"4 хвилини на обід та каша з камінням": боєць "Азову" розповів про умови утримання в полоні
Боєць "Азову" Сергій Бенца, який пережив роки полону, в ефірі 24 Каналу розповів про умови в Оленівці, Горлівці та російських СІЗО. Полонених змушували поспіхом їсти гарячі страви, у каші траплялося каміння, а в котлетах – кістки, хребти та інші рештки.
Умови харчування відрізнялися залежно від місця утримання. У Горлівці їжі було більше, у Кіровській колонії вона була кращої якості, а в Орському СІЗО – різноманітнішою. Найгірше годували в Оленівці, де більшість страв фактично складалася з води.
Коли я заїхав в Оленівку, важив приблизно 85 кілограмів. До Горлівки я вже приїхав із вагою 72 кілограми. Там годували так, що сил вистачало просто не померти,– розповів Бенца.
Представників міжнародних організацій полонені майже не бачили. Червоний Хрест був присутній під час виходу захисників із заводу, коли вони залишали контактні дані. Пізніше окремим полоненим передавали пакунки з речами та продуктами, однак частина того, що мало потрапити до військових, до них так і не доходила.
У пакунках були термобілизна, шкарпетки, капці, дві пачки згущеного молока, цукерки. Ще мали бути шоколадні цукерки й сигарети, але їх забрали собі. Потім я бачив анкети – у всіх було написано, що вони "не курять",– пригадав боєць "Азову".
Через постійне недоїдання організм швидко виснажувався. Навіть звичайний підйом сходами між поверхами ставав важким фізичним навантаженням, яке полонені відчували буквально щодня.
У місцях утримання полонені часто не мали ані годинників, ані календарів. Час доводилося визначати за сонцем крізь зафарбовані вікна, за розкладом обходів або навіть за піснями з гучномовців, підраховуючи їхню тривалість.
Я сидів і рахував, скільки пісень, скільки секунд у пісні, виводив середнє значення, щоб розуміти, котра година. Потім прив'язувалися до обіду, перерахунків, обходів – так плюс-мінус і визначали час,– пригадав Бенца.
На вулицю могли не виводити тижнями, а іноді й місяцями. Лазня чи прогулянка формально могли бути раз на тиждень, але все залежало від адміністрації та спецпризначенців. Узимку в камерах залишалося холодно: вікна відчиняли навіть за працюючого опалення, а підходити до батарей забороняли.
Було настільки холодно, що коли давали гарячу воду помити посуд, ми сиділи й гріли нею руки або ноги. До батареї підійти не можна було – за це били,– розповів боєць "Азову".
На їжу також відводили мінімум часу. В одній із колоній на весь обід давали чотири хвилини, за які потрібно було з'їсти гарячий суп і другу страву. Через поспіх гаряча їжа обпікала ротову порожнину, а якість самих продуктів могла бути вкрай низькою.
У нас був випадок у Горлівці: дали перлову кашу, а в ній дуже багато каміння. Їси – і раптом хрусь, не розумієш, зуб це чи камінь. А в Орському СІЗО були жахливі котлети – там траплялися і очі, і хребти, і навіть мушлі,– розповів Бенца.
Такі умови поєднували постійний холод, обмеження в гігієні, нестачу нормального харчування та щоденний ризик травм навіть під час звичайного прийому їжі.
Боєць "Азову" розповів про умови російського полону: дивіться відео
- Останні
- Популярні
Новини по днях
9 вересня 2026
