«Я не погоджуюся на визнання його загиблим»
43-річний захисник Соледара Олег (ім’я змінено на прохання родини) зник безвісти 5 січня 2023 року під час бойових дій на Донеччині.
Наступного дня його матері Лесі повідомили про загибель сина. Однак згодом, оскільки тіла не було знайдено, Олега визнали зниклим безвісти.
У березні 2026 року один зі звільнених упізнав Олега на фотографії. Ще двоє повідомили, що чули його прізвище в полоні. Водночас офіційного підтвердження, що Олег живий, досі немає.
Мати захисника відмовляється розглядати питання про визнання сина загиблим і продовжує його пошуки.
«24 лютого 2022 року ми були вдома, в Івано-Франківську. Вранці сину зателефонували і він, не шукаючи причин залишитися вдома, одразу пішов до військкомату. Олег мав можливість виїхати за кордон, але навіть не думав про це. Спочатку він служив на Київщині, потім – на Житомирщині, згодом – на Луганщині, у Сіверськодонецьку. Пізніше його перевели на Донеччину, під Соледар. Син завжди намагався бути позитивним, міг розповісти, що трохи кашляє чи погано почувається, але про небезпеку майже нічого не говорив. Навіть коли дістав поранення, мені не сказав, не хотів, щоб я хвилювалася. Напередодні зникнення ми спілкувалися, і Олег попередив, що його кілька днів не буде на зв’язку. Я намагалася не панікувати, але 6 січня 2023 року мені зателефонували з ТЦК і повідомили, що син загинув. Водночас згодом сказали, що через відсутність тіла, Олега визнали зниклим безвісти».
«З травня 2025 року я почала їздити до звільнених з російського полону військовослужбовців, які проходили лікування. Я привозила альбоми з фотографіями, показувала їх хлопцям і розпитувала, чи не бачили вони десь мого сина. У березні 2026 року один зі звільнених військовослужбовців впізнав Олега і сказав, що бачив його у російському полоні. Потім ще один звільнений військовослужбовець сказав, що чув прізвище мого сина в колонії. Згодом я отримала ще одне свідчення від людини, яка також чула його прізвище. Для мене це дуже важливо, бо з’явилися свідчення, які говорять, що Олег живий, але офіційного підтвердження полону немає».
«Мій син дуже комунікабельний, відкритий, завжди готовий допомогти. Йому могли зателефонувати серед ночі і сказати, що виникла якась проблема, він вставав, збирався і їхав. Олег багато чим цікавиться, дуже любить автомобілі. Може сам відремонтувати автівку, щось полагодити вдома. Вода, газ, електрика — практично все робить своїми руками. Олег не одружений, власних дітей не має, але дуже любить племінників, а вони просто обожнюють його. Один із моїх онуків настільки любить дядька, що копіює його в усьому. Повторює його слова, рухи, поведінку. Дивишся на дитину, а бачиш сина. У мене троє дітей. Він найстарший, і в нас особливо близькі стосунки. Він для мене — порадник номер один. Якщо потрібно було щось придбати, визначитися, як краще вчинити, я телефонувала йому. А тепер уже майже чотири роки не можу почути його голосу».
«Я відповіла, щоб до мене з цим питанням не зверталися. Я маю свідчення людей, які впізнали сина або чули про нього в полоні. Для мене не здаватися — означає не втрачати віри і використовувати кожну можливість дізнатися щось про мою дитину. Я дуже хотіла б, щоб державні структури, краще взаємодіяли між собою. Я маю на увазі Координаційний штаб, СБУ та інші органи. У мене складається враження, що свідчення, які надходять до різних установ, не завжди належним чином об’єднують та враховують. Наприклад, одна структура може отримати інформацію від звільненого полоненого, інша — ще одне свідчення. Але родина не завжди розуміє, чи ці відомості зіставляють між собою. Є випадки, коли полон підтверджують не через Міжнародний комітет Червоного Хреста, а на підставі інших джерел, зокрема свідчень звільнених людей. Я вважаю, що до таких свідчень потрібно ставитися дуже уважно. Зараз я маю три свідчення людей, які повернулися з полону. Для мене це не просто слова, це те, за що я тримаюся всі ці роки. Я не прошу когось повірити мені на слово, а хочу, щоб усю наявну інформацію перевіряли, щоб родини розуміли, що відбувається з пошуками. Я не знаю, коли зможу обійняти сина, але знаю, що продовжуватиму його шукати».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 жовтня 2026
