Новий очільник Держмитслужби: «Найбільша загроза сьогодні — “50 відтінків” сірого імпорту»

11.06.2026, 07:38 lb.ua

«90% бюджету йде на виплати зарплат»

Соня Кошкіна, шеф-редакторка LB.ua: Якою ви бачили роботу митниці, коли розслідували «чорні схеми» як детектив НАБУ? І якою вона виявилась зсередини? В чому різниця?

Як керівник органу досудового розслідування я брав безпосередню участь в документуванні системних контрабандних і корупційних проявів в зоні діяльності Львівської, Чернівецької та Волинськоїмитниці.

Загалом, мушу визнати, що у мене, як у представника силових кіл, антикорупційного ком’юніті, на той момент були певні стереотипні погляди щодо системної контрабанди на митниці, які давали якусь спрощену картину світу, відповідно певне примітизоване баченняшляхів і масштабів вирішення цього. У світогляді силовиків достатньо, умовно, синхронізувати інформаційні ресурси Держмитслужби та митних адміністрацій суміжних країн, запровадити автоматизованийобмін інформацією, і це виглядає достатнім для ліквідації схем.

Насправді, коли потрапляєш в митну екосистему, розумієш, що проблематика набагато масштабніша і ієрархічніша. Я думаю, що першопричиною і лейтмотивом того стану речей, який на сьогоднішній день є,— це хронічне недофінансування.

Якщо ми беремо до уваги потреби Державної митної служби України, наш бюджетний запит задоволений на 48 %. Прогнози наступного року ще менш втішні — 37 %. Тобто ми говоримо не про бюджет розвитку,а про бюджет виживання.

Якщо ми говоримо про бюджетування на поточний рік, 90 % видатків йде на виплату заробітної плати, і частина коштів залишається для фінансування капітальних видатків з інфраструктурного розвитку.Зокрема, йдеться про будівництво терміналів для двох скануючих систем для залізниці. Такі сканери вперше з’являться в Україні.

Соня Кошкіна: Яке ж кадрове покращення при хронічному недофінансуванні? Люди отримують мінімальну зарплату, а далі йдуть на митні пости і заробляють, хто як може.

Хронічне недофінансування, відсутність можливості довгострокового планування, відсутність можливості інвестицій в технічне оснащення кордону, в першу чергу призводить до тих речей, які мибачимо.

На жаль, сьогодні Держмитслужба є заручником доброї волі і готовності наших міжнародних партнерів до тих чи інших капіталовкладень через проєкти міжнародної технічної допомоги. Зокрема, практичновсі основні стратегічні речі, які були зроблені для зміцнення митного кордону України, це все наслідки нашої комунікації і певного доброго ставлення до нас європейців. Починаючи від скануючих систем,закінчуючи ваговими комплексами, системами відеоспостереження.

Соня Кошкіна: Повертаючись до прикладу оцих трьох митниць — Львівської, Чернівецької та Волинської. Ви знали, що вони «проблемні», ще в НАБУ, тепер ви тут – так, за місяць багато чого незміниш, авжеж, менше з тим: хоч на паузу схеми там поставили?

Цей пул питань напевне потрібно розмежувати з точки зору адміністративних і управлінських рішень.

Якщо ми говоримо про Львівську митницю, вона завжди була «притчею во язицех», завжди була в фокусіжурналістів-розслідувачів. Як правило, це стосувалося системних транскордонних переміщень з використанням вантажних автомобілів малої вантажопідйомності. І це неодноразово зʼявлялося в профільнихTelegram-каналах, які висвітлюють митну проблематику.

Хочу сказати, що з моменту мого призначення особливий акцент робиться на детінізації процесів, пов’язаних з транскордонним переміщенням вантажів. І для мене особисто було і залишається пріоритетомвиконання індикативних показників надходжень до державного бюджету.

Загалом, під час неодноразових селекторних нарад з керівниками митниць наголошувалося про неприпустимість толерування не зовсім законних практик, які були в минулому, і про те, що моє призначенняє певним моральним рубіконом для всієї команди. Що ми повинні рухатися вже в новій парадигмі.

Соня Кошкіна: От, вони взяли і всі дружно послухалися вас. Ага. Чого б це? Максимум – принишкли на якийсь час.

Насправді цифри — річ вперта. Неторговий оборот на Львівській митниці, коли здійснюється переміщення вживаних товарів, побутової електроніки, продуктів харчування, які як правило, оформлюються звикористанням спрощених митних декларацій форми МД-1, в середньому до мого призначення (візьмемо перший квартал поточного року) сукупний розмір податкових платежів, які митниця адмініструвала, відтакого транскордонного приміщення становив близько 20 млн грн. За підсумками травня, ми бачимо динаміку фактично плюс 50 %. Тобто ми вийшли вже на цифру 32 млн.

Хоча насправді це не той показник, який дозволяє зачаровуватися нашими досягненнями, оскільки, з урахуванням того, що в цілому Львівська митниця адмініструє десь 9 млрд гривень на місяць, ця суманеторгового обороту насправді не є визначальною для виконання наших бюджетних призначень. Але це така фонова історія, яка породжує багато негативу.

Щодо діяльності Волинської митниці, справа стосувалася масштабної схеми, пов’язаної з незаконним переміщеннямтоварів промислової групи, зокрема, виробництва компанії Apple. На той час діяла злочинна організація, створена та очолювана колишнім співробітником Служби безпеки України, який мав відповідніпрофесійні знання, бекграунд, знайомства для того, щоб цю схему втілити в життя. У цій справі затверджено Вищим антикорупційним судом ряд угод про визнання винуватості. Частина матеріалів знаходитьсяв суді. І я сподіваюся, що найближчим часом, коли ми отримаємо остаточні обвинувачувальні вироки, в тому числі щодо посадових осіб митниці, ми побачимо весь масштаб проблематики, який тамбув.

Випереджаючи ваше питання, знову ж таки, була ганебна історія, пов'язана з вилученням, як ми її називаємо в нашому комʼюніті силовиків, «розчіски». Це перелік правоохоронних органів чи окремихструктурних підрозділів Держмитслужби, які були залучені до тих чи інших процесів. Це стосувалося виявлення так званої чорної каси на Волинській митниці. І як свідчать матеріали досудовогорозслідування, йшлося про отримання системної неправомірної вигоди за сприяння в незаконному розмитненнітранспортних засобів, які імпортувалися на митну територію України з використанням певних преференційних режимів.

Це питання, окрім того, що перебувало в фокусі уваги Національного антикорупційного Бюро України, неодноразово піднімалося на розгляд профільного комітету Верховної Ради України з питань митної таподаткової політики, зокрема, була створена і функціонує, якщо не помиляюся, тимчасова слідча комісія, яка ці питання досліджувала.

Так от, на випередження цих подій, ми звернулися до профільного парламентського комітету з пропозицією щодо внесення відповідних змін в законодавство в частині упередження і припинення такихпрактик.

Ба більше, з 1 червня Держмитслужбою було змінено алгоритм застосування режиму вільної торгівлі щодо вживаних автомобілів. Це дозволить унеможливити маніпуляції при їх ввезенні, забезпечитидодаткові надходження до бюджету в обсязі сотень мільйонів гривень та створити рівні конкурентні умови для учасників внутрішнього ринку.

Тепер механізм виглядатиме таким чином: імпортер, який ввозить на митну територію України вживані транспортні засоби, які класифікуються в товарній групі 87, сплачує повну вартість з урахуванняммита і лише після верифікації сертифікату і підтвердження преференційного походження тих чи інших транспортних засобів, він отримує пільгу від держави.

Соня Кошкіна: Ми реформуємо митницю з 2015 року. Зокрема намагаємося зробити її максимально цифровізованою. Чому через 10 років на Львівській, Волинській митниці тощо досі існують схеми,про які ви розповідаєте? Чому реформа не вдається? І чому має вдатися саме зараз?

Думаю, що на це питання немає однозначної відповіді.

На мою думку, першопричина такого стану речей — на жаль, оці горизонтальні і вертикальні зв’язки з залученням фактично всієї палітри силовиків, яка сформувалася впродовж останніх 30років.

Серед іншого — це відсутність дієвого відомчого контролю в діяльності Державної митної служби України. Можливо, скажу непопулярну річ, яка багатьох представників бізнесу відлякує, але я вважаю,що, доки управління внутрішнього контролю Держмитслужби буде наділене таким усіченим інструментарієм, яке воно має, належної реакції і проактивного виявлення таких речей, на жаль, не буде.

Соня Кошкіна: Ви починаєте впроваджувати певні зміни, зокрема кадрові. Де відчуваєте найбільший спротив реформам — в центральному апараті, на місцях, на місцях де саме? І чи розумієте,станом на зараз, які бізнесово-політичні групи, назвемо коректно так, контролюють ту чи іншу митницю? Конкретно — Львівську, Волинську, Київську, Одеську?

Моя відповідь розчарує, оскільки вона не матиме якихось сенсаційних складових. Насправді я взагалі не відчуваю якоїсь протидії системі чи саботажу ні на рівні центрального апарату, ні на рівнірегіональних митниць.

За моєю вказівкою всі прикордонні митниці перебувають в стані ротації керівників підрозділів митного оформлення. На Львівській і Волинській митницях цей процес триває вже другий тиждень. НаЗакарпатській і Чернівецькій перший результат, сподіваюсь, отримаємо вже до кінця тижня (інтервʼю записувалося 4 червня. — Ред.).

Соня Кошкіна: Якщо все ж говорити про бізнесово-політичні групи, хто контролює Закарпатську митницю, хто — Львівську?

Зараз немає такого контролю. Ми можемо говорити про те, що митниця повертається під єдину вертикаль.

Соня Кошкіна: Одним з пріоритетів діяльності і під час конкурсу, і вже заступаючи на посаду ви окреслили атестацію кадрів. Вона має розпочатися через три місяці після обрання керівника ітриватиме до трьох років. Безперечно, широкими масами такий крок сприймається позитивно, але є внутрішня проблема.

Чи достатньо кадрового резерву для того, щоб заповнити нові вакансії; щоб замінити людей, які не пройшли атестацію та не матимуть можливості займати певні посади протягом 10 років; тих, хтовирішить «захворіти» чи звільнитися, не чекаючи атестації? Зважаючи при цьому на недофінансування. Тут зринає певна розтяжка: вам треба показати нове обличчя української митниці, але якщо фізично незалишиться кому проводити розмитнення — це напряму відібʼється на доходах в бюджет.

Питан