився керувати кріслом колісним з одностороннім керуванням, але найголовніше для нього те, що він може вільно спілкуватися на будь-які теми.
Як підкреслює ерготерапевтка, навіть найпростіші інструменти комунікації можуть мати величезний вплив на мотивацію та емоційний стан пацієнта.
«Раніше я працювала в лікарні, у відділенні для пацієнтів з інсультом. Там була жінка, яка могла читати, але не могла говорити. Коли вона почала користуватися цифровим комунікатором, одразу написала: «Мене звати Людмила» і вперше змогла «почути себе» – через синтезований голос у застосунку. Коли вона почула своє ім’я – почала плакати. Всю команду це дуже надихнуло. Людина побачила, що її розуміють і почала дуже старатися, бо вона знала, як сказати, знала, що ми її чуємо!», – згадує Юлія Довгань.
Ерготерапевтка підкреслює: іноді використання мобільних застосунків може потребувати більше часу, але це точно того варто. Пацієнти відчувають – їх потреби не залишаються невидимими, і отримують велику мотивацію рухатися далі.
«Це дає дуже гарний результат, навіть якщо ви працюєте не на мовлення, а на відновлення ходи. Бо людина просто може сказати, що їй болить і тому вона не може виконати якусь вправу, а не тому, що не хоче. Це дуже важливо», - впевнена фахівчиня.
Читайте також: Держава компенсує лікування рубців і шрамів для ветеранів – як медзакладам долучитися до програми
У госпіталі працює мультидисциплінарна команда: ерготерапевти, психологи, фахівці з мовлення, фізичні терапевти. Нещодавно команду навчали спеціалістки з «Говори!», щоб інтегрувати альтернативну комунікацію в усі етапи реабілітації.
«Ми намагаємося, щоб людина була почута з самого початку – від первинного обстеження до виписки», – пояснює Юлія.
Та не менш важливою є підтримка від людей, які оточують військових вже після закінчення реабілітації. Фахівці радять не уникати складних комунікацій, навіть якщо вони здаються незручними. Починати варто з простого – питань «так» або «ні», жестів, карток
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 квітня 2026
