Війна в Перській затоці може стати для Трампа його "особистим В'єтнамом": що станеться в разі сухопутної фази операції в Ірані

14.04.2026, 12:58 obozrevatel.com

США спільно з Ізраїлем розгорнули операцію "Epic Fury" 28 лютого 2026 року. І через понад півтора місяця активних бойових дій стало очевидним, що Вашингтон через вкрай непрофесійне планування операції опинився в безвихідному становищі. Як наслідок – "мирні переговори", які також ні до чого не привели. Але як розвиватимуться події у регіоні найближчим часом?Відео дняПро це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".Прогнози – справа невдячна, але очевидно, що провал "мирних переговорів" в Ісламабаді ставить Білий Дім перед іще фатальнішою дилемою, ніж раніше.Найближчим часом Дональд Трамп змушений буде робити складний вибір між виведенням військ і згортанням операції, під прикриттям нищівної "перемоги" над Іраном, або її інтенсифікацією сухопутною компонентою. І обидва ці варіанти для самого президента США фатальні.Операція "Epic Fury" стартувала ефектно, але, як ми можемо спостерігати – неефективно.Очевидно, що схвалення рішення про операцію й про удари по Ірану схвалювали спонтанно й емоційно, але аж ніяк не обачливо і розважливо. Можливо, сама ідея операції проти країни, яка десятиліттями готувалася саме до такого сценарію, виникла на тлі успішного арешту Ніколаса Мадуро в Каракасі, який без зайвої скромності можна назвати видатним прикладом проведення таких точкових заходів у самому серці ворожої території. Але порівнювати умови і можливості США щодо Венесуели та Ірану неправильно й це більше дилетантський, аніж практичний підхід.Проте, саму операцію "Epic Fury" не можна назвати видатною, а скоріше провальною, яка загнала Дональда Трампа у глухий кут. Хоча для одного з її учасників результат, судячи з усього, зовсім інший.Річ у тому, що у той час, як США постали перед жорсткою дилемою, Ізраїль отримав максимальну користь: як ніколи раніше розтрощивши військово-промисловий комплекс Ірану, усунувши його верхівку, мінімізувавши загрози від розвитку ядерної програми та майбутніх терористичних загроз на роки вперед.Тож якщо зважати на інтерес Ізраїлю, то для себе він усі завдання виконав і навіть перевиконав, а от що стосується Сполучених Штатів, то шляхи виходу із ситуації, що склалася, для них незрозумілі й досі.Екзистенціальна криза "Epic Fury"Станом на квітень ми можемо констатувати, що США так і не вдалося повністю нівелювати загрози з боку Ірану, знекровити його можливості завдання ударів по близькосхідних країнах, яким американські війська так і не змогли гарантувати безпеку, а також розблокувати Ормузьку протоку.Іран, зазнавши масштабних втрат і продовжуючи їх зазнавати, тим не менше, адаптувався до умов нинішньої операції та вивів ракетний і дроновий терор, як основний інструмент дій у відповідь, на системний рівень.Протягом другої половини березня і від початку квітня в Ірану відзначався стабільний режим пусків по близькосхідних країнах, у середньому 35 ракет і близько 65 дронів-камікадзе різних модифікацій на добу. При цьому, удари Ірану мають не тільки хаотичний характер з метою терору і залякування, а й цілеспрямовано, точково б'ють по іноземних, зокрема американських, базах у регіоні. Результатом таких ударів уже стала втрата не тільки дорогих радарних систем, а й далеко не тактичного рівня важкої, військової авіації.Крім того, США, які стверджували, що ППО Ірану повністю знищено, починають дедалі частіше втрачати свою тактичну авіацію у зоні "чистого неба".На тлі зростаючих втрат США, збитків та ізоляції, у якій опинилися країни Перської затоки, а також дестабілізації ринку енергоносіїв, що безпосередньо впливає і на внутрішньополітичну ситуацію в самих штатах, виводячи її на кризовий рівень, Білий дім, схоже, вирішив піти шляхом не вибору з двох зол меншого, а якраз навпаки – більшого. Особливо після того, як домовитися з Іраном з позиції сили та ультиматумів не вдалося, іранці вперше за останні пів століття відчули свою перевагу над американцями.З кожним днем стає дедалі очевиднішим, що Дональд Трамп не просто схвалив рішення про проведення сухопутної фази в Ірані, для якої "мирні переговори" були перепочинком для підготовки операції. Операції, яка може стати для 47-го президента США його власним В'єтнамом."В'єтнам" Дональда ТрампаОчевидно, що планування операції "Epic Fury" від самого початку не передбачало проведення сухопутної фази, а тому, так само як спонтанне і навіжене планування того, за чим ми могли спостерігати весь минулий місяць, матиме місце й під час організації наземного етапу.На сьогодні вже відомо, що в сухопутній фазі братимуть участь підрозділи 31-го експедиційного корпусу КМП США, які в кількості 3 500 морських піхотинців були терміново відправлені з Окінави на універсальний десантний корабель (УДК) USS Tripoli в Близькосхідний регіон. Підтримку їм надаватимуть ракетний крейсер USS Robert Smalls класу "Ticonderoga" і ракетний есмінець USS Rafael Peralta класу "Arleigh Burke".Крім того, в регіон відправлено сили і засоби 11-го експедиційного корпусу КМП США з Санд-Дієго в кількості від 1,5 до 2 тис морських піхотинців.Також у регіоні готуються до розгортання підрозділи 82-ї повітряно-десантної дивізії.Очевидно, що такої кількості сил критично недостатньо для проведення повноцінної сухопутної операції на материковій частині Ірану, отже вся кампанія матиме обмежений характер.З минулого місяця, зокрема й від низки американських офіційних осіб та високопосадовців лунали або натяки, або прямим текстом версії про те, що сухопутна операція США стосуватиметься не всього Ірану, а лише острова Харк.Підтвердженням цих заяв стало і те, що на Близький Схід було відправлено, крім вищезазначених сил і засобів, ще й підрозділи "морських котиків" SEAL Team 6, а також 5-ту групу сил спеціального призначення Delta.З урахуванням цих сил і засобів, що концентруються на Близькому Сході, очевидно, що операція матиме обмежений, але точковий, високопрофесійний характер, метою якого є саме острів Харк.Ось тільки проблема всього того, що зараз відбувається (у стані відсутності елементарної секретності, коли удари по Ірану анонсуються за місяць, сухопутна операція – поки що за тижні) полягає у тому, що за всього неприхованого пафосу та бравади десант на острові Харк може стати для Дональда Трампа його "власним В'єтнамом". Простіше кажучи – катастрофою.Ті сили і засоби, які США зараз концентрують на Близькому сході, цілком достатні для того, щоб провести швидку операцію із захоплення острова Харк. Але куди більш актуальне опитування в можливості утримання цього острова.Острів Харк (Kharg Island) – це невеличкий клаптик землі в Перській (Арабській) затоці площею 22,59 км², населенням близько 10 тис. осіб, які мешкають переважно в однойменному місті, на території якого також розміщено аеропорт.До речі, не дивно, що останнім часом почала з'являтися інформація (поки що непідтверджена, але все ж таки) про те, що США перекидають у регіон підрозділи 75-го парашутно-десантного полку глибинної розвідки (Рейнджери), які спеціалізуються на захопленні саме аеродромів, а також 621-го крила реагування на надзвичайні ситуації (621st Contingency Response Wing, США).621-ше крило – це взагалі унікальний, елітний підрозділ ВПС США, що спеціалізується на швидкому розгортанні в кризових зонах, одна з функцій якого відновлення аеродромів, управління повітряним рухом і приймання вантажів у складних умовах.Тобто, все вказує не лише на наземну операцію на острові Харк, але й на намір США його довгий час утримувати.Але якщо питання взяття острова під свій контроль навіть не обговорюється, з урахуванням тих елітних підрозділів, які для цих завдань вирушають на Близький Схід або вже там розгорнуті, то утримання клаптика землі площею 22,59 км², розташованого за 35 км від узбережжя материкового Ірану – це дискусійний момент.По суті, Іран може свої удари по близькосхідних сусідах переорієнтувати на цілодобове випалювання Харка, маневр і простір на якому вкрай обмежені. Американські війська на острові можуть опинитися в повній ізоляції. І після ейфорії швидкої та успішної операції щодо захоплення острова дуже швидко може настати розчарування від бездіяльності та щоденних втрат.Балістичні та крилаті ракети, дрони-камікадзе, тактичні дрони, навіть реактивні системи залпового вогню і далекобійна ствольна артилерія можуть завдавати ударів і обстрілювати Харк у режимі 24 на 7. Утримання Харка перетвориться для американських солдатів на криваве випробування.Яскравим прикладом може стати тимчасово окупований півострів Крим, площа якого 27 тис км², але при цьому навіть цієї площі недостатньо для маневру зосередженим там російським військам, особливо засобам ППО. І це дає змогу Силам оборони України системно й ефективно їх дистанційно знищувати.Уявити собі, що угруповання елітних американських військових чисельністю щонайменше 8 тис. осіб опиниться на ізольованому клаптику суші площею 22,59 км² – складно. Але не складно уявити, як скоро елітні рейнджери, морські котики і морпіхи гинутимуть через чергову бездарно сплановану операцію.Тому операція на острові Харк може перетворитися для Дональда Трампа на його "власний В'єтнам".ВисновкиТрамп завів себе в безвихідну ситуацію, коли за обставин, що складаються, йому необхідно з двох зол вибирати менше. Перше – припиняти операцію в Арабській затоці, прикриваючись ефемерною "перемогою" і "виконанням усіх поставлених цілей", але зазнати репутаційного удару, зумовленого розумінням міжнародного суспільства і самих американців, що війну було програно. Друге – вжити заходів, які призведуть до ще більшого кровопролиття і ще більших репутаційних втрат. Другим варіантом якраз може стати сухопутна операція на острові Харк.Мирні переговори заходять у глухий кут, бо Іран в'є на них із США мотузки. І все вказує на те, що 47-й президент США обрав саме другий варіант. Не готовий погодитися з поразкою провальної для США операції, а готовий втягнути американських військових у ще кровопролитнішу і провальнішу фазу цього протистояння з Іраном.Операція "Epic Fury" досягає своєї точки неповернення, перетворюючись уже не просто на "Epic Fail", а на особистий для Трампа "другий В'єтнам".

Читати повністю…