«Вдячні, що вислухали»: психологиня Дар’я Волкова про реабілітацію бійців
Зображення: Суспільне Миколаїв
Військова психологиня Дар’я Волкова, начальниця соціального супроводу миколаївської 36-ї бригади морської піхоти, щодня спілкується з близько 20 людьми, яким потрібна психологічна допомога. Її робота зосереджена на комунікації з пораненими, родинами загиблих, полонених та зниклих безвісти військових.
Шлях Дар’ї Волкової до Збройних сил України розпочався у 2020 році. Після закінчення школи в Одесі вона вступила до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність «Військова психологія». За її словами, вибір професії мотивував приклад дядька, який захищав Україну в зоні АТО з 2015 року, та тітки, яка працює цивільним психологом.
Дар’я згадує про свій досвід під час базової загальновійськової підготовки в Десні: «Виходить, що нас завезли в Десну, і там ми бігали, стріляли… форма на два розміри більше, рюкзак… автомат, на голові броня. От я йшла, в мене в роті пісок, в очах пісок, і я зрозуміла, що це те, що мені потрібно». Вона зазначає, що отримувала «адреналін, кайф», попри сильну втому, і зрозуміла, що обрала правильний шлях. У 2024 році після випуску з магістратури Дар’я приєдналася до 36-ї бригади, а також співпрацює з Українським центром безпеки та співпраці (УЦБС).
До нинішньої посади Дар’я працювала військовою психологинею, де стикалася з різними запитами, від алкогольної залежності до відмов виконувати бойові завдання через панічні настрої. Військові часто ставилися до психологів з недовірою, побоюючись, що їхні розповіді передадуть командуванню. Дар’я пояснює: «Це дуже добре було, те, що я дівчина, і вони не могли мене там, знаєте, одразу кудись послати. Вони мене слухали. Я їм одразу пояснювала, для чого я тут, що мені взагалі нема ніякого сенсу йти командуванню щось доносити. Бо вони думали, що я так само прийшла зібрати інформацію і піти».
У своїй практиці психологиня активно використовує арттерапію та метафоричні картки. Вона вважає, що коли військовослужбовець замальовує кути на папері, він розслабляється та відповідає на питання, не замислюючись, що є ефективнішим за класичну бесіду сам на сам.
Одним із найчастіших запитів, за словами Дар’ї, є родинні стосунки, оскільки відстань і брак зв’язку провокують конфлікти. Вона розповідає про випадки, коли дружини підозрюють зраду, а військові, повернувшись додому, відчувають дискомфорт та шукають усамітнення, наприклад, на риболовлі.
Найважчою частиною роботи Дар’я вважає спілкування з сім’ями зниклих безвісти військовослужбовців. На відміну від родин загиблих, які, попри біль, проходять етап прийняття після поховання, рідні зниклих живуть у стані невизначеності роками. «От в мене тиждень тому була розмова, мені телефонує мама і каже: “Як це зникли безвісти? Його корова злизала чи НЛО унесло?”… Вони не хочуть приймати, що їхній син може залишитись на полі бою, і його зараз нема можливості забрати. Кажуть: “Ні, все, мені потрібно тіло мого сина, робіть, що хочете”», повідомила психологиня.
Перші розмови з матерями чи дружинами можуть тривати до години активного слухання. «Якщо мені телефонує якась мама або жінка, я як мінімум годину буду спілкуватися з нею по телефону. Це годину я можу їх слухати. Вони вже за це вдячні, що їх хоч хтось вислухав. Вони розуміють, що я там не просто послухала, а щось буду далі робити», ділиться фахівчиня. Далі Дар’я допомагає жінкам відновити контроль над життям, наприклад, встановлюючи правило: за дві години до сну жодних телефонів і російських Telegram-каналів, щоб уникнути безсоння та нервових зривів.
Інший напрям роботи включає допомогу пораненим бійцям. Психологічна підтримка починається на стабілізаційних пунктах. Дар’я розповіла, що часто військових привозять з поля бою, повністю зрізають одяг, і до іншої лікарні вони їдуть «голі і босі». Завдання офіцерки, передати їм торбинку з найнеобхіднішим: одягом, рушником, зубною пастою, милом. Потім відбувається дистанційний супровід, де Дар’я вирішує адміністративні питання, допомагає з відновленням документів, з’ясовує причини затримки виплат та бореться за безкоштовне медичне забезпечення. Вона згадала випадок, коли військові прописали дороговартісні ліки за 10 000 гривень, які їм довелося купувати за власний кошт, і бригада вирішувала це питання.
Оцінюючи майбутнє повернення військових до цивільного життя, Дар’я прогнозує важкі наслідки без належної системи реабілітаційних центрів. Вона посилається на досвід свого дядька, який служить з 2015 року, і цитує настрої деяких військових: «Чому я сидів там завжди і захищав нашу країну, а тут ходять і їздять на крутих тачках і нічого не роблять?». Дар’я також підтверджує, що психологам теж потрібні психологи, і ділиться, що працювала зі звільненими з полону, слухаючи їхні історії. Вона підкреслює, що накопичення емоцій без пропрацювання є «дуже важким».
На акції-нагадуванні у Миколаєві 25 жовтня вітали військового, який повернувся з полону, а його дружина була серед учасниць.
Центр «Лісова поляна» МОЗ України з 2019 року надав допомогу близько 23 тисячам пацієнтів, які пережили психотравми, наслідки черепно-мозкових травм, полон та
У Посад-Покровському поліція Херсонщини зустрілася з родинами загиблих та зниклих безвісти військових, надавши їм соціальну, юридичну та психологічну підтримку.
За матеріалами: Суспільне Миколаїв
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 листопада 2026
