«На своєму Херсонському напрямку я почуваюся вільним птахом»: історія бійця бригади безпілотних систем
Він півтора року був в окупації на лівобережжі Херсонщини, виїхав з другої спроби, подолав тисячі кілометрів і повернувся на рідну землю. Сьогодні він – оператор FPV-дронів, його мрія знову потрапити додому, у рідні Олешки. Далі – історія військового на псевдо Соля.
Сьогодні Володимир із позивним Соля – молодший сержант, старший екіпажу взводу безпілотних систем 123-ї окремої бригади безпілотних систем. Він пишається, що знайшов тут свою справу.
«Я літаю, і це моє. Сам собі пілот і штурман. Бажання літати не згасає ні на мить. На своєму Херсонському напрямку я почуваюся вільним птахом», – каже захисник.
Історію Солі розповіли на сторінці 123-ї ОБрБпС у соцмережі.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ Володимиру довелося провести в окупації рік і 7 місяців. Він на власні очі бачив й відчував жах і знущання окупантів над цивільними людьми.
Перша спроба вирватися з окупованої Херсонщини на початку 2023 року закінчилася невдало. Його протримали на кордоні кілька годин: погрожували, били, намагалися зламати. Проте він твердо стоячи на своєму: «Їду до своєї родини в Польщу».
Тоді довелося повертатися додому попутками. Та він не припиняв чекати й вірити в ЗСУ. А далі сталася нова біда – росіяни підірвали Каховську ГЕС. Довелося ліквідовувати наслідки екологічної катастрофи на рідній землі, чекаючи на новий шанс вирватися з пекла.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російський теракт на Каховській ГЕС: перші дні після трагедії (відео)
Друга спроба виїзду увінчалася успіхом, хоча й довелося подолати чималий шлях через ворожу Росію. Потім була скрупульозна перевірка на вірність Україні. Коли Володимир її пройшов, волонтери запитали:
«На який напрямок Вам купувати квиток?»
«На Херсон», – упевнено відповів він.
«Як так? Ви ж щойно звідти вирвалися!»
Довелося пояснювати прості істини: лівий берег окупований, а правий – ні. І він їде ближче додому.
Згодом була друга перевірка – вже у звільненому Херсоні. Сестра дуже хотіла врятувати Володимира від війни: навіть переказала гроші, щоб він зробив закордонний паспорт і виїхав за кордон.
Але взимку 2023 року чоловік зробив власний свідомий вибір. Він цілеспрямовано їхав воювати проти загарбників, які припхалися на його землю.
У свої 37 років він чітко знав, чого хоче. Армійський шлях почався стрімко: зробили відношення, усього за три дні пройшов ВЛК, далі – курс базової загальновійськової підготовки. Його наставник Азамат на псевдо Врач каже, що спочатку Соля був дещо «тугим» до військової рутини, але його шалена вмотивованість перекрила все.
Шлях Солі-пілота почався не з навчальних класів та теорії, а з наполегливого відпрацювання техніки. По 8-10 годин Володимир не вилазив із симулятора, набивав руку й учився відчувати дрон кінчиками пальців. Дуже швидко з’ясувалося, що просто вміти літати – це лише половина справи. Спочатку залізо треба підготувати до роботи в полях, а для цього потрібні навички й досвід.
«Якби Соля не був таким умотивованим, я б не став витрачати на нього свій дорогоцінний час, – відверто каже про побратима Врач. – Але він заряджав нас усіх таким позитивом, яким не міг поділитися жоден інший боєць».
Коли Солю прийняли до «зграї», почався справжній фронтовий університет. Усі тонкощі й хитрощі ремесла він відточував на практиці: спочатку на Херсонському напрямку, потім на Запорізькому, а згодом – знову на рідній Херсонщині.
Технічні моменти давалися важкувато, але Соля пробивався своєю впертістю: усе скрупульозно конспектував, засипав побратимів питаннями й викладався на повну.
«Помітив за собою одну особливість: коли Врач стояв поряд у момент наближення до цілі, у мене починалася вібрація, – усміхається Соля. – Але це не заважало мені влучно завдавати ударів. У ці моменти тремор кудись зникав, наче Всесвіт керував моїми руками. Згодом працювати з пультом стало набагато легше.
Коли я бачу мої улюблені місця, які знищив і продовжує нищити окупант, я готовий працювати без вихідних, щоб скоріше моя земля звільнилася».
«Постійно ставлю одне й те саме питання: чому люди, яким не подобалася Україна, не поїхали до Росії? Вони хотіли “руського міра” у себе, а отримали знущання, погрози та грабування – навіть ті, хто чекав на той недолугий “руський мір”.
Я хочу сказати: різниця між нами велика. Ми – нація, що будує, прикрашає світ, а вони – руйнівники, які нічого не вміють створювати», – каже захисник.
Уражених окупантів на його рахунку вже чимало, але два випадки вкарбувалися в пам’ять особливо міцно. Перший – коли Соля відплатив пішому окупанту за його нахабність.
«Він вважав, що я його не бачу в соняшниковому полі, але гастролер помилився. Мені на окупантів вибухівки не жалко. Картинка була суперова, і це не про злість чи ненависть, це – про огиду, яку я відчуваю до них».
А другий випадок трапився вже на Запорізькому напрямку. Наші хлопці пішли зачищати місцевість, а вороги почали ховатися. Один із них заліг просто в купі опалого листя й відкрив вогонь. Тоді на допомогу піхоті прийшла FPV-шка Солі.
«Окупант навіть не зрозумів, що з ним сталося», – згадує боєць без зайвого пафосу, але так, що стає все зрозуміло без додаткових слів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший бойовий вихід – четверо знищених окупантів: історія захисника з Херсонщини на псевдо Кавун
Протягом розмови Соля знову повертається до найболючішого – до свого дому й могил батьків, що залишилися на тимчасово окупованій Херсонщині.
«Це було ще в окупації. Ми розмовляли з сестрою, раптом почув звуки: раніше подібне дзюрчання було в дзиґи, якою ми гралися в дитинстві, – згадує боєць. – А потім почули, як ця штука розкидає дивні предмети – це були вибухові пристрої. Після цього російські потвори одразу почали розповсюджувати брехню, нібито наші окуповані території обстрілюють ЗСУ».
Найбільше його обурює неправда. А ще – те, як окупанти змушують людей сумніватися навіть у побаченому на власні очі. За словами Володимира, росіяни били по місцевих мешканцях, а відповідальність перекладали на Україну. Він згадує підпали плавнів, обстріли й постійне нав’язування думки: «Ви нікому не потрібні».
Соля бачив, з якого боку вели вогонь. І не дозволяв чужій брехні підмінити власну пам’ять.
Для Володимира російська окупація – це пережиті місяці страху, відібраний дім і неможливість прийти на могили батьків. Це досвід, після якого особливо гостро розумієш ціну свободи.
«У мене велике бажання повернутися додому, покласти квіти на могили батьків, але спочатку треба видворити ворога з моєї землі, – каже Соля. – Я досі ношу з собою старий паспорт, і для мене це гордість: не обміняти його на макулатуру з куркою, а мати свій, український».
Після довгих місяців на позиціях і суворих випробувань Запорізького напрямку звістка про повернення на Херсонщину принесла щиру радість. Знову працювати на рідній землі, бути ближче до дому, який досі залишається за лінією фронту.
«Чекайте, ми скоро повернемось. Я знаю, що там багато наших, які чекають, але просто не мають змоги виїхати».
Звідки береться ця впертість і сила продовжувати? Соля каже, що заряджає себе сам. Його нестримну енергію помітили навіть армійські психологи. Та за нею стоїть дуже конкретна мрія:
«Мені потрібно працювати далі. Дивлюсь на своє місто – там руїни. Але я маю вижити, щоб повернутися та відбудувати мирне життя наново».
Олешки для нього – дім, місце, де залишилися родинна пам’ять, могили найрідніших і життя, яке відібрала окупація. Саме тому він продовжує боротися. Щоб одного дня повернутися, покласти квіти й почати відбудовувати своє.
Його цілі – жива сила та позиції ворога. Його мотивація – звільнити українську землю й повернутися до рідних.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Хочу повернутися в рідні Олешки»: історія військової лікарки на псевдо Кобра
Фото: фейсбук/123 бригада безпілотних систем ТрО ЗСУ
Під час режиму тиші вдалося евакуювати родину з трьома дітьми із села Станіслав Херсонського району, що перебуває в червоній зоні. До цього батьки відмовлялися виїжджати, навіть попри рішення суду. Загалом…
31 жовтня евакуйовані жителі Олешків перетнули білорусько-український кордон у Чернігівській області. Відтоді вони отримують всебічну допомогу від різних служб і відомств. Міністри МОЗ та МВС розповіли про ситуацію зі свого боку.…
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 листопада 2026
