"Особисте фіаско Трампа": Юнус назвав дві країни, які можуть натиснути на Путіна
Поразка республіканців на проміжних виборах до Конгресу США змінила політичне становище Дональда Трампа та посилила позиції демократів. Тепер американському президенту доведеться рахуватися з новою більшістю, а його найближчі союзники вже можуть замислюватися про власне політичне майбутнє.
Політолог Раміз Юнус в ефірі 24 Каналу пояснив, чому вважає результати голосування особистим фіаско Трампа та які можливості відкриваються перед Україною. Він також оцінив перспективи американської військової допомоги, вплив Реджепа Таїпа Ердогана на Володимира Путіна та причини суперечностей між Туреччиною й Азербайджаном.
На виборах до Конгресу США демократи отримали значно більше голосів, ніж очікувалося. Це перемога демократів, поразка республіканців чи особисте фіаско Дональда Трампа? І що тепер зміниться для України та Росії?
Передусім я закликаю не звертати уваги на гучні заголовки, а тверезо аналізувати те, що сталося. У медіа результати представляють як надзвичайну подію, якої ніхто не очікував, але для фахівців у цьому немає нічого дивного.
Якщо взяти останні 22 проміжні вибори у США, то, за моїми підрахунками, у 20 випадках партія чинного президента зазнавала поразки. Це звичайний процес американської політики, незалежно від того, представляє президент республіканців чи демократів.
Будь-який кандидат приходить до влади з великою кількістю передвиборчих обіцянок. Він розповідає виборцям, як зміниться їхнє життя, але згодом стикається з реальними економічними та політичними обставинами.
Дональд Трамп як відомий шоумен дуже добре вміє працювати з громадською думкою. Його друга перемога значною мірою стала результатом протестного голосування в поляризованому американському суспільстві.
Але він обіцяв дешевий бензин, відмову від нових воєн і покращення економічної ситуації. Натомість Сполучені Штати опинилися втягнутими у війну на Близькому Сході, ціни на пальне зросли, а інфляція посилилася.
Окремою проблемою стала імміграційна політика. Значна частина латиноамериканських виборців, які підтримали Трампа на президентських виборах, тепер від нього відвернулася.
У результаті демократи отримали сильні позиції навіть у тих штатах, де республіканці домінували десятиліттями.
Тому я вважаю, що передусім це особиста поразка Дональда Трампа. Уже через нього вона перетворилася на поразку Республіканської партії.
Але я не називав би це великою самостійною перемогою демократів. Вони отримали значно більше, ніж могли розраховувати, саме завдяки помилкам свого політичного противника.
Наприклад, ще до виборів майже всі очікували, що республіканці втратять більшість у Палаті представників. Головним питанням було лише співвідношення сил.
Водночас Сенат Трамп цілком міг утримати. Навіть розподіл 50 на 50 залишав би республіканцям можливість спиратися на вирішальний голос віцепрезидента.
Однак Трамп сам створив проблеми своїй партії. Під час праймеріз він відкидав кандидатів, яких пропонували досвідчені республіканці, та наполягав на висуванні власних людей.
Це стосувалося і кандидатів, яких підтримували найближчі союзники президента, зокрема Джей Ді Венс. Серед політиків, чиї кандидатури активно просували, були також Вівек Рамасвамі та інші представники руху MAGA.
У результаті республіканці втратили можливість зберегти контроль і над Сенатом.
Тепер ми отримали цілком традиційну для американської політики ситуацію: президент представляє одну партію, а Конгрес контролює інша.
Подібне вже траплялося за Рональда Рейгана. І це не завадило йому залишатися впливовим президентом.
Але є важлива відмінність. Рейган мав великий політичний досвід, а його віцепрезидент Джордж Буш-старший уже був відомим і професійним політиком.
Нинішня ситуація в Республіканській партії значно складніша, зокрема через те, кого Трамп обрав своїм політичним наступником.
Джей Ді Венс прийшов у велику політику відносно недавно. Його кар'єра стрімко розвивалася завдяки підтримці Дональда Трампа, який спочатку допоміг йому стати сенатором, а потім зробив своїм віцепрезидентом.
У Венса добре побудований публічний образ. Він походить із небагатої родини, написав книжку, яка стала бестселером, і представляє власну біографію як історію американської мрії.
Але красива політична біографія не замінює досвіду.
Венс почав наслідувати стиль Трампа, його риторику та підходи до зовнішньої політики. І тепер, коли президент зазнав важкої поразки, саме Венс може постраждати найбільше.
Я навіть вважаю, що в нинішній ситуації він опинився в гіршому становищі, ніж Марко Рубіо.
Рубіо – професійний політик із багаторічним досвідом. Коли його кандидатуру затверджували, він отримав одностайну підтримку Сенату. Це багато говорить про його політичні можливості та зв'язки.
Зверніть увагу, як відрізнялася поведінка Венса й Рубіо на міжнародних майданчиках, зокрема в Мюнхені. Один виступав у ролі жорсткого критика європейських союзників, інший намагався зберігати образ поміркованого дипломата.
Фактично вони розігрували ролі поганого та хорошого поліцейського.
Рубіо також намагається більше працювати з латиноамериканським напрямком і дистанціюватися від найсуперечливіших питань війни на Близькому Сході та російсько-української війни.
Тому я не виключаю навіть його відставки з посади державного секретаря. Він міг би пояснити це станом здоров'я або іншими особистими обставинами, щоб відійти від адміністрації Трампа та зберегти можливості для майбутньої президентської кампанії.
Причому Рубіо не обов'язково потрібно балотуватися вже через два роки.
Він ще молодий політик і може почекати наступного політичного циклу. Якщо республіканці зрозуміють, що у 2028 році їм складно повернути Білий дім, Венс може стати кандидатом і взяти на себе ризик чергової поразки.
А Рубіо матиме можливість спробувати власні сили пізніше, коли політична ситуація стане сприятливішою.
Це один із можливих сценаріїв, який я розглядаю з погляду політичних технологій.
Складнощі виникнуть і для інших представників адміністрації. Наприклад, уже обговорюють можливу відставку міністра оборони Піта Хегсета.
Він став одним із найбільш непопулярних членів кабінету через війну на Близькому Сході, рішення щодо України та конфлікти з частиною професійних військових.
У новому Конгресі також з'являються політики, готові активно порушувати питання його діяльності.
Не виключаю кадрових змін і серед інших наближених до Трампа посадовців, зокрема Стівена Міллера.
Частина представників адміністрації намагатиметься піти самостійно, а іншими можуть пожертвувати, щоб послабити політичний тиск на президента.
Тепер потрібно забути про 3 листопада як головний політичний орієнтир. Результати цих виборів уже відомі, а всі подальші події слід оцінювати через призму того, що станеться за два роки.
Тоді у США знову обиратимуть президента, повністю оновлюватимуть Палату представників і переобиратимуть приблизно третину Сенату.
Кожен конгресмен, сенатор або політик, який хоче балотуватися на вищу посаду, вже починає думати про власне майбутнє.
Усі бачать, що Трамп перетворився на кульгаву качку. Вони також розуміють, хто значною мірою відповідальний за поразку республіканців.
Тому дедалі більше політиків можуть дистанціюватися від нього.
Демократи ж отримали можливість об'єднатися. До виборів вони перебували в досить роздробленому стані, але тепер мають спільну мету на наступні два роки.
І я очікую, що вони посилюватимуть тиск на адміністрацію за різними напрямками.
Кожна можлива відставка Хегсета, Міллера чи іншого посадовця може стати додатковою політичною перемогою демократів.
Це нагадує шахову партію, у якій одна сторона поступово змушує противника жертвувати фігурами.
Два роки тому, коли Трамп повернувся до влади, республіканці активно наступали на демократів. Вони намагалися змінювати роботу державних структур, тиснули на медіа, зокрема на "Голос Америки" та "Радіо Свобода".
Спочатку така тактика приносила результати. Але потім адміністрація припустилася багатьох помилок і у внутрішній, і в зовнішній політиці.
Згадайте конфлікти з Канадою, Гренландією, Данією, Європейським Союзом і Польщею. Додайте сюди війну на Близькому Сході, позицію щодо України та історію з російським дизелем.
Республіканці фактично самі дали демократам можливість повернути собі політичний вплив.
І тепер основним інструментом протистояння стануть фінанси.
Палата представників має важливі бюджетні повноваження. Сенат бере участь у затвердженні міністрів, суддів та інших високопосадовців.
Це означає, що Трампу доведеться домовлятися. Він більше не зможе проводити всі рішення, не зважаючи на позицію Конгресу.
Якщо президент почне постійно погрожувати правом вето, це також матиме політичну ціну.
Американці обирали його не для того, щоб він нескінченно блокував законодавчі ініціативи. Виборці хочуть бачити конкретні результати.
Можливі нові бюджетні кризи, шатдауни та суперечки щодо імміграційної політики. І кожен такий конфлікт демократи можуть використовувати проти республіканців перед наступними виборами.
Аналогічна ситуація виникне в зовнішній політиці.
Новий Конгрес може активніше перевіряти діяльність найближчого оточення Трампа, зокрема Джареда Кушнера, Стіва Віткоффа та членів президентської родини.
Можуть розпочатися розслідування щодо їхніх бізнесових інтересів, міжнародних контактів та можливих конфліктів інтересів.
Тому Трампу доведеться думати не лише про власні рішення сьогодні, а й про те, що станеться з ним та його оточенням після завершення президентства.
Один із можливих сценаріїв – спроба президента знову посилити військову операцію проти Ірану.
Я, щоправда, вважаю це надзвичайно ризикованим рішенням для самого Трампа. Фактично він стрілятиме собі в ногу.
Адже війна на Близькому Сході вже стала однією з причин поразки республіканців. Нова ескалація може ще більше підвищити ціни на пальне та посилити невдоволення американців.
Президент має значні повноваження у сфері зовнішньої політики. Йому підпорядковуються Міністерство оборони, розвідувальні структури, і протягом певного часу він може здійснювати військові операції без окремого рішення Конгресу.
Але що станеться, як
- Останні
- Популярні
Новини по днях
6 листопада 2026
