"Ще два роки Трампа – і Росії кінець": Загородній про нафтову війну США та Starlink
Після проміжних виборів до Конгресу США Дональд Трамп зіткнувся з новими політичними труднощами, а його спроба вплинути на ціни на пальне за допомогою російського дизеля не принесла очікуваного результату. Водночас у Кремлі продовжують сподіватися на домовленості з Вашингтоном, хоча американські енергетичні компанії дедалі активніше витісняють Росію зі світових ринків.
Керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній в ефірі 24 Каналу пояснив, чому вважає Дональда Трампа одним із найбільш антиросійських президентів США, попри його суперечливі рішення щодо України. Він також розповів, як обмеження Starlink можуть вплинути на репутацію американської зброї, чому Кремль ризикує втратити нафтові доходи та що може змінитися після виборів у США.
Дональд Трамп раніше пов'язував проблеми з цінами на пальне з Україною, а тепер заявив, що винен Іран. Чому так змінилася його позиція?
Напевно, концепція змінилася. Насправді він почав говорити про Іран ще приблизно тиждень тому, коли стало зрозуміло, що історія з російським дизелем не спрацювала.
Трамп розраховував, що сама заява про великі майбутні постачання дизельного пального вплине на ринок і допоможе знизити ціни. Але цього не сталося. Ціни не відреагували так, як він сподівався.
Після цього в американських медіа почалася активна критика. Причому відповідну ініціативу засуджували і республіканці, і демократи.
Володимир Зеленський теж активно виступав на американському телебаченні. Зокрема, говорив про роль Ірану в нинішній ситуації на паливному ринку, і це, як не дивно, дуже не сподобалося Трампу.
Приблизно за тиждень тема російського дизеля фактично зникла з його публічних заяв. Тепер він намагається пояснювати американським виборцям, чому зберігаються високі ціни на бензин і дизельне пальне.
До того ж ми досі не знаємо, чи потрапить цей російський дизель до Сполучених Штатів. Подивіться, як танкери змінюють свої маршрути в Атлантичному океані. Я не виключаю, що росіянам зрештою доведеться продавати це пальне десь у Бразилії за значно нижчою ціною.
Трамп хотів швидкого результату, який можна було б показати виборцям. Але замість зниження цін отримав нову політичну проблему, яку тепер змушений пояснювати.
Bloomberg повідомляє, що після поразки республіканців на виборах Кремль може посилити удари по Україні. У Москві нібито більше не вірять, що Трамп змусить Київ погодитися на російські умови, тому Путін планує затягувати війну та тиснути на Європу. Наскільки це ймовірно і що тепер зміниться в політиці США?
Bloomberg повідомив те, що й так було очевидно. Путін збирався продовжувати війну незалежно від результатів американських виборів.
Не має принципового значення, чи контролюють республіканці Конгрес, чи в ньому більшість отримали демократи. Російський диктатор не відмовився б від своїх планів через зміну політичної ситуації у Вашингтоні.
Поки Путін перебуватиме при владі, він намагатиметься воювати. Інший сценарій можливий, якщо Україна доведе російську економіку до такого стану, коли Кремль уже не матиме ресурсів для продовження війни.
І тут я бачу проблему в нашому постійному очікуванні рішень інших держав. Ми весь час запитуємо, як зміниться політика США, що робитиме Трамп, як поводитимуться демократи.
А потрібно самим створювати обставини, за яких американцям буде вигідно допомагати Україні.
Зараз для цього виникають досить хороші можливості. І частково їх створив сам Трамп своїми помилками напередодні виборів.
Перша помилка – історія з російським дизелем. Фактично американський президент пішов проти інтересів власного нафтогазового комплексу.
Американські енергетичні компанії не зацікавлені в тому, щоб російська нафта й газ поверталися на міжнародні ринки. Вони самі прагнуть займати ці ринки та продавати власні енергоресурси.
Інтереси України тут значною мірою збігаються з інтересами американських виробників. Коли ми завдаємо ударів по російській нафтовій інфраструктурі, це послаблює конкурента американських компаній.
Саме тому, на мою думку, протягом тривалого часу адміністрація Трампа не створювала Україні серйозних перешкод для атак по російських нафтопереробних підприємствах.
А друга помилка виявилася ще небезпечнішою для самих Сполучених Штатів. Йдеться про обмеження роботи супутникових систем, від яких залежали можливості українських військових.
Історія зі Starlink уже вплинула на сприйняття американських технологій у світі. Тепер у Вашингтоні, за моїми спостереженнями, намагаються перекласти відповідальність за ці рішення одне на одного.
Я припускаю, що політичне рішення могло виходити від самого Трампа. Але відповідальними за наслідки, найімовірніше, спробують зробити Піта Хегсета та Ілона Маска.
Причому Маск, здається, вже розуміє, у якій ситуації опинився. Його роздратування добре помітне за публікаціями в соцмережі X.
Але для України найважливіше навіть не те, кого у Вашингтоні призначать винним. Набагато важливіше, які наслідки ця історія матиме для майбутніх рішень США щодо військової допомоги.
Американські військові технології мають попит у світі не лише завдяки своїм характеристикам. Країни купують їх, тому що розраховують на стабільність постачань, довгострокове обслуговування та виконання домовленостей.
А тепер уявіть ситуацію, коли держава придбала американське обладнання, повністю інтегрувала його у власну систему оборони, а потім у певний момент його роботу обмежують через політичне рішення.
Які висновки після цього зроблять європейські країни? Навіщо їм купувати озброєння, якщо вони не можуть бути впевненими, що завтра його використання не заблокують?
Це питання вже не лише українсько-американських відносин. Воно стосується репутації Сполучених Штатів як постачальника військових технологій.
Одним із головних товарів, які Америка продає світові, є безпека. І якщо виникає сумнів, що США здатні гарантувати надійність власних оборонних рішень, це може вплинути на цілі міжнародні ринки.
Для України така ситуація відкриває певні можливості. Ми повинні активніше розвивати власне виробництво озброєння, застосовувати власні технології та продовжувати завдавати ударів по російській території.
Коли американський військово-промисловий комплекс побачить, що Україна здатна самостійно досягати результатів і перемагати за підтримки європейців, ставлення до нас почне змінюватися.
Тоді американські виробники будуть зацікавлені долучатися до цього процесу, а не залишатися осторонь. Адже йдеться про майбутні контракти, репутацію їхнього озброєння та місце на світовому ринку.
Ми повинні використовувати такі обставини у власних інтересах, а не лише чекати, хто переможе на чергових виборах у США.
Американці прагматичні. Коли вони бачать, що певна сторона здатна перемагати, їм значно вигідніше підтримати її.
І наше завдання – зробити так, щоб Сполучені Штати дедалі більше розуміли вигоду від підтримки України. Тоді можливостей ухилятися від виконання домовленостей у Вашингтона буде менше.
Ще у вересні російські пропагандисти відкрито говорили, що Кремлю потрібно допомогти Трампу зберегти владу після виборів. Однак республіканці зазнали серйозної поразки. Чому росіяни так розраховували на американського президента?
По-перше, Трамп залишається президентом. Результати виборів до Конгресу не означають, що він завтра залишить Білий дім.
А по-друге, я вважаю Дональда Трампа найбільш антиросійським президентом США за останні 35 років.
І це може звучати несподівано, особливо якщо дивитися на його публічні заяви чи окремі рішення щодо України. Але потрібно оцінювати не лише слова, а й те, як змінюється світова економіка.
Саме за Трампа американці дуже активно почали витісняти Росію з міжнародних ринків нафти й газу. Передусім це стосується Європи.
Раніше Росія отримувала величезні доходи від постачання енергоресурсів європейським державам. Тепер значну частину цього ринку займають американські компанії.
І для Кремля це набагато серйозніша проблема, ніж будь-які різкі висловлювання Трампа.
Без великих нафтових і газових доходів Росії буде надзвичайно складно утримувати свою економіку. А тим більше фінансувати тривалу війну.
На мою думку, Барак Обама та Джо Байден у цьому питанні були значно зручнішими для росіян. Вони робили ставку на зелену енергетику та обмежували розвиток американського видобутку нафти й газу.
Натомість Трамп підтримує розширення видобутку. Американські компанії збільшують свою присутність на міжнародних ринках і витісняють конкурентів.
Наступний великий напрямок – Індія. США можуть посилювати тиск на Нью-Делі, домагаючись скорочення закупівель російських енергоресурсів.
Росіяни сподіваються на домовленості з Трампом, але не враховують, що його економічна політика працює проти їхніх довгострокових інтересів.
Вони говорять про якісь успіхи переговорів в Анкориджі, згадують можливі політичні домовленості. Однак що вони здатні запропонувати американцям?
Нафту? У США є власна нафта, і вони самі хочуть її продавати. Газ? Американські компанії вже активно постачають його на міжнародні ринки.
Тому розмови про великі економічні поступки з боку Росії не виглядають переконливими.
Кремлю, звичайно, вигідна нестабільність у США. Російське керівництво хоче, щоб президент і Конгрес постійно конфліктували, витрачали сили на внутрішні суперечки та менше займалися російською агресією.
Але навіть за таких обставин американські енергетичні компанії нікуди не зникають. Їхні інтереси залишаються тими самими – займати нові ринки й отримувати прибутки.
На мою думку, ще два роки Трампа – і це кінець Росії назавжди. Він уже зробив значну частину роботи, витіснивши її з європейського енергетичного ринку.
Тепер питання полягає в тому, наскільки успішно США зможуть діяти на інших напрямках, передусім в Індії.
Я оцінюю частку Індії приблизно в половину російського нафтового експорту. Якщо Кремль втратить і цей ринок, фінансові наслідки будуть надзвичайно серйозними.
У Росії може не залишитися достатньо коштів не лише для продовження війни, а й для підтримання власної інфраструктури.
І тут інтереси України та американського нафтогазового бізнесу збігаються. Українсь
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 листопада 2026
