Юпітер і Сатурн можуть знищити один одного: вчені передбачили хаос у Сонячній системі
Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун можуть втратити свої стабільні орбіти та зіткнутися після загибелі Сонця. Нове комп’ютерне моделювання показало, що в найекстремальніших сценаріях імовірність масштабної дестабілізації планетної системи сягає 96%, а катастрофічні зміни можуть початися значно раніше, ніж вважали астрономи.
Про це пише The Astrophysical Journal Letters.
Дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту переглянули прогнози щодо майбутнього зовнішніх планет Сонячної системи. Раніше науковці припускали, що газові гіганти збережуть свої орбіти навіть після згасання Сонця та зможуть існувати ще сотні мільярдів років.
Однак нові розрахунки виявили чинник, який може суттєво змінити цей сценарій. Йдеться про потужні викиди речовини із Сонця наприкінці його існування, здатні порушити гравітаційну рівновагу всієї планетної системи.
Приблизно через п’ять мільярдів років Сонце вичерпає запаси водню у своєму ядрі та почне перетворюватися на червоного гіганта. Його зовнішні шари розширяться приблизно в сотню разів, поглинувши Меркурій, Венеру та, ймовірно, Землю.
Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун перебувають значно далі від Сонця, тому раніше вважалося, що вони уникнуть знищення. Через поступову втрату сонячної маси їхні орбіти мали розширитися, залишаючись відносно стабільними.
Проте астрономи припускають, що Сонце втрачатиме речовину нерівномірно. Замість плавного розсіювання зовнішніх шарів зоря може викидати величезні згустки плазми, створюючи потужні поштовхи.
Цей процес нагадує віддачу під час пострілу. Коли Сонце викидатиме значну кількість речовини в певному напрямку, сама зоря отримуватиме невеликий поштовх у протилежний бік.
Окремий викид може змінити швидкість Сонця лише на кілька футів за секунду. Однак численні поштовхи здатні поступово накопичуватися, змінюючи швидкість руху зорі на сотні метрів за секунду.
Подібні зміни швидкості вже спостерігали в інших білих карликів — залишків зір, які завершили основний етап свого існування. Дослідники припускають, що аналогічний процес може відбутися і з Сонцем.
Для перевірки цієї гіпотези астрофізики провели 672 комп’ютерні симуляції. Вони змоделювали поведінку зовнішніх планет за різних сценаріїв нерівномірної втрати сонячної маси.
Результати показали, що повторювані поштовхи можуть суттєво порушити звичний рух газових гігантів. Планети здатні переходити на витягнуті орбіти, змінювати взаємне розташування або навіть залишати межі Сонячної системи.
Особливо небезпечними виявилися сценарії з найсильнішими поштовхами. У 96% таких моделей планетна система зазнавала настільки значної дестабілізації, що виникали зіткнення між газовими гігантами.
Такі зіткнення можуть призвести до руйнування планет. Водночас показник 96% стосується саме найінтенсивніших змодельованих сценаріїв, а не безумовної ймовірності загибелі Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна.
Наслідки також можуть розгортатися набагато швидше, ніж передбачали попередні моделі. Замість сотень мільярдів років зовнішнім планетам може залишитися лише кілька мільярдів років стабільного існування після завершення основного життєвого циклу Сонця.
За результатами моделювання, в окремих сценаріях масштабні гравітаційні порушення та зіткнення можуть відбутися вже через кілька сотень мільйонів років після перетворення Сонця на білого карлика.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
3 листопада 2026
