Підпал на замовлення: як злодій у законі з Москви та авторитет із Гагаузії влаштували диверсію на Одещині
Російські спецслужби дедалі частіше воюють з Україною чужими руками: за кілька сотень чи тисяч доларів вербують підлітків, людей у скруті, а також іноземців, яких відправляють палити авто військових, залізничні шафи та електропідстанції. Здебільшого вербування відбувається анонімно, через Telegram. Але інколи за диверсією стоять люди з іменами — і кримінальним минулим, пише сайт КІБОRG.
Щоб викрити подібні мережі, журналістка-розслідувачка Юлія Химерик якось навіть прикидалася підлітком, якого цікавить швидкий підробіток, а також їздила до української колонії, де найближчі 10 років сидітимуть двоє громадян Молдови. Спеціально для KibOrg вона занурилася в іншу історію, що 2024 року розпочалася на Одещині з диверсії на електромережах, а продовжилася появою у справі двох кримінальних авторитетів з Молдови.
Пізнім вечором 13 квітня 2024 року на півдні Одещини з різницею в 55 хвилин спалахнули дві електропідстанції — у Болграді та селі Кубей. Пожежі залишили без електрики понад 14 тисяч мешканців у восьми населених пунктах, а також обʼєкти оборони, лікарні та системи водо-, тепло- та газопостачання.
За день до цього до підстанції в Болграді підʼїхав сірий «Форд» на литовських номерах. На годиннику була майже північ. В салоні автівки було двоє чоловіків, що тримали на задньому сидінні шуруповерт і декілька каністр з бензином. Вони вийшли з авта, подолали огорожу та швидко оглянули територію.
Тієї ночі вони тільки дивилися, та вже наступної повторили маршрут, щоби облити трансформатор бензином і підпалити. Те саме вони зробили і на підстанції села Кубей.
Вдень 14 квітня ймовірне відео з місця пожежі на кубейському енерговузлі зʼявилося в Telegram-каналі проросійського блогера з Донецька Олександра Семченка. Поверх кадрів руйнівного полумʼя він наклав зображення радянського диктатора Йосипа Сталіна, який вигукує «Красунчик!»
«Спрацювали партизани, — підписав він відео. — А підстанція не проста, вона живить рембазу ЗСУ».
Тезу про нібито «партизанів» невдовзі спростували в Офісі Генпрокурора України: за підпали на Одещині один з виконавців мав отримати $2000, але не встиг. 16 квітня 2024 року його затримали представники СБУ за підозрою у диверсії, скоєній в умовах воєнного стану. А вже 18 квітня 36-річного мешканця села Дмитрівка відправили під арешт.
Його спільник на той момент вже кілька днів перебував у Молдові.
Близько сьомої вечора 12 квітня 2024 року обвинувачений Олег Б. отримав дзвінок від свого знайомого з Молдови — Володимира. Той запропонував йому спільно вивести з ладу одеські підстанції, мовляв, за це він отримає $2000. Обвинувачений погодився і того ж вечора зустрівся зі своїм співрозмовником на узбіччі траси під Одесою. Крім них двох, на місці зустрічі був ще один чоловік (слідство досі не встановило його роль та особу), якого згодом спільники висадили біля готелю в Болграді.
До останнього вони їхали двома автівками: Олег Б. — сірим Ford Focus з номерами литовської реєстрації, двоє інших — зареєстрованим у Молдові чорним Volkswagen Jetta. Утім, на розвідку до місцевої підстанції підозрюваний разом з Володимиром поїхали вже на «Форді».
13 квітня перед тим, як підпалити енерговузли, разом зі спільником підозрюваний заїхав до свого брата та залишив у нього свій мобільний телефон. Опісля кожен діяв своїм шляхом: двійко з «Фольксваґена» оперативно виїхали до Молдови. Підозрюваний мав зробити те саме і навіть рушив у бік сусідньої держави, проте до кордону так і не доїхав — співробітники СБУ зупинили його посеред траси просто під час втечі.
Організатором диверсії слідство називає того самого чоловіка, який дзвонив підозрюваному напередодні підпалів. Ним виявився громадянин Молдови, відомий в країні як кримінальний авторитет із Гагаузії:
«У злочинному світі він має статус „смотрящого“ у двох прикордонних містах поблизу України», — йдеться в повідомленні СБУ.
Підпали електропідстанцій він влаштував на замовлення російської ФСБ, що завербувала чоловіка навесні 2024 року. Організатор також має громадянство Росії та, щоби приховати свої протиправні дії, використовує декілька паспортів, виданих на різні імена.
Слідство також встановило особу ініціатора — це ще один громадянин Молдови, який також має паспорт РФ та статус кримінального авторитета. В Молдові він не живе останні 28 років, і за цей час кілька разів перебував у міжнародному розшуку. Однак нині він успішно переховується в Росії, де навіть зміг побудувати публічну карʼєру.
Проте наразі перед судом постав лише один, раніше затриманий Олег Б. — слідство кваліфікувало його дії за ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України — диверсія, вчинена в умовах воєнного стану. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років або довічного увʼязнення, з конфіскацією майна.
Олегу Б.
38 років. В матеріалах слідства він фігурує як уродженець села Дмитрівка Болградського району Одеської області. В суді сам Олег розповідав, що жив в Україні останні 20 років.
Чоловік має паспорт громадянина Молдови, а в Україні мешкав на підставі посвідки на постійне проживання. В Олега неповна середня освіта, і в суді його характеризували як людину без «міцних соціальних звʼязків». З матеріалів справи також відомо, що до арешту він мав на утриманні неповнолітню доньку та батька з інвалідністю.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, до 2024 року чоловік не мав проблем із законом в Україні. Проте, як вдалося встановити KibOrg, 2008 року Тараклійський відділ поліції Молдови оголосив його в розшук за незаконний перетин кордону. Олег Б. переховувався від слідства.
Адвокат, який перший час представляв інтереси Олега Б., пояснював у суді, що чоловіка спонукали до диверсії. Проте він сприяв слідству та показав на осіб, які були з ним на місці злочину.
«Він відтворив повністю всі події. Тому сенсу впливати на свідків або сенсу переховуватись немає. Він навпаки буде намагатись довести суду те, яка його ступінь участі і чого він тут опинився на лаві підсудних», — сказав захисник під час одного з засідань.
Ми проаналізували акаунти Олега Б. в соцмережах — поміж його «друзів», зокрема, можна побачити осіб з Росії. Але найбільше серед них користувачів з міста Чадир-Лунга, що на півдні Молдови. Саме там живе батько чоловіка та деякі його родичі. Саме там народився й жив Володимир Стоянов, який, за версією слідства, запропонував Олегу Б. долучитися до диверсії.
Болград для Володимира Стоянова — не випадкова точка на мапі. В середині 90-х, майже за 30 років до підпалів, його вже оголошувала в розшук болградська міліція — про це свідчать витоки російських даних. Стоянову інкримінували організацію злочину та крадіжку особистого майна, і суд дозволив його арешт. Інформацію про вирок чи покарання знайти не вдалося, але відомо, що відтоді він встиг пожити на три країни під різними іменами.
Володимиру Стоянову 54 роки, крім громадянства Молдови, з 2005 року він також має російське. В паспорті РФ він позначений як Стоянов, у Молдові користується документом на імʼя Vladimir Culev.
Його кримінальний слід тягнеться через три країни: Україну, Молдову та Росію.
На початку 2000-х Стоянова оголосила в розшук поліція Молдови — за злочини проти особи та в економічній сфері.
У Росії ж його прізвище регулярно зринало в кримінальних зведеннях: від спроби у 2001 році дати московському оперативнику хабар у $3000 і 9000 рублів і викраденні речей у жінки в 2009 році — до погроз вбити й покалічити жінку та її малолітню доньку у 2019-му. За останній епізод, згідно з витоками, його засудили. Того ж року Стоянов, судячи з даних, жив у підмосковному Подольську та міняв водійське посвідчення.
В 2019-2020 роках Стоянов, згідно злитих російських баз даних, неодноразово перетинав кордон Молдови та відвідував Комрат, столицю Гагаузії.
Була в його біографії і легальна сторінка. Ймовірно, саме Володимир Стоянов у 1996 році став одним із засновників фармацевтичної компанії ACRON-FARM, зареєстрованої в Чадир-Лунзі. Серед співзасновників також значиться Марія Стоянова. Нині фірму ліквідовано.
На Одещині у квітні 2024-го Стоянов, за версією слідства, не просто керував диверсією на відстані — він особисто був разом з Олегом Б. на обох підстанціях.
14 червня 2024 року Стоянову заочно повідомили про підозру в організації диверсії. Чотири рази — у липні 2024-го, у січні та жовтні 2025-го і в серпні 2026-го — одеські суди давали дозвіл його затримати та доправити на лаву підсудних для обрання запобіжного заходу. Жоден із цих дозволів так і не виконали. У вересні 2025 року слідчий суддя навіть закрив розгляд чинного на той момент клопотання про арешт Стоянова — воно втратило силу за строком давності.
Питання до нього, схоже, є і на малій батьківщині в Гагаузії. У травні 2025 року Комратський суд розглянув клопотання прокурора про заочний арешт Culev V. Справа досі не завершена, інших подробиць у судовому реєстрі Молдови немає.
Де Володимир Стоянов перебуває зараз — невідомо.
Утім, за версією СБУ, навіть він у цій історії був лише посередником. Завдання підпалити одеські підстанції, кажуть у спецслужбі, надійшло згори — від людини, яку в Москві знають як шанованого спортивного функціонера, а в Молдові — як «Болгара».
У Москві Григорій Карамалак — віцепрезидент Федерації спортивної боротьби Росії, голова «фонду допомоги ветеранам та інвалідам спорту» IFAVIS і помічник сенатора від Курської області Олександра Бриксіна. У Молдові — фігурує в медіа як злодій у законі на прізвиська «Болгар» і «Бондік», якого вже 28 років не можуть повернути на батьківщину.
Карамалак народився у 1965 році в Тараклії — місті на півдні Молдови, за три десятки кілометрів від гагаузького Комрата. Займався боротьбою, став майстром спорту, а у 1990-х мав власний винний бізнес — компанію «Бояна-груп». Саме з її офісів у квітні 1998 року почалися його проблеми із законом: молдовські правоохоронці прийшли туди з обшуками, а Карамалака та кількох його підлеглих заарештували.
За інформацією, наданою колегами з OCCRP, перелік звинувачень був довгим: бандитизм, вимагання майна організованою групою, незаконне поводження зі зброєю, замах на
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 листопада 2026
